ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
10 жовтня 2006 р. |
№ 19/76а |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Донецьк, та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Димитров Донецької області,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006
зі справи № 19/76а
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (далі -СПД ОСОБА_2), м. Димитров Донецької області,
до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -відділення АМК),
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -виконавчий комітет Димитровської міської ради (далі -виконавчий комітет), м. Димитров Донецької області,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, -суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1),
суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (далі -СПД ОСОБА_3), м. Димитров Донецької області,
про визнання недійсним рішення,
за участю представників:
СПД ОСОБА_2 -ОСОБА_4,
відділення АМК -Бахаревої О.В., Маріної Ю.В.,
виконавчого комітету -не з'явився,
СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_1,
СПД ОСОБА_3 -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК НОМЕР_1 зі справи № 01-26-45/2005 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.
Рішенням названого суду від 22.05.2006 (суддя Дучал Н.М.) у позові відмовлено. Прийняте рішення мотивовано прийняттям відповідачем рішення НОМЕР_1 у межах наданих йому повноважень і з дотриманням приписів чинного законодавства.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006 (колегія суддів у складі: Старовойтова Г.Я. -головуючий суддя, судді Агапов О.Л., Запорощенко М.Д.) рішення місцевого господарського суду скасовано та позов задоволено. Постанову апеляційного суду мотивовано невідповідністю рішення відповідача НОМЕР_1, прийнятого без залучення до розгляду справи СПД ОСОБА_2, приписам чинного законодавства.
У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України відділення АМК і СПД ОСОБА_1 просять постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників учасників судового провадження, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- розпорядженням адміністративної колегії відділення АМК НОМЕР_2, прийнятим за ре зультатами розгляду заяви СПД ОСОБА_1 (заява СПД ОСОБА_3 приєднана до справи), розпочато розгляд справи № 01-26-45/2005 у зв'язку з наявністю в діях виконавчого комітету ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 та визначеного частиною першою статті 15 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III “Про захист економічної конкуренції” (далі -Закон № 2210), у ви гляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування;
- адміністративною колегією відділення АМК справа № 01-26-45/2005 розглядалася на предмет відповід ності дій виконавчого комітету з організації та проведення кон курсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в серпні 2005 року вимогам законодавства про захист економічної конкуренції;
- відповідач 10.11.2005 листом № 01-38/5160 направив всім учасникам конкурсу, в тому числі й СПД ОСОБА_2, запит про надання інформації в зв'язку з розглядом справи № 01-26-45/2005;
- листом від 22.11.2005 (вх. НОМЕР_3) СПД ОСОБА_2 повідомив відповідача, що претензій щодо про ведення конкурсу не має, будь-яких клопотань у ході розгляду конкурентної справи не заяв ляв (том 2, а.с. 8);
- за результатами розгляду справи № 01-26-45/2005, керуючись статтями 7, 12, 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, статтею 48 Закону України “Про захист економічної конку ренції”, пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р і зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482, пунктом 33 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), адміністративна колегія відділення АМК:
· визнала, що виконавчий комітет, самовільно (на свій розсуд) розподілив ши транспортні засоби СПД ОСОБА_1 за маршрутами ІНФОРМАЦІЯ_1 (внаслідок чого вона не мала можливості конкурувати з іншими претендентами при проведенні конкурсу на міські переве зення), вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50 і частиною першою статті 15 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, які призвели до спотворення конкуренції;
· визнала, що виконавчий комітет, не зазначивши в оголо шенні про конкурс клас (місткість) транспортних засобів, які фактично потребувалось залучити до перевезення пасажирів на певних маршрутах (у зв'язку з чим окремі претенденти первинно були поставлені у нерівне становище під час проведення конкурсу), вчинив порушення за конодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50 і частиною першою статті 15 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних дій органу
місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, які призвели до спотворення конкуренції;
· визнала, що виконавчий комітет, визначивши переможця конкурсу за критеріями, не передбаченими чинним законодавством, вчинив порушення зако нодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50 і частиною першою статті 15 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, які призвели до спотворення конкуренції;
