ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

13 жовтня 2006 р.

№ 16/295

        Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши  матеріали   касаційної скарги

Головного управління комунальної власності м. Києва

на  рішення

господарського суду м. Києва від 31.08.2006 р.

у справі

№ 16/295

за позовом

Головного управління комунальної власності м. Києва

до	Комунального підприємства “Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”

треті особи:

1) Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України, 2) Київська міська рада, 3) Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація”

про	скасування державної реєстрації права власності

В С Т А Н О В И В:

До Вищого господарського суду України 12.10.2006 р. надійшла  касаційна скарга Головного управління комунальної власності м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 р. у справі № 16/295.

Касаційний перегляд зазначеного рішення господарського суду м. Києва не може бути здійснено Вищим господарським судом України у зв’язку з набранням чинності 01.09.2005 р. Кодексом адміністративного судочинства України, яким змінена підвідомчість даної справи.

Предметом спору у даній справі є скасування державної реєстрації права власності.

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5) , державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі –БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

П. 7 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суб’єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, БТІ у розумінні п. 7 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі –адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Згідно абзаців 1 та 2 п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення”  Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі –у редакції з урахуванням змін, внесених Законом України від 06.10.2005 р. “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства”, які набрали чинності 01.11.2005 р.), до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 108 Господарського процесуального кодексу України, п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України  

У Х В А Л И В:

Відмовити Головному управлінню комунальної власності м. Києва в прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 р. у справі № 16/295.

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 р. у справі № 16/295 повернути скаржнику без розгляду, а вказану справу –до господарського суду першої інстанції.

Повернути Головному управлінню комунальної власності м. Києва державне мито у розмірі 42,50 грн., сплачене платіжним дорученням № 916 від 27.09.2006 р., за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                        Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         Г.М. Мачульський

          Суддя                                                                         В.І. Шаргало