ВИРОК справа 1-50\07
Іменем України
22 червня 2007 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Редько Г.В.
при секретарі Фесенко В.А.
з участю прокурора Попок О.В.
з участю адвоката ОСОБА_2
з участю захисника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уроженця м. Рівне, українця, гр-н України, не працюючого, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, мешкаючого АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) 5.05.2006 року Октябрським районним судом м. Полтави по ст. 186ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим терміном на 1 рік, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186ч.2 КК України.
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2006 року близько 12 години ОСОБА_1, знаходячись за адресою АДРЕСА_2, повторно, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, відкрито у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зухвало і свідомо, нехтуючи їхньою присутністю, за допомогою швидкого ривка , з столу, заволодів мобільним телефоном «Самсунг-Е-600», вартістю згідно висновку експерта № 188 від 19.06.2006 року , з урахуванням зносу 945 гривен, гаманцем вартістю з урахуванням знову відповідно до висновку експерта № 190 від 19.06.2006 року 32 гривні, з грошима в сумі 2500 гривен, які належать ОСОБА_4, чим завдав їй матеріальної шкоди на суму 3477 гривен.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав частково та повідомив, що підтверджує, той факт, що 11 травня 2006 року близько 12 години, знаходився за адресою АДРЕСА_2, з метою взяти у борг гроші у ОСОБА_4. Вона в кабінеті, який знаходиться на другому поверсі, знаходилась разом з ОСОБА_5. Поговоривши декілька хвилин, і отримавши відмову від ОСОБА_4 дати в борг гроші, він попрохав у неї мобільний телефон , щоб передзвонити своєму товаришу. ОСОБА_4 дала йому телефон і він вийшов з ним в коридор , щоб передзвонити. Але вирішивши його не повертати, вийшов з ним із приміщення. На вході він зустрівся з ОСОБА_6, з якою порозмовлявши недовго, взяв таксі та поїхав у своїх справах. Заперечує, що відкрито взяв телефон і що взяв гаманець з грошима в сумі 2500 гривен. Просить його суворо не карати, в подальшому вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що тяжко хворіє на туберкульоз, має на утриманні малолітню дитину, зробив переоцінку своєї поведінки. Вина підсудного підтверджується показами потерпілого та свідків.
Допитана в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що вона 11.05.2006 року близько 12.00 години, знаходилась на своєму робочому місці в кабінеті, який розташований на другому поверсі за адресою АДРЕСА_2. На стіл поклала гаманець з грошима в сумі 2500 гривен та мобільний телефон, так як збиралась вийти в обідню перерву , придбати собі продукти харчування. В кабінеті знаходився також ОСОБА_5. В цей момент зайшов ОСОБА_1, який нічого не говорячи, різко та швидко забрав зі столу її гаманець та мобільний телефон і вибіг з кабінету. Вона почала кричати, щоб він повернув її речі, але наздогнати його не змогла по причині вдягнутого взуття на високому каблуці. Підтвердити даний факт теж може її знайомий ОСОБА_7, який в момент, коли ОСОБА_1 втікав з кабінету, піднімався по східцях і бачив ОСОБА_1 з гаманцем та мобільний телефоном в руках.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він 11.05.2006 року , в обідню перерву близько 12.00 години, знаходився в своєму робочому кабінеті, разом з ОСОБА_4. Він підтверджує, той факт, що ОСОБА_4 поклала на стіл свій мобільний телефон та гаманець, збираючись на центральний ринок. В кабінеті також знаходився ОСОБА_1, який про щось запитував ОСОБА_4. ОСОБА_1 дуже швидко, схопив зі столу гаманець та мобільний телефон ОСОБА_4і вибіг з кабінету. Він- настільки це швидко зробив, що Петров не зміг швидко відреагувати на дану витівку. ОСОБА_4 побігла за ОСОБА_1 і голосно прохала його повернутись і повернути її речі. Підтвердити даний факт теж може ОСОБА_7, який в момент, коли ОСОБА_1 втікав з кабінету, піднімався по східцях і бачив ОСОБА_1 з гаманцем та мобільним телефоном в руках.
