Справа № 33ц-377 Головуючий в 1 інстанції - Шміло В.І.
Категорія -11 Доповідач Расевич СІ.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
13 липня 2007 року. м. Луцьк
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Расевича СІ., Завидовської-Марчук О.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськра-йонного суду від 28 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення його з квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач проживає в даній квартирі без достатніх підстав і створює перешкоди у проживанні в цій квартирі її власникам.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2005 року позов задоволено і постановлено виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати судові рішення і постановити нове рішення.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про власність" право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Зі змісту ст. 317 ЦК України вбачається, що права володіння, користування і розпорядження своїм майном належать власникові. Останній, у відповідності до ст. 48 Закону Украї-
2
ни „Про власність" може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Задовольняючи позов, місцевий суд, повно встановивши обставини справи і правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, прийшов до вірного висновку, що відповідач не є власником спірного житла, а тому не може користуватися ним і підлягає виселенню.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч.3 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року в даній справі залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.