Справа №22Ц-1724/2006 Головуючий у суді 1 першої інстанції Дубас Т.В.
Категорія Доповідач у суді 2 інстанції Коцюрба О.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: Мазурка В.А.
Судців: Коцюрби О.П., Поліщука М.А.
При секретарі: Муханько О.О.
Розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2006 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, усунення перешкод в користуванні дахом, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового майна. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася з даним позовом в Києво-Святошинський районний суд Київської області в якому вказує на те, що відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2004 року вона є власником 3/10 частини будинку АДРЕСА_1.
Після вступу рішення в законну силу, співвласник ОСОБА_1 будучи постійно в стані алкогольного сп'яніння перешкоджає їй користуватися її частиною будинку, погрожує фізичною розправою. Вона боїться зайти на своє подвір»я і до будинку. Таким чином, користуватися спільно із відповідачем будинком немає можливості.
Враховуючи, що між співвласниками було вже встановлено конкретний порядок користування будинком, в будинку є три окремих виходи і будинок фактично поділено на три окремих частини із яких одна виділена третьому власнику - ОСОБА_1, в другій мешкає відповідач, а в третій до того коли розпочався спір про спадкове майно мешкала вона. ОСОБА_1 відокремила свою частину будинку ще за життя спадкодавці ОСОБА_3.
Друга половина будинку, яка залишилася після спадкодавці і фактично поділена на дві частини, має прохід із однієї частини до іншої у вигляді дверей. Таким чином, для фактичного виділу 3/10 частини будинку, на яку вона має право за рішенням суду від 19 листопада 2004 року достатньо зняти дверну коробку і замурувати прохід. Можливість переобладнання будинку з одноквартирного в трьохквартирний погоджено з виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області. Рішенням Горенської сільської ради їй виділено у власність 0.045 га. для обслуговування 3/10 будинку.
Просила виділити їй у натурі майно, що складається з 3/10 частин будинку АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні власністю.
При розгляді справи, позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила виділити їй у натурі приміщення спірного будинку 1-1 кухню площею 26.0 кв. м., 1-2 житлову кімнату площею 12.9 кв. м., 1-3 житлову кімнату площею 13.1 кв. м., 1-4 кладовку площею 1.4 кв. м., ґанок, всього 53.4 кв. м., господарські будівлі - сарай В, сарай Г, 1/3 частину змощення, 1/2 частину огорожі, встановити порядок користування земельною ділянкою площею 335.7 кв. м. згідно варіанту 1 експертного висновку, зобов'язати її знести бетонну доріжку вартістю 82 грн. і виключити її із вартості будинковолодіння, замурувати дверний пройом між кімнатами 1-2 і 1-4, як самовільно вбудований, зобов'язати відповідача не чинити перешкод по користуванню приміщеннями даху, яке знаходиться безпосередньо над вище вказаними приміщеннями, стягнути з відповідача на її користь різницю вартості домоволодіння згідно експертного висновку в сумі 3422 грн. та вартість експертизи в сумі 800 грн., вартість виконання дій на суму 51 грн. а всього 4427 грн.
Відповідач подав зустрічну позовну заяву мотивуючи її тим, що 03 листопада 1994 року його мати ОСОБА_3 відповідно до вимог закону на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, згідно якого частину будинку, що складається із кімнати 30.5 кв. м., кімнати 10.9 кв. м., прихожої 12.2 кв. м., кухні 7.9 кв. м. переходять у його власність. Вказаний заповіт не скасований.
Він та мати проживали у 3/5 частині будинку, він в одній частині, а мати в іншій, вони сумісно вели спільне господарство і він доглядав матір до самої смерті, брав участь у її похованні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла і він звернувся до нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про оформлення на себе спадщини за заповітом ОСОБА_3 від 03 листопада 1994 року пояснивши їй що мати заповідала йому частину будинку, що складається з кімнати 30.5 кв. м., кімнати 10.9 кв. м., прихожої 12.2 кв. м., кухні 7.9 кв. м., що складає 1/5 частину спірного будинку та оформити іншу частину спадкового майна на себе по закону, тобто йому належало оформити свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину будинку, а також свідоцтво про право на спадщину за законом ще на 1/5 частину цього ж будинку.
Таким чином йому належало оформити спадщину на 2/5 частини, а відповідачці 1/5 частину спадкового майна.
15 жовтня 2003 року він з»явився до державного нотаріуса та отримав від неї свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1. На такий вид заповіту він не звернув уваги і вважав, що він оформлений правильно і відповідає чинному законодавству.
Він не заперечує той факт, що ОСОБА_2 є його сестрою і має право на спадкове майно, але так як він не має необхідної юридичної освіти то допустився помилки, одержавши свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно.
Влітку 2004 року він прийняв спадщину, оскільки проживав разом з матір»ю на день її смерті та залишався проживати в будинку після її смерті, постійно обробляв присадибну земельну ділянку. З метою приведення житла в належний санітарний стан він із сином стали робити ремонт. Тобто він фактично вступив у володіння спадковим майном, а ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини та без поважних причин, хоча знала про те, що померла мати не бажала приймати спадкове майно і пропустила строк на її прийняття.
Відносно обставин, викладених у позовній заяві ОСОБА_2 про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності то він не може погодитись і вважає, що вони не відповідають дійсності і вона з метою виправдання своєї поведінки оговорила його, також вважає, що згідно п. 5 Прикінцевих положень діючого ЦК України правил книги шостої цього Кодексу, спадкове право застосовується лише до спадщини, яка не була прийнята до набрання чинності цим Кодексом.
Просив постановити рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2003 року, видане на його ім»я Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою в частині 1/5 частини спадкового майна, що належало ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ним право власності на 1/5 частину спадкового майна за,заповітом ОСОБА_3 від 03 листопада 1994 року, що складається з кімнати 30.5 кв. м., кімнати 10.9 кв. м., прихожої 12.2 кв. м., кухні 7.9 кв. м., та 1/5 частину спадкового майна, що належало спадкодавцю, а всього визнати за ним право власності на 2/5 частини спадкового майна та 1/2 частину грошового вкладу в Ощадбанку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а по зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2006 року провадження закрито на підставі ст. 205 ЦПК України.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2006 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2006 року, а справу направити на новий розгляд в Києво-Святошинський районний суд Київської області іншим суддею з підстав порушення норм процесуального права, невідповідності рішення та ухвали суду фактичним обставинам справи.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 3/10 частини будинку АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2004 року, яке набрало законної сили. ОСОБА_1 є власником іншої частини будинку.
Так як між сторонами виник спір з приводу користування приміщеннями в будинку та земельною ділянкою суд першої інстанції на законних підставах з урахуванням першого варіанту висновку судової будівельно - технічної експертизи №8805/8806/8807 від 04 листопада 2005 року оскільки він є найприємнішим для обох сторін і не порушує права та законні інтереси співвласників будинку, а також те, що він погоджений з компетентними на те службами з врахуванням ст. 364 ЦК України ухвалив рішення про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За правилами ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Встановлено, що 19 квітня 2004 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено судове рішення про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/10 частини будинку, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на 3/10 частини будинку.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що суд дійшов правомірних висновків про закриття провадження по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності про що 13 лютого 2006 року ухвалив ухвалу.
Доводи апеляційних скарг про порушення норм процесуального права, про невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими, спростовуються матеріалами справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2006 року та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2006 року в межах доводів апеляційних скарг, позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, колегія не вбачає підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2006 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2006 року залишити без змін. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.