Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2113\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
55 Доповідач Карпенко О. Л.
РІШЕННЯ
Іменем України
31.08.2011
року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Кривохижі В.І.,
суддів - Карпенка О.Л.,
Черниш Т.В.,
при секретарі - Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, державного підприємства «Інформаційний центр»про звільнення майна з-під арешту, виключення обтяження з Єдиного реєстру заборони та виключення з реєстру відомостей про власників, за апеляційною скаргою УМВС в Кіровоградській області на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
09 грудня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що за постановою слідчого СВ «ОЗ» СУ УМВС в Кіровоградській області від 4 липня 2009 року було накладено арешт на належну їй на праві власності згідно рішення Кіровського районного суду від 29 вересня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 Відповідні відомості щодо обтяження цього приміщення, з зазначенням, що власником його є ОСОБА_4, 5 серпня 2009 року внесені до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна.
Посилаючись на те, що діями відповідача порушені її права власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, на яке ОСОБА_4 будь-якого права не має, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивачка просила звільнити з-під арешту зазначену квартиру, виключити є Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна накладене на її майно обтяження, яке зареєстровано за № 8944289, виключити з цього реєстру відомості про власника належної їй квартири.
Ухвалою від 18 квітня 2011 року суд залучив до участі у справі в якості співвідповідачем ДП «Інформаційний центр».
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2011 року позов задоволено частково. Звільнено з під арешту належну позивачці спірну квартиру, виключено з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна заборону - арешт на належну позивачці квартиру. В задоволенні решти вимог –відмовлено.
Непогоджуючись з рішенням суду, Управління МВС України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити в позові. Зазначено, зокрема, що арешт на квартиру накладено слідчим на виконання норм ст. 125 КПК України. Порядок скасування арешту накладеного слідчим регламентовано ст. 126, 324 КПК України та відноситься до компетенції слідчого або суду, в залежності від стадії кримінального процесу в якій вирішується це питання. Крім того, оскарження дій слідчого також здійснюється в рамках кримінального судочинства.
Сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Позивачка подала письмове клопотання про розгляд справи без її участі. Позивачка також подала письмові заперечення на скаргу у яких вказує, що на її думку скарга не підлягає задоволенню. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції лише в частині звільнення її майна з під арешту. Її право на квартиру ніким не оспорюється, але було порушено шляхом встановлення обтяження з включенням до Єдиного держаного реєстру заборон.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, дослідивши матеріалами справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 Дане рішення суду зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 6).
Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.
Цивільним Кодексом України передбачені засади захисту права власності.
Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Виходячи з того, що спір виник через порушення прав власника житлового приміщення, арешт на яке було накладено слідчим в рамках кримінальної справи, і який вимагає усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому майном, суд дійшов до правильного висновку, що зазначений спір є цивільно-правовим і відповідно до ст.15 ЦПК підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що питання про зняття арешту підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України.
Разом з тим, оскаржуване рішення не може бути визнане законним.
Висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог суд мотивував неправомірністю накладення слідчим арешту на квартиру, належну ОСОБА_3, та внесення до Єдиного реєстру відомостей про обтяження цього нерухомого майна за заявою слідчого про реєстрацію обтяження; порушенням слідчим вимог ст.ст. 125, 126 КПК. Однак, визнавши Управління МВС та ДП «Інформаційний центр», до яких заявлено позов, належними відповідачами, суд залишив поза увагою, що постанова слідчого СВ «ОЗ»СУ УМВС від 4 липня 2009 року про накладення арешту на майно та цінності ОСОБА_4, відносно якого розслідується кримінальна справа, прийнята на забезпечення можливої конфіскації майна.
Суд не врахував роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.4 зазначеної постанови №6 від 27 серпня 1976 року, про те, що відповідачами в справах зазначеної категорії є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а у випадках, коли опис провадиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави,- відповідна державна податкова інспекція.
Розглядаючи справу, суд не виконав вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК, не вирішив питання про залучення до участі у справі належних відповідачів (співвідповідачів) за правилами ст. 33 ЦПК України.
Апеляційний суд відповідно до засадницьких принципів цивільного процесу не має права залучати відповідачів на стадії апеляційного провадження.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити.
Скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2011 року в частині задоволених судом позовних вимог.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління МВС України в Кіровоградській області, Державного підприємства «Інформаційний центр»про звільнення майна з-під арешту та виключення обтяження з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: