Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1869\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Мельник В.В.
Доповідач Карпенко О. Л.
УХВАЛА
23.08.2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої - Кривохижі В.І.
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенка О.Л.
при секретареві - Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Кіровського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29 серпня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2008 року Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 2 834 грн. 71 коп. виплаченої одноразової допомоги по безробіттю для організації нею підприємницької діяльності.
Заочним рішенням Ленінський районного суд м. Кіровограда від 29 серпня 2008 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2011 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Відповідачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване нею заочне рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу обгрунтовано тим, що суд не врахував той факт, що вона знаходилася на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок у встановленому розмірі, що давало їй можливість не сплачувати прибутковий податок та не подавати податкову декларацію. Висновки суду про те, що вона не здійснювала підприємницьку діяльність є безпідставними. Суд розглянув справу за її відсутності так, як вона не була повідомлена про час і місце розгляду справи.
В судовому засіданні відповідачка підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Заслухавши пояснення відповідачки, доповідь судді –доповідача. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межав встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком погодитися неможна.
Компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ визначено ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції діючій на час розгляду справи судом першої інстанції) відповідно до якої суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законодавством.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Пункт 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначає, що справу адміністративної юрисдикції як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У ст. 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, серед яких, зокрема: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, передбачено, зокрема, що для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості заяву про надання допомоги та бізнес-план. Рішення директора центру зайнятості про одноразову виплату допомоги по безробіттю оформлюється наказом, з яким безробітний повинен бути ознайомлений під особистий розпис.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Таким чином, висновок суду про те, що цей спір належить до цивільної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 303, 307, 310, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати заочне рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29 серпня 2011 року а провадження по справі зарити у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: