Справа № 2-4670/11 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.

Провадження № 22-ц/0390/1101/11

Категорія:5 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Шевчук Л Я

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А.

при секретарі   Матюхіній О.Г.,

          з участю:

     прокурора – Бордюженко Е.Р.,

     представника позивача – Лобінської Л.О.,

     представника відповідача – ОСОБА_2,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до закритого акціонерного товариства «Лізинг-Нерухомість», ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради про  визнання особи добросовісним набувачем майна, за апеляційною  скаргою  відповідача ОСОБА_4  на  рішення  Луцького міськрайонного суду Волинської області від  12 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор міста Луцька звернувся в суд з позовом в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до закритого акціонерного товариства «Лізинг-Нерухомість» (далі – ЗАТ «Лізинг-Нерухомість»), арбітражного керуючого і ліквідатора ЗАТ «Лізинг-Нерухомість» - ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

ОСОБА_4 пред’явила зустрічний позов до Луцької міської ради про визнання її добросовісним набувачем спірного житлового приміщення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року позов прокурора міста Луцька задоволено, в зустрічному позові ОСОБА_4  відмовлено.

          Постановлено визнати недійсним свідоцтво, видане 11 червня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, яким посвідчено, що ОСОБА_4 належить право власності на майно, яке складається з 4-кімнатної секції АДРЕСА_1 загальною площею 90,9 кв.м., житловою - 51,2 кв.м., яке придбане за суму 33276 грн., що раніше належало товариству з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Нерухомість» на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 1997 року.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання особи добросовісним набувачем майна відмовлено.

Стягнуто із ЗАТ «Лізинг-Нерухомість», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави 8, 50 грн. судового збору – по 2, 83 грн. з кожного та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – по 12, 33 грн. з кожного.

Додатковим рішенням від 20 квітня 2011 року у позові прокурора міста Луцька до приватного нотаріуса ОСОБА_5 відмовлено.

Відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на  рішення Луцького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у позові прокурора м. Луцька та про задовольняння її позовних вимог за зустрічним позовом. Покликається на невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції установлено, що відповідач ОСОБА_4 незаконно набула право власності на 4-кімнатну секцію АДРЕСА_1.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі і гуртожитків, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 30 Закону врегульовано порядок проведення продажу майна банкрута. Відповідно до вимог цієї статті продаж майна проводиться на відкритих торгах, а в разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута – шляхом проведення конкурсу (аукціону) згідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». За результатами проведених торгів чи аукціону продаж майна оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, що 22 березня 2007 року ЗАТ «Лізинг-Нерухомість» постановою господарського суду Волинської області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і ліквідатором товариства призначено ОСОБА_3 В ліквідаційну масу банкрута ліквідатором ОСОБА_3 було неправомірно включено окремі секції гуртожитку по АДРЕСА_1, який належав ЗАТ «Лізинг-Нерухомість» на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 1997 року. Для проведення аукціону ліквідатором було укладено відповідну угоду з філією «Волинський аукціонний центр» ДАК «НМАЦ». 30 травня 2007 року з аукціону була продана секція АДРЕСА_1. Переможцем аукціону (покупцем) визнана відповідач ОСОБА_4 Цей продаж не було оформлено договором купівлі-продажу, а 11 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_4 приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право власності на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого директором Волинського акціонерного центру – філія ДАК «НМАЦ» ОСОБА_6 від 30 травня 2007 року. При цьому нотаріус керувалася Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

Крім того, судом установлено, що рішеннями господарських судів, які набрали законної сили, визнано неправомірними приватизацію приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 і дії ліквідатора ОСОБА_3 щодо внесення цього приміщення в ліквідаційну масу ЗАТ «ЛН» та подальшого його продажу, виключено з ліквідаційної маси ЗАТ «Лізинг-Нерухомість» внесені до неї секції гуртожитку та визнано будівлю гуртожитку і окремі його секції об’єктом комунальної власності.

З врахуванням того, що спірне майно неправомірно було включено в ліквідаційну масу, а, отже, і незаконно було виставлено на продаж з аукціону і продано та продаж не було оформлено договором купівлі-продажу, який мав бути укладений між ліквідатором і покупцем, а свідоцтво про право власності видане в порушення вимог зазначеного Закону, то суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності на чотирьохкімнатну секцію АДРЕСА_1, виданого 11 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_4

Також суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволенні її зустрічного позову про визнання її добросовісним набувачем, оскільки визнання особи добросовісним чи недобросовісним набувачем вирішується не за позовом цієї особи, а у випадку, коли власник майна звертається з позовом про витребування майна із чужого володіння.

          Таким чином, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315,  319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2011 року в даній залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді