Справа № 33ц-377                                                                    Головуючий в 1 інстанції - Шміло В.І.

Категорія -11                                                                             Доповідач Расевич СІ.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 іменем   України

13 липня 2007 року.                                                                                                    м.  Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Лончука В.Г.,  Расевича СІ.,  Завидовської-Марчук О.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськра-йонного суду від 28 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про виселення його з квартири АДРЕСА_1,  посила­ючись на те,  що відповідач проживає в даній квартирі без достатніх підстав і створює перешко­ди у проживанні в цій квартирі її власникам.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2005 року позов задо­волено і постановлено виселити ОСОБА_3  з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_3  посилається на порушення су­дами норм матеріального і процесуального права,  в зв'язку з чим просить скасувати судові рі­шення і постановити нове рішення.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для скасування судових рішень відсут­ні,  виходячи з наступного.

Судами встановлено,  що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Згідно зі  ст.  2 Закону України „Про власність" право власності - це врегульовані за­коном суспільні відносини щодо володіння,  користування і розпорядження майном.

Зі змісту  ст.  317 ЦК України вбачається,  що права володіння,  користування і розпо­рядження своїм майном належать власникові. Останній,  у відповідності до  ст.  48 Закону Украї-

2

ни „Про власність" може вимагати усунення будь-яких порушень його права,  хоч би ці пору­шення і не були поєднані з позбавленням володіння,  і відшкодування завданих цим збитків.

Задовольняючи позов,  місцевий суд,  повно встановивши обставини справи і прави­льно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права,  прийшов до вірного висновку,  що відповідач не є власником спірного житла,  а тому не може користуватися ним і підлягає виселенню.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч.3  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є непра­вильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального пра­ва.

Статтею 335 ЦПК України визначено,  що суд касаційної інстанції не може встанов­лювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи від­кинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи,  що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.

Керуючись  ст.  332 ЦПК України,  колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2005 року та ухвалу апе­ляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2005 року в даній справі залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.