Свідок ОСОБА_7, під час судового слідства показав, що він 11.05.2006 року близько 12.00 години піднімався по східцях на другий поверх приміщення, де працює ОСОБА_4на. На зустріч дуже швидко по східцях біг невідомий чоловік, який в руках тримав мобільний телефон та золотистого кольору гаманець. Через декілька хвилин вибігла ОСОБА_4 і повідомила, що у неї забрав телефон та гаманець ОСОБА_1. Наздогнати його вони не змогли.
Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що вона чекала ОСОБА_1 біля приміщення по вул. Шевченко 11.05.2006 року. Він вийшов з приміщення з мобільним телефоном в руках. Гаманця вона у нього не бачила. Твердження свідка, що вона не бачила гаманця у руках ОСОБА_1 , суд не бере до уваги, так як вона не може стверджувати, що він його не брав і не сховав, також вона не може стверджувати, яким чином ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном, в даній частині свідчення свідка є сумнівними.
Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що Петров приходив до неї на центральний ринок, на її робоче місце і вимагав у неї, щоб її син ОСОБА_1 повернув мобільний телефон, який нібито йому дала ОСОБА_4на. Про гаманець з грошима мови не було. Такіж свідчення дала свідок ОСОБА_9 Дані свідчення , їх стиль та зміст є схожими між собою, що піддається сумніву.
Дані свідчення суд бере до уваги тільки в тій частині, що ОСОБА_1 дійсно заволодів мобільним телефоном, який належить ОСОБА_4. В тій частині, що ОСОБА_4 добровільно дала мобільний телефон ОСОБА_1 , а також, що про гаманець не було розмови, суд не бере до уваги свідчення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про дані факти, так як свідки є зацікавленим особами, близьким людьми підсудному і вони не були присутні на місці злочину, тому не можуть підтвердити спосіб заволодіння речами ОСОБА_4 підсудним.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був присутнім в якості понятого при проведенні обшуку у АДРЕСА_1у ОСОБА_1. Він підтверджує , що працівниками міліції, був знайдений і вилучений гаманець сріблистого кольору , у одній із кімнат, між книгами. Він підтверджує, що постійно був рядом з працівниками міліції і ніхто гаманця не підкидав, його випадково знайшли працівники міліції і в його присутності вилучили.
Аналогічні свідчення ОСОБА_10 в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_12 , оперуповноважений карного розшуку ПМУ УМВС України в 1 Іолтавській області, суду повідомив, що він особисто приймав заяву від ОСОБА_4 та пояснення від очевидців по даній справі. В той же день, коли була подана заява про злочин від ОСОБА_4 . вона була відповідно до закону зареєстрована.
Потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_8 в суді повідомили, що можливо вони помились про дату подання заяви та пояснень про вчинення злочину ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_13 в суді повідомила, що тиску на ОСОБА_1 від працівників міліції не було, він добровільно розповідав про вчинення ним злочинів .
Також підтверджується вина ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186ч.2 КК України показами свідка ОСОБА_14, отриманими на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, який пояснив, що він по виклику, працюючи таксистом, на вул. Р.Люксембург взяв клієнта, молодого чоловіка, якого довіз до Київського вокзалу. Даний чоловік продав йому мобільний телефон за 100 гривен, повідомивши, що мобільний
телефон належить йому, і він хоче його продати. Даний телефон він видав добровільно працівникам міліції.
Л.с. 34-35
Крім того, дослідивши матеріали справи по обвинуваченню ОСОБА_1., вина підсудного також підтверджується.
Протоколом огляду місця події від 26.05.2006 року, згідно якого було оглянуте місце події злочину, яким виявився кабінет на другому поверсі в приміщенні за адресою АДРЕСА_2
А.с. 11
Протоколом огляду від 31.05.2006 року, згідно якого оглянуті коробка та документи до мобільного телефону , відкрито викраденого у ОСОБА_4
А.с. 12
Протоколом огляду від 31.05.2006 року, згідно якого ОСОБА_14 добровільно видав мобільний телефон, «Самсунг-Е-600», який належить потерпілій ОСОБА_4
А.с. 15
Протоколом пред»явлення фотознімків на впізнання від 1.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_1 і пояснила, що він відкрито заволодів у неї гаманцем та мобільним телефоном.