· зобов'язала виконавчий комітет скасувати протокольні рішення його конкурсного комітету за результатами конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування ІНФОРМАЦІЯ_2, що проводився в серпні 2005 року, про що повідомити відділення АМК;
- позивач рішення адміністративної колегії відділення АМК НОМЕР_1 оскаржує в цілому;
- виконавчий комітет є юридичною особою та відповідно до статті 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” виступав замовником пасажирських перевезень і проводив у сер пні 2005 року конкурс на перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального кори стування в м. Димитров;
- об'єкти конкурсу - міські автобусні маршрути - та основні умови проведення конкурсу опубліковано в оголошенні про конкурс у міській газеті “Родной город” від 23.07.2005 № 30;
- замовником виставлено на конкурс 9 автобусних маршрутів загального користу вання;
- фактично конкурс відбувся на маршрутах №№ 1- 6;
- у заявах на участь у конкурсі: СПД ОСОБА_2 вказав маршрути ІНФОРМАЦІЯ_3; СПД ОСОБА_1 - маршрути ІНФОРМАЦІЯ_4 та оборотні рейси за маршрутом ІНФОРМАЦІЯ_5; СПД ОСОБА_5 - маршрути ІНФОРМАЦІЯ_4;
- у заявах на участь у конкурсі заявники зазначили транспортні засоби (марка, державний номер, термін експлуатації ав тобусу) без їх розподілу за конкретними маршрутами та оплатили участь у конкурсі за кожним з маршрутів;
- виконавчим комітетом всупереч приписам статей 43 - 45 Закону України “Про автомобільний транспорт” та Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі -Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 139 вчинено дії, які не відповідають законодавству про захист економічної конкуренції, та призвели до спотворення конкуренції, а саме:
· не враховано приписи пункту 2 Порядку стосовно визначення об'єкту конкурсу (автобусний маршрут (маршрути), оборотний рейс (рейси);
· не визначено вимоги до претендентів стосовно кількості автобусів та класу автобу сів, які вони мають використовувати на законних підставах, для того щоб бути до пущеним до участі в конкурсі (пункт 4 Порядку);
· умови перевезення в конкурсній документації не визначено і до змісту оголошення не включено (пункти 10, 11 Порядку);
· не враховано фактичний зміст заяви СПД ОСОБА_1, яка не розподіляла автобуси за маршрутами, та безпідставно визнано, що СПД ОСОБА_1 виставила на кожний маршрут по одному автобусу, в зв'язку з чим не закрила маршрут;
· при визначенні переможця конкурсу безпідставно розширено критерії, встановлені пунктом 20 Порядку (більша загальна пасажиромісткість автотранс порту; більша місткість у порівнянні з конкурентами).
Апеляційним господарським судом встановлено, що:
- у протоколі засідання конкурсного комітету НОМЕР_4 зазначено, що у СПД ОСОБА_2Ї більша загальна пасажиромісткість автотранспорту, більша кількість нових транспортних засобів, відсутні претензії до оформлення конкурсних документів, відсутні порушення ліцензійних умов у період проведення конкурсу, наявна власна технічна база, медичний працівник, механік і диспетчерська служба (пункт 5 Порядку);
- СПД ОСОБА_2 представив на конкурс 17 автобусів, тоді як інші конкурсанти представили на конкурс значно меншу кількість автобусів;
- відділенням АМК умови проведення конкурсу погоджено, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист від 19.07.2005 № 01-37/3418 (том 2, а.с. 48).
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення відповідача.
Згідно з частиною першою статті 45 Господарського кодексу України (далі -ГК України) підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Відповідно до частини першої статті 47 ГК України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Згідно із статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Загальні засади організації та експлуатації автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі -Закон № 2344).
Відповідно до статті 6 Закону № 2344 основним завданням державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики. Основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту, зокрема є, державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.
Згідно з частиною другою статі 11 Закону № 2344 організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється в межах повноважень урядовим органом державного управління на автомобільному транспорті, місцевими державними адміністраціями та, в межах делегованих цим Законом повноважень, органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 44 Закону № 2344 передбачено, що визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на замовників перевезень автобусними маршрутами загального користування, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що для підготовки та проведення конкурсу замовник утворює конкурсний комітет, до складу якого включаються представники відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також організацій споживачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування. Конкурсний комітет публікує, не пізніш як за 15 днів до початку конкурсу, в засобах масової інформації оголошення про конкурс, яке повинно містити необхідну для перевізників інформацію про умови перевезень.
Відповідно до статті 45 Закону № 2344 у конкурсі на визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь пасажирські перевізники, які на законних підставах використовують у достатній кількості автобуси відповідного класу. Конкурсний комітет може звертатися до територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту з питань визначення відповідності автобусів учасників конкурсу умовам перевезень.
Статтею 46 Закону № 2344 передбачено, що порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 11 Порядку конкурсний комітет публікує в засобах масової інформації не пізніше ніж за 15 днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинно містити таку інформацію: найменування замовника; найменування та основні характеристики об'єктів конкурсу; основні умови перевезення пасажирів; строк подання та адресу, за якою подаються документи на конкурс; місце і дату одержання бланків документів; місце, дату і час проведення конкурсу; телефон для довідок з питань проведення конкурсу.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що, визначаючи переможця конкурсу, конкурсний комітет враховує: технічний стан рухомого складу; наявність виробничої бази або можливості для підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; наявність резерву автобусів для заміни рухомого складу на автобусних маршрутах загального користування у разі виходу їх із ладу; умови для здійснення контролю за станом здоров'я водіїв перед виїздом на маршрут; стаж роботи претендента на перевезенні пасажирів; конкурсні пропозиції інших претендентів.
Відповідно до статті 47 Закону № 2234 під час проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування пасажирські перевізники можуть пропонувати умови, які відрізняються від тих, що запропоновані замовником. Переможець конкурсу визначається на засіданні конкурсного комітету із запрошенням на нього всіх перевізників, що беруть участь у конкурсі. Переможцем конкурсу визначається претендент, який за оцінкою конкурсного комітету при порівнянні пропозицій зайняв перше місце.
Преамбулою Закону № 2210 встановлено, що він визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відповідно до статті 50 Закону № 2210 порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема є, антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Частиною першою статті 15 Закону № 2210 встановлено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з статтею 35 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Частиною першою статті 36 Закону № 2210 визначено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за, заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 39 Закону № 2210 встановлено, що особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Згідно з статтею 48 Закону № 2210 за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема в тому числі про, зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи конституційне право кожної особи на звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, обґрунтовано відхилив посилання місцевого господарського суду на відсутність у позивача права на оскарження рішення відповідача до суду. Водночас він не врахував, що незалучення відповідачем СПД ОСОБА_2 як третьої особи до участі у розгляді адміністративною колегією відділення АМК справи № 01-26-45/2005 є в будь-якому випадку лише процесуальним порушенням, яке відповідно до частини другої статті 59 Закону № 2210 може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення відповідача тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення по суті. Разом з тим, негативного впливу незалучення СПД ОСОБА_2 як третьої особи до участі у справі № 01-26-45/2005 на прийняте адміністративною колегією відділення АМК рішення апеляційний суд не встановив.
Отже, апеляційний господарський суд висновків суду першої інстанції щодо суті рішення адміністративної колегії відділення АМК НОМЕР_1 не спростував і обставин, з якими законодавство пов'язує можливість визнання недійсним рішення відповідача, не встановив, а замість цього вдався до аналізу доцільності визначення саме СПД ОСОБА_2 переможцем конкурсу, що знаходиться поза межами даного провадження, та дійшов висновку щодо вирішального значення наявності власної технічної бази і медичного працівника, що не відповідає фактичному змісту наведеного ним пункту 5 Порядку, який передбачає альтернативні умови з цього приводу.
За відсутності визначених законом підстав для визнання недійсним рішення відділення АМК узгодження ним умов конкурсу (листом від 19.07.2005 № 01-37/3418) також не може бути належною і достатньою підставою для задоволення позову.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для його скасування.
У свою чергу, рішення суду першої інстанції, який помилково визнав відсутність у позивача права на оскарження рішення відділення АМК, по суті спору є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишено в силі.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006 зі справи № 19/76а скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006 зі справи № 19/76а залишити в силі.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов