Справа №10с-145Головуючий у І інстанціїБорець
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Полосенко
22.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
16 серпня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого –Авраменка М.Г. ,
суддів: Полосенка В. С., Загоруйка В.В., за участю прокурора Маркицького А. М. та адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2011 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 на постанову слідчого Бориспільської міжрайонної прокуратури від 25 січня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України,-
встановила:
Згідно з оскаржуваною в апеляційному порядку постановою Бориспільського міськрайонного суду, захисник ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення та винести нову постанову, якою відмовити в порушенні кримінальної справи, посилаючись на відсутність підстав та приводів до порушення кримінальної справи.
Залишаючи без задоволення скаргу захисника ОСОБА_2 на вказану постанову слідчого Бориспільської міжрайонної прокуратури від 25 січня 2011 року, місцевий суд в постанові від 27 липня 2011 року мотивував своє рішення наступним.
Зокрема, суд послався на те, що за змістом оскаржуваної постанови від 25 січня 2011 року слідчим Бориспільської міжрайонної прокуратури порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України.
Під час провадження оперативно-розшукових заходів та дізнання по даній справі встановлено, що ОСОБА_3 будучи директором ТОВ «Сінгрей», до повноважень якого входило забезпечення сплати до бюджету податків, підписання розрахункових та податкових документів, у період з січня до вересня 2009 року в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість відображував фінансові операції з ТОВ «Сайгатсу», які в дійсності з цим господарським товариством не проводились, та вносив неправдиві відомості щодо розмірів об’єкту оподаткування та податкового кредиту, сум податків на прибуток та на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість у розмірі 975625 гривень 61 копійки та податку на прибуток в розмірі 1219532 гривень 00 копійок, тобто в особливо великих розмірах, чим порушив п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку малих підприємств»та пп.7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв збитки державним інтересам, їх розмір у двісті п’ятдесят і більше разів перевищили неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Такі наслідки вважаються тяжкими.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду від 27 липня 2011 року адвокат ОСОБА_2 в апеляції просить її скасувати, а справу відносно ОСОБА_3 закрити.
В обґрунтування своєї скарги апелянт вказує, що суд не звернув увагу на відсутність достатніх підстав, що містять ознаки злочину для порушення кримінальної справи.
Суд не звернув уваги, що матеріали, які стали підставою для порушення справи не були пронумеровані, їх перелік не відповідає описові, що міститься на титульному аркуші справи, матеріали розміщені не в хронологічному порядку, що свідчить про наявність можливості фальсифікації матеріалів справи.
Зазначає, що суд не аналізував документи первинного обліку, із яких можливо встановити правильність нарахування та обчислення податків. Це вбачається, з того, що основним документом, який став підставою для порушення справи є довідка без дати і номера, на яку не звернули увагу і не дали цьому документу оцінки.
Твердить, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи та допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що призвело до ухвалення незаконної постанови. Суд формально розглянув скаргу, не звернувши уваги та не давши оцінки порушенням, що були допущені як під час порушення справи, так і в процесі ведення досудового слідства.
Заслухавши доповідача, виступ адвоката в підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав постанову суду законною, ознайомившись з матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Тому всупереч доводам апелянта, на думку апеляційного суду, при розгляді матеріалів за скаргою захисника ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно керувався ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України. При цьому як вбачається із матеріалів справи та судового рішення, судом було належним чином перевірено наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення вказаної постанови.
При цьому судом було враховано, що кримінальну справу порушено компетентною особою з дотриманням встановленого для цього порядку. Апеляційний суд не знаходить підстав вважати незаконними отримання матеріалів, які стали приводом і підставою для порушення кримінальної справи, тому посилання адвоката на те, що суд не звернув увагу на відсутність доказів, які служили б приводом для порушення кримінальної справи, а послався лише на оперативно-розшукові заходи органу дізнання , достовірність яких не перевірена, є безпідставними.
Що стосується доводів апелянта про те, що дізнанням надано суду матеріали кримінальної справи, які були не належним чином оформлені не можуть вплинути на законність прийнятого судом рішення.
Отже, всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини, що стали приводом та підставою до порушення органами досудового слідства кримінальної справи відносно ОСОБА_3, а тому доводи захисника про відсутність достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, слід визнати безпідставними.
Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду від 27 липня 2011 року, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 та 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 –відхилити, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2011 року про залишення без задоволення скарги захисника ОСОБА_2 на постанову слідчого Бориспільської міжрайонної прокуратури від 25 січня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України –залишити без змін.
Вірно за належними підписами.
Суддя В. Полосенко