АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Левчука О.Д.
суддів Ігнатюка О.В., Нагорного А.М.
з участю: прокурора Хомич С.П.
засудженого ОСОБА_1
захисника адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, який мешкає в АДРЕСА_1,
працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2 сел. Городок
Ружинського району Житомирської області, раніше не
судимого
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 13-ти років позбавлення волі; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2600 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат; вирішене питання про речові докази,
встановила: Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнаний винними та засуджений за вчинення умисного вбивства громадянки ОСОБА_3. Згідно із вироком зазначений злочин було вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_1 із літа 2002 року по лютий 2003 року мав близькі стосунки та таємно зустрічався із громадянкою ОСОБА_6 після чого про вказані стосунки стало відомо як близьким ОСОБА_1 та і близьким ОСОБА_6, внаслідок чого між членами їх родин виникали конфлікти. Із лютого 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зустрічатись перестали. 15 травня 2003 року ОСОБА_1 домовився із ОСОБА_6 про зустріч, забрав її в обумовленому місці, після чого вони, на належному ОСОБА_1 автомобілі „Форд-Скорпіо" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 прибули до лісосмуги поля НОМЕР_1 СП „Цапіївська спілка селян" сел. Цапіївка Сквирського району Київської області, де розпили 0,5 л горілки. 15 травня 2003 року близько 12-ї години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, під час виниклої суперечки вчинив умисне вбивство ОСОБА_6, провівши постріл із належної йому рушниці іноземного виробництва в область грудної клітки останньої.
В апеляції засудженого вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обгрунтування апеляції засуджений посилався на те, що вирок постановлений на суперечливих доказах, під час досудового та судового слідства не були
Справа № 11-826/2006 Головуючий в 1-й інстанції Бобкова Н.В.
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
встановлені істотні для справи обставини, зібраним доказам не дано належної оцінки. Під час судового розгляду справи були допущені порушення вимог КПК України. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обгрунтування апеляції захисник посилався на те, що зібраними по справі доказами вина засудженого у вчиненні злочину не доведена. Поза увагою суду залишились важливі для справи обставини. Зібраним по справ доказам не було дано належної оцінки. Посилався і на те, що призначене засудженому покарання не відповідає особі засудженого внаслідок його суворості. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. У випадку не погодження із його даною правовою позицією, просив пом"якшити призначене засудженому покарання.
В запереченнях на апеляцію засудженого прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції посилався на те, що вирок суду є законним та обгрунтованим, судом встановлені всі істотні для справи обставини, зібраним по справі доказам дана належна оцінка. Просив вирок залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та його захисника, які обидві апеляції підтримали, висловили думку про те, що вина засудженого не доведена, вирок базується на суперечливих та недопустимих доказах, залишилися не з"ясованими істотні для справи обставини в зв'язку із чим просили задовольнити обидві апеляції, вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; пояснення потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення обох апеляцій, вирок вважали законним та обгрунтованим, просили залишити апеляції без задоволення, а вирок без змін; пояснення прокурора, який вважав обидві апеляції не обгрунтованими, вирок вважав законним та обгрунтованим, просив залишити обидві апеляції без задоволення, а вирок без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого та його захисника не підлягають до задоволення.
