Справа № 2-332/11 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І.М.

Провадження № 22-ц/0390/1040/11

Категорія:27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 липня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Свистун О В

суддів -  Осіпука В.В., Овсієнка А.А.,

при секретарі – Дуткіній Ж.П.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям із реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,

 за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2011 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки  - квартиру АДРЕСА_1 та виселення із квартири із зняттям з реєстрації по місцю проживання  - відмовлено.

        В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним –відмовлено.                  

Не погоджуючись з рішенням суду позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати  рішення суду по даній справі в частині відмови в задоволенні його позову та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду залишити без змін, оскільки вважає, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в суд не з’явився, просив справу розглядати у відсутності представника, апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Судом першої інстанції в задоволені позову відмовлено, оскільки позивачем не виконані вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення відповідачів про порушення основного зобов’язання та іпотечного договору.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть  участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.         

       З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» 18.01.2007 року було укладено кредитний договір, згідно якого йому було надано кредит в сумі  9 468,70 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 %  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.01.11 р. для використання на споживчі цілі. Згідно договору іпотеки на забезпечення вимог по  кредитному договору між позивачем та усіма трьома відповідачами за первісним позовом було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачами як співвласниками було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 52,5 кв. м., розташовану у будинку АДРЕСА_1, що є спільною сумісною приватною власністю усіх відповідачів за первісним позовом у справі.   

        Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 як позичальник свої зобов’язання по кредитному договору виконував частково, в даний час їх не виконує, що стверджується довідкою – розрахунком заборгованості за кредитним договором (а. с. 6). Станом на 19.10.10 р. загальна сума заборгованості склала 13 567, доларів США, у т. ч.: 8 803,11 доларів США заборгованості за кредитом; 3 542,07 доларів США заборгованості за користування кредитом; 414 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом; 808,52 долари США пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за кредитним договором.

        Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.        

      За змістом пунктів 16., 16.1, 16.7, 16.7.1  оскаржуваного договору іпотеки, позивач як іпотекодержатель, дійсно, має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки. З метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого - небудь із зобов’язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані; у разі порушення іпотекодавцем обов’язків за кредитним договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши свої вимоги у повному обсязі.

        Згідно ст. 7 Закону України ”Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, що було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

          За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.  

         Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

      Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, про що не заперечив представник позивача в судовому засіданні, а отже позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним. Будь-яких доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень позивач суду не надав.

          Отже, суд першої інстанції відповідно до вимог матеріального права відмовив в задоволенні позову позивача. Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не знаходить. Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову сторонами не оскаржувалося.

          Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, колегія суддів

          У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

    Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2011 року в даній справі залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді