Справа № 2-349/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

23 серпня 2011 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу                                        Дніпропетровської області у складі:   

головуючого судді          Папариги В.А.,

при секретарі                 Курбаковій Ю.О.

за участю

позивача                                                    ОСОБА_1,

представника позивача                            ОСОБА_2

представника відповідача                        Бібленко Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(у теперішній час Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов договору кредиту, -

ВСТАНОВИВ :

      Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (у теперішній час Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов п. 2.3.3. договору кредиту. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 26.04.2006 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ комерційний банк „Приватбанк”,  був укладений кредитний договір  № KRРОАN02000026 про надання кредиту на придбання автомобілю, згідно якого розмір відсоткової ставки складає 1,23 % на місяць на суму залишку заборгованості.  20.04.2009 року відповідач телефоном повідомив його про підвищення процентної ставки за вказаним договором. Листом від 07.05.2009 року він просив відповідача надати йому повідомлення про підвищення процентної ставки, однак відповідач йому відмовив, графіків погашення кредиту не надав. Оскільки до дня набрання законної сили змін внесених до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, він згоди не надавав на підвищення процентної ставки, банк не мав права в односторонньому порядку її змінювати. Вважає дії відповідача щодо збільшення у відношенні нього процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку вчиненими у порушення  вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 651, 1056-1 ЦК України, без дотримання встановленої діючим законодавством процедури та належного обґрунтування  таких дій. Тому просить суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за кредитним договором. Крім того, підпунктами «а», «б»і «в»пункту 2.3.3. Кредитного договору передбачено право відповідача при настанні будь-яких з наступних подій зокрема, у разі неотримання від позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки, змінити умови даної угоди і договорів про видачу траншів та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за даною Угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі; розірвати дану угоду і договори про видачу траншів у судовому порядку, згідно ст. 351 ЦК України здійснити одностороннє розірвання даної угоди і договорів про видачу траншів. Оскільки вказаним пунктом договору порушуються засади рівності сторін договору та він не відповідає вимогам закону позивач просить суд визнати недійсною з 09.01.2009 року умову п. 2.3.3 Кредитного договору з приводу того, що ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктами «а», «б»і «в»пункту 2.3.3. та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.     

      У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі та пояснили суду, що банк незаконно на їх думку підвищив процентну ставку за договором без надання на це згоди позивача, факт направлення позивачеві 07.01.2009 року листа, в якому повідомлялось про збільшення процентної ставки за кредитним договором за адресами вказаними позивачем в кредитному договорі, викликає сумніви, оскільки він таких листів не отримував. Що стосується направлення листа за адресою: АДРЕСА_1, на яку банк направив заказний лист з цим повідомленням, позивач та його представник пояснили, що  з 2002 року позивач за даною адресою не проживав та не надавав цієї адреси при укладені кредитного договору.  Він здійснював платежі за кредитом у строки та у розмірах, передбачених кредитним договором, а банк зараховував ці платежі за новими процентними ставками. Надіслання тільки одного інформаційного листа  без надання нового графіку погашення кредитних нарахувань, без супроводження інформацією щодо реальної вартості кредиту є порушенням вимог Правил надання  банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту. Крім того, оскільки позивач не надав своєї згоди на збільшену процентну ставку то така угода є нікчемною згідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України. Також просили суд визнати недійсною з 09.01.2009 року умову п. 2.3.3 Кредитного договору з приводу того, що ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктами «а», «б»і «в»пункту 2.3.3., оскільки вказаним пунктом договору порушуються засади рівності сторін договору та він не відповідає вимогам закону.

       Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»Бібленко Ю.Г. в судовому засіданні заперечувала проти позову, вважала його необґрунтованим, оскільки  при укладенні кредитного договору між банком та позивачем  ОСОБА_1 у відповідності до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»він був ознайомлений з умовами кредитування. Згідно п.2.3.1 кредитного договору передбачено право банку, за настанні відповідних подій, які не залежать від волі сторін договору, змінювати процентну ставку в односторонньому порядку. Оскільки станом на 31.12.2008 року змінилась облікова ставка НБУ з 8% на момент укладення кредитного договору з позивачем до 12%, правлінням банку було прийнято рішення щодо підвищення  процентних ставок за договорами, укладеними в рамках програм «Іпотечне кредитування», «Авто в кредит», «Мікрокредитування». Після затвердження розпорядження Правлінням банку 31.12.2008 року, позивачеві 07.01.2009 року  було направлено повідомлення на адреси вказані в кредитному договорі та адресу, яка була відома банку за минулим кредитним договором, всі ці дії були вчинені до набрання чинності Закону України № 661-У1, яким було заборонено підвищувати процентні ставки в односторонньому порядку. Вважає недоведеними позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову.

        Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі за наступними підставами.

В судовому засіданні встановлено, що  відповідач Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»відповідно до Статуту, затвердженого  рішенням Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року  змінив своє найменування  на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке  виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях ЗАТ КБ «ПриватБанк»( а.с. 69 –копія статуту).   

          Судом встановлено, що  26.04.2006 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційного банку „ ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ комерційний банк „ПриватБанк”, був укладений договір кредитний договір  №KRРОАN02000026. На підставі умов даного договору, банк зобов’язався надавати позивачеві кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у АКБ «Приватбанк»поточний рахунок на строк до 25.04.2013 року  включно у вигляді  не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 46890,00 гривень на купівлю автомобіля, а також у розмірі 15456,21 гривень на сплату страхових платежів у випадках передбачених  п.п. 2.1.3, 2.2.7 зазначеного договору зі сплатою за користування кредитом  відсотків у розмірі 1,23 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,25 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно п.3.11 договору. Періодом сплати щомісячних платежів за кредитним договором визначений період  з «24»по «28»число кожного місяця. Таким чином, позивач зобов’язався надавати щомісячно банку кошти в сумі 1021,13 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.7-8 –копія кредитного договору).

            31.12.2008 року розпорядженням Правління  ПАТ КБ «ПриватБанк»від 31.12.2008 року № Э.40.0.0.0./1-20 було прийнято рішення про зміну процентних ставок за діючими кредитами бізнесу «Іпотечне кредитування», «Авто в кредит», які видані в гривнах ( а.с.78-80 –копії розпорядження).

       На виконання цього розпорядження 07.01.2009 року банком на три адреси позичальника, відомі банку, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Тинка,  28\14; м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 11/56; м. Кривий Ріг, вул. Гагаріна, буд.54а, кв.5\2,  було направлено лист, в якому він повідомлявся, що у зв’язку із зміною кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або при зміні середньозваженої  ставки по кредитах  банків України у відповідній валюті  (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов’язань перед своїми вкладниками ПриватБанк змушений вимагати зміни умови Кредитного договору № KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року, а саме відсоткова ставка за даним договором починаючи з 01.02.2009 року буде складати 25,50 % на рік. В цьому листі також зазначено, що у випадку, коли позичальник незгодний із зміненою процентною ставкою, йому необхідно звернутися у відділення ПриватБанку не пізніше 20.01.2009 року та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі. У разі згоди щодо змін умов кредитування встановлення змін буде здійснено автоматично 01.02.2009 року без будь-яких додаткових дій з його боку ( а.с. 75, 105, 129).   

       Позивач стверджує, що це повідомлення він не отримував за адресами вказаними ним в договорі, а за адресою на яку банк направив заказний лист з цим повідомленням, він з 2002 року не проживав та не надавав цієї адреси при укладені кредитного договору  в доказ чого, долучив: довідку Дніпропетровської дирекції поштамт - центр поштового зв’язку №2 від 09.12.2010 року № 1242, з якої вбачається, що у період з 07.01.2009 року по 07.02.2009 року на його ім’я на адресу: м. Кривий Ріг, вул. Тинка, 28, кв. 14,  10.01.2009  року надійшов заказний лист, який 13.02.2009 року повернутий за закінченням строку зберігання, в зв’язку з його розшуком; копію паспорта з відміткою про реєстрацію та  акт складений мешканцями будинку 28 по вул. Тинка в м. Кривому Розі та довідку  Житлово-експлуатаційної організації  № 35, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає з 2002 року ( а.с.92-95).  