А.с. 32
Протоколом пред»явлення фотознімків на впізнання від 1.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_14 впізнав чоловіка, який продав йому 11.05.2006 року мобільний телефон «Самсунг Е-600», який він видав працівникам міліції, під номером якого впізнав свідок розміщений ОСОБА_1
А.с. 36
Протоколом пред»явлення фотознімків на впізнання від 1.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_1 і пояснив, що він відкрито заволодів гаманцем та мобільним телефоном у ОСОБА_4
А.с. 39
Протоколом обшуку від 7 червня 2006 року, який проведений відповідно до постанови суду, згідно якого у квартирі 3 за адресою АДРЕСА_1де проживають рідні ОСОБА_1 , було знайдено та вилучено гаманець, який належить ОСОБА_4
А.с. 50
Суд. допитавши підсудного, потерпілого, свідків по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази в їх сукупності, виключивши всі протиріччя, вважає, що наведені докази вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186ч.2 КК України, зібрані у визначеному законом порядку, відповідно до ст. 65 КПК України, і суд розцінює їх як допустимі та покладає в основу пред'явленого підсудному обвинувачення та доведеності його вини у вчиненні вищевказаного злочину, а помилковість та невідповідність пояснень учасників процесу , дає підстави суду не приймати до уваги, та не вважати їх як умисне введення суду в оману, виходячи з того факту, що всі учасники події, намагаються відтворити подію за власним поглядом.
Заперечення підсудного, щодо відкритого заволодіння майном, щодо заволодіння гаманцем, суд розцінює як намагання захиститись, уникнути від відповідальності за тяжкий злочин та отримати меншу міру покарання, бажання вилікуватись від тяжкої хвороби та брати участь у вихованні власної малолітньої дитини, позицію підсудного, суд розцінює як позицію такого виду захисту, що не суперечить його позиції розкаяння та переоцінки вчиненого.
Пояснення ОСОБА_1., що на досудовому слідстві на нього чинили тиск працівники міліції, було спростовано самим ОСОБА_1. в судовому засіданні.
Суд дії підсудного ОСОБА_1. кваліфікує за ст. 186ч.2 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна( грабунок). вчиненено повторно.
Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_1., суд враховує ступінь тяжкості, характер та суспільну небезпечність вчиненого злочину, особу підсудного, який згідно характеристики характеризується посередньо , згідно медичного висновку не потребує лікування від залежності до вживання наркотичних засобів, хворіє на тяжку хворобу - туберкульоз, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
При призначенні покарання підсудному, суд застосовує правила ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного за новим вироком покарання невідбуту частину покарання згідно вироку Октябрського райсуду м. Полтави від 5.05.2006 року у вигляді 1 місяця, враховуючи пом»якшуючі покарання, такі як добровільне відшкодування завданого збитку, активну участь у розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, захворювання на тяжку хворобу.
Речові докази по справі необхідно повернути потерпілій ОСОБА_4 а.с. 76, 87.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року із змінами, внесеними від 03.04.2003 року та 09.09.2004 року проведення науково-дослідними установами судових експертиз наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України. Проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Відповідно до Положення « Про порядок внесення юридичними та фізичними особами плати за проведення експертними підрозділами органів внутрішніх справ України досліджень та інших робіт із застосуванням науково - технічних засобів криміналістичних методів та використання цих коштів» затвердженого наказом Міністерства фінансів та Міністерством внутрішніх справ України 06.07.1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.1999 року, судові витрати по кримінальним та адміністративним справам та по дослідженням за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду не стягуються . Тому суд вважає, що судові витрати з підсудного не стягуються.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_4 на досудовому слідстві суд залишає без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 5.05.2006 року і остаточне покарання призначити у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
Строк покарання рахувати з 1.06.2006 року з моменту затримання особи, врахувати термін перебуванні в ІТТ з 26.05.2006 року по 1.06.2006 року.
Речові докази по справі повернути по належності потерпілій ОСОБА_4а.с. 76, 87.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1. залишити без змін- тримання під вартою до набрання вироку законної сили .
Витрати за проведення експертиз віднести на рахунок держави
Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд м. Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому , який перебуває під вартою в цей же строк з моменту отримання копії вироку.