Так, винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин, викладених у вироці стверджується доказами, які були досліджені судом першої інстанції, зокрема: показаннями самого засудженого, у відповідності до яких постріл, внаслідок якого ОСОБА_6 отримала смертельне ураження був проведений із належної йому рушниці, вказані події відбулися у його присутності, інших осіб на місці події не було; показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із яких вбачається, що дійсно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зустрічались, після припинення їх зустрічей із боку ОСОБА_1 мали місце погрози, та протиправні дії; показаннями свідка ОСОБА_9 у відповідності до яких він мав намір одружитись із ОСОБА_6 а ОСОБА_1 в березні 2003 року на грунті ревнощів спустив колеса належного йому (ОСОБА_9) автомобіля і із цих же мотивів розбив на його автомобілі скло; показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які спростували показання засудженого про те, що ОСОБА_10 розряджав рушницю ОСОБА_1, а ОСОБА_11 викидав у ставок в АДРЕСА_3 жіночу сумку; показаннями свідка ОСОБА_12, даними під час досудового слідства із яких вбачається, що 16 травня 2003 року на прохання свого зятя ОСОБА_1 він заховав мисливську рушницю; протоколом огляду місця події від 16 травня 2003 року у відповідності до якого в лісосмузі поля НОМЕР_1 СП „Цапіївська спілка селян" було виявлено труп молодої жінки із вогнепальним пораненням, на місці події виявлено стріляну гільзу мисливської рушниці (т.1 а.с.2-10); протоколом виїмки від 21 травня 2003 року у відповідності до якого в будинку АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_12 добровільно видав працівникам міліції вогнепальну зброю „MAGNUM-STEEL" НОМЕР_2 чорного кольору (т.1 а.с.87); висновком балістичної експертизи № 637 від 28 травня 2003 року у відповідності до якого подана на дослідження рушниця НОМЕР_2 є вогнепальною зброєю, гладкоствольною штурмовою помповою рушницею моделі „MAGNUM-STEEL" Турецького виробництва, 12-го калібру, гільза, вилучена під час огляду місця події, стріляна з поданої на дослідження рушниці (т. 1 а.с. 123-125); висновком судово-медичної експертизи № 63 від 27 серпня 2003 року у відповідності до якого смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок вогнепального, дробового сліпого поранення грудної клітини з розрушенням серця; можливо зробити висновок, що постріл був зроблений з відстані 1,5 м при умові використання стандартної мисливської рушниці; виключається можливість спричинення зазначеного вогнепального поранення самою потерпілою (т.1 а.с.270-271); аналогічним висновком додаткової судово-медичної експертизи № 14/14/63/Д від 22 листопада 2004 року. Окрім того, у відповідності до даного висновку експертизи, постріл був зроблений із відстані 1,5 м ( ±0,5 м) при умові використання рушниці, аналогічної, яка належала засудженому; пошкоджень на тілі та одязі покійної від пострілу в упор не виявлено; виключається можливість спричинення вогнепального поранення самою потерпілою (т. 1 а.с.471-472); актом судово-медичного дослідження НОМЕР_4 у відповідності до якого дистанція ураження потерпілої складала 1,5 м ( +0,5 м) (т. 1 а.с.274-275); висновком хімічної експертизи № 641 від 02 червня 2003 року у відповідності до якого на предметах одягу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 присутні сліди продуктів пострілу; пошкодження на блузці потерпілої схоже на вогнепальне, вірогідно виникло при пострілі із відстані близької 1-2 м (т. 1 а.с. 150-153); іншими доказами.
Проаналізувавши вказані докази у їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Давши належну оцінку показанням засудженого, суд обгрунтовано дійшов до висновку про те, що засуджений, неодноразово змінюючи показання, намагався уникнути відповідальності за скоєний злочин, його твердження про самогубство ОСОБА_3 спростовується зібраними доказами, твердження засудженого про вчинений на нього тиск із боку працівників міліції є голослівним, поведінка засудженого після вчинення злочину вказує на те, що він намагався приховати свій злочин.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України є правильною, оскільки він вчинив умисне вбивство, тобто, умисно протиправно заподіяв смерть громадянки ОСОБА_6.
Покарання засудженому призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Доводи апеляцій засудженого та його захисника щодо неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог КПК України під судового розгляду справи не грунтуються на матеріалах справи. Посилання засудженого та його захисника на не встановлення істотних для справи обставин є голослівними, спростовується матеріалами кримінальної справи, із яких вбачається, що всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом були встановлені із достатньою повнотою. Твердження засудженого про самогубство ОСОБА_3 спростовується зібраними по справі доказами в тому числі і висновками експертиз. Доводи апеляцій щодо недостовірності висновків експертиз, наслідком чого стала невідповідність вихідних даних, спростовується показаннями експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 які в судовому засіданні підтвердили висновки експертиз та роз"яснили обставини їх проведення. Колегією суддів відмічається те, що висновки експерти судом були оцінені нарівні із іншими доказами, в сукупності зазначених доказів суд обгрунтовано дійшов до висновку про необхідність прийняття висновків проведених по справі експертиз, як доказів вини засудженого у вчиненні злочину. Колегія суддів вважає, що по справі зібрана достатня кількість достовірних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини засудженого у вчиненні злочину. Посилання засудженого на порушення вимог КПК України спростовується матеріалами кримінальної справи. Порушень вимог КПК України, які б могли бути підставою для скасування вироку колегією суддів не виявлено.
Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає в зв"язку із чим залишає вирок без змін, а апеляції засудженого та його захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 та апеляцію його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.