УХВАЛА
Іменем України
3 липня 2007 року.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Романова О.В.
суддів: Слісарчука Я.А., Яковлева С.В.
з участю прокурора: Руденка В.І.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілої: ОСОБА_2
адвоката: ОСОБА_3
представника: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2007 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого в силу ч.1 п.6 ст.55 КК України (в редакції 1960 року),-
засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 2 роки.
Стягнуто з засудженого на користь:
- потерпілої ОСОБА_5 2594 грн. 99 коп. на відшкодування матеріальних збитків, 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1450
Справа № 11-417/2007 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Михалюк О.П.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Суддя-доповідач Романов О.В.
2
грн. за оплату послуг представника;
- потерпілої ОСОБА_2 815 грн. 36 коп. на відшкодування
матеріальних збитків, 25000 грн. на відшкодування моральних збитків та 1450
грн. за оплату послуг представника;
- на користь УМВС України в Житомирській області за проведення
«експертиз 447 грн.22 коп.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 13 січня 2006 року, близько 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем „Москвич-2140" н/з г НОМЕР_1 та рухаючись в темну пору доби з увімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю близько 50-6Р км/год. в с.Марківка Баранівського району по автодорозі „Старокостянтинів-Новоград-Волинський" порушуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, при роз'їзді із зустрічними транспортними засобами здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_6 отримав множинні тяжкі тілесні ушкодження, в тому числі у вигляді переломів потиличної та тім'яної кісток правої віскової з переходом на основу черепу, від яких помер.
На вирок суду подано апеляції в яких:
· засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок та звільнити його від відбування покарання із застосуванням Закону України „Про амністію" від 19.04.2007 року, зменшити суму матеріальних і моральних збитків, стягнутих з нього на користь потерпілих;
· потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_2 просять скасувати вирок суду за м'якістю призначеного покарання та засудити ОСОБА_1 до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, збільшити суми моральної шкоди до 50000 грн. на користь кожної потерпілої. Вважають, що суд не врахував в достатній мірі, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин в результаті якого загибла людина, не визнав вини у скоєному, не розкаявся, давав неправдиві показання, не відшкодував матеріальної чи моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважає за необхідне застосувати до засудженого Закон України „Про амністію" і
3
звільнити його від відбування покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляція потерпілих не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина засудженого в порушенні правил безпеки дорожнього руху,
"керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого
повністю доведена доказами, зібраними на досудовому слідстві та
дослідженими під час розгляду справи в суді та ніким з можливих апелянтів
не оскаржується.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.
Що стосується призначеного покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Так, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, своєї вини не визнав і не розкаявся, не відшкодував завданих збитків, однак, даний злочин відноситься до необережних злочинів, засуджений позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, судом враховано, що в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди винен і потерпілий, який не обладнав свій велосипед світлоповертачами.
На підставі викладеного, з урахуванням всіх обставин скоєного злочину, в тому числі і тих, на які потерпілі посилаються в своїй апеляції, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про призначення засудженому реального покарання, яке є мінімальним згідно санкції інкримінованого йому закону. Підстав для зміни міри покарання призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від покарання у вигляді позбавлення волі на підставі Закону України „Про амністію" від 10.04.2007 року, оскільки він вчинив злочин з необережності за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років та має на утриманні неповнолітню дитину і сам засуджений просить застосувати до нього амністію.
Що стосується заявлених потерпілими цивільних позовів, то в частині стягнення коштів на відшкодування матеріальних витрат та витрат, пов'язаних з оплатою послуг представника, вони вирішені судом правильно на підставі наявних документів, що підтверджують такі витрати. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнень, пов'язаних з відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому суд керується принципами розумності, справедливості, достатності та враховує, що у вироку суду моральні страждання потерпілих обґрунтовані лише
4
„моральними та матеріальними витратами, які викликані смертю близької людини", а в апеляції потерпілих вимога про збільшення суми стягнення за перенесені моральні страждання взагалі нічим не обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити частково, апеляцію потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині стягнення витрат на відшкодування завданих моральних збитків. Зменшити розмір відшкодування завданої моральної шкоди і стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_7 - 15000 грн. та на користь потерпілої ОСОБА_2 - 15000 грн.
На підставі ст.1 п. "б" Закону України „Про амністію" звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного судом основного покарання.
В решті вирок залишити без зміни.