     Між тим, суд не може погодитись із доводами позивача з наступних підстав.   

      Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору, а саме: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

         Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Так, в умовах кредитного договору № KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, було передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати умови кредитного договору, так п. 2.3.1 вказаного кредитного договору встановлено, що банк має право: збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 календарних днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення відсоткової ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яку збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою позичальника.

Як вбачається із наданих банком реєстрів № 96 avt, № 251 avt, № 218 avt   від 07.01.2009 року вищеназване повідомлення направлено позивачеві ОСОБА_1 за адресами відомими  банку, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Тинка,  28\14; м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 11/56; м. Кривий Ріг, вул. Гагаріна, буд.54а, кв.5\2. ( а.с. 76, 107, 130-131). Позивач своїх заперечень протягом встановленого у листі строку до банку не надав.

      Постановою НБУ № 168 встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

       Такі події, а також порядок підвищення процентної ставки та їх граничні розміри були визначені між Позивачем та Відповідачем при укладенні кредитного договору № KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року.

       Як вбачається з кредитного договору, позивач ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту був ознайомлений з умовами кредитування та своїм підписом підтвердив свою згоду на вказані умови договору (а.с.8).

       Таким чином, підписавши  кредитний договір № KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року, позивач погодився з його умовами, у тому числі з правом банку на змінення процентної ставки за договором кредиту в односторонньому порядку.

       В узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) Верховний Суд України зазначив, що  належним повідомлення боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі.

      У п. 2.3.1 вказаного кредитного договору визначено право банку на зміну процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 календарних днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.

      Отже, відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року, передбачено письмове повідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки, при цьому сторони не визначили в договорі, що це повідомлення повинно бути зроблено у спосіб направлення його на адресу позичальника замовною кореспонденцією з повідомленням про вручення, а також сторони не обумовили, що настання дії нової відсоткової ставки за договором  пов`язане з фактом отримання позичальником цього повідомлення, тощо.

        У відповідності до ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.            

         Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

          Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

          Тобто, спочатку відбувається зміна відсоткової ставки, а потім надсилається повідомлення про це.

          Верховний Суд України у вищеназваному узагальненні наголошує, що є неправомірною зміна процентної ставки, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди.        

           Згідно з п. 5.2  кредитного договору, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1, договір може бути змінений у встановленому цим договором порядку.

           Крім того в тексті кредитного договору №  KRРОАN02000026 від 26.04.2006 року не міститься пункту, який передбачає, що зміна процентної ставки повинна бути оформлена додатковою письмовою  угодою, тобто ця зміна здійснюється в порядку, передбаченому  п. 2.3.1 цього договору.

           Не можуть також бути прийняті до уваги доводи позивача з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких нормативних актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», оскільки даний Закон набрав чинності з 10.01.2009 року, а відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

          Спірний кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити проценту ставку, то це вже є домовленістю сторін. Банком прийнято таке рішення 31.12.2008 року, тобто до 10 січня 2009 року, а позичальнику направлено повідомлення також до цієї дати, відповідно до механізму виконання цієї домовленості.

         Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Такі ж правові позиції висловлені і Верховним Судом України, який зазначив у своїм узагальненні, що при вирішенні спірних питань за кредитними правовідносинами судам необхідно,  звертати увагу на умови договору.

Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання недійсною з 09.01.2009 року умову п. 2.3.3 Кредитного договору з приводу того, що ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктами «а», «б»і «в»пункту 2.3.3. оскільки добровільно уклавши кредитний договір з відповідачем, позивач погодився з умовами цього договору, будь-яких змін та доповнень до договору ним не внесено.

 У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-60 цього ж Кодексу, що спірний пункт  договору є  недійсним. Проте, будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку недійсність спірного пункту кредитного договору, з підстав, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, суду не надані.

           Керуючись ст.ст. 627, ч.1 ст.628, 629, 640,651,653 ч.3 ЦК України, ст.ст.3, 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(у теперішній час Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов договору кредиту відмовити в повному обсязі.

          Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні у той же строк із дня отримання копії рішення.

Суддя:В. А. Папарига