Справа № 1-452/11 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
Провадження №11/0390/469/11
Категорія: ст.186ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2011 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Хлапук Л.І., Фідрі О.М.,
з участю прокурора Артиш Н.В.,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 01 червня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.191 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі із позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю терміном на 1 (один) рік;
за ч.3 ст.191 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі із позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю терміном на 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю терміном на 3 (три) роки.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_2 залишено —тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 15 лютого 2011 року.
Вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що він являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 2510 гривень, які були ввірені йому у АДРЕСА_2, 18 вересня 2004 року потерпілою ОСОБА_6, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 2510 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів, та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 375 доларів США, які були ввірені йому у АДРЕСА_2, 27 вересня 2004 року потерпілою ОСОБА_3, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 2 060 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів, та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 9980 гривень, які були ввірені йому Маневицькою ЦРЛ, в період часу з 30 вересня 2004 року по 22 грудня 2004 року, шляхом безготівкового переказу з рахунку Маневицької центральної районної лікарні на рахунок ОСОБА_2, відповідно до письмового договору від 18 грудня 2003 року про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав Маневицькій ЦРЛ майнової шкоди на загальну суму 9980 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів, та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 200 доларів США, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, 08 жовтня 2004 року потерпілим ОСОБА_5, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 1090 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів, та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 2 150 гривень, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, 05 листопада 2004 року потерпілим ОСОБА_7, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 2 150 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 380 доларів США, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, у листопаді 2004 року потерпілим ОСОБА_8, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 2 052 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 1 650 гривень, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, 22 листопада 2004 року потерпілим ОСОБА_9, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1 650 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 4 011 гривень, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, 22 листопада 2004 року потерпілим ОСОБА_10, відповідно до укладеного письмового договору від 29.09.2004 року про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4 011 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 4 221 гривень, які були ввірені йому в АДРЕСА_2, 24 листопада 2004 року потерпілою ОСОБА_11, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_12 – сину ОСОБА_11, яка померла, майнової шкоди на загальну суму 4 221 гривень.
Він же, повторно, являючись приватним підприємцем, умисно, діючи з корисливих мотивів та з метою привласнення і розтрати чужого майна, маючи можливість розпоряджатися коштами в сумі 3 790 гривень, які були ввірені йому в смт. Маневичі у кінці грудня 2004 року потерпілим ОСОБА_4, відповідно до усної домовленості про поставку та встановлення метало-пластикових вікон, вікон не поставив, а гроші привласнив, витративши їх на власні потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 3 790 гривень.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, змінивши йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. Зазначає, що у його діях відсутній злочинний умисел, вважає, що між ним та потерпілими існують цивільно-правові зобов’язання.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який апеляцію засудженого просив залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_2, який вину у вчинених злочинах визнав та просив застосувати до нього ст.75 КК України, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили апеляцію залишити без задоволення, потерпілого ОСОБА_5, який не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 з під варти, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується твердження ОСОБА_2 про відсутність у його діях складу злочину, то колегія суддів його до уваги не приймає, оскільки воно спростовується матеріалами кримінальної справи, а саме показами потерпілих:
ОСОБА_3 про те, що вона 27.09.2004 року передала ОСОБА_2 375 доларів США на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_5 про те, що він 09.10.2004 року передав ОСОБА_2 200 доларів США на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_8 про те, що він у листопаді 2004 року передав ОСОБА_2 380 доларів США на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_9 про те, що він 22.11.2004 року передав ОСОБА_2 1650 грн. на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_10 про те, що він восени 2004 року передав ОСОБА_2 кошти на загальну суму 14 311 грн. на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак підсудний останнього замовлення на суму 4 011 грн. не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_11 про те, що в кінці листопада 2004 року його матір ОСОБА_11 передала ОСОБА_2 4221 грн. на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
ОСОБА_4 про те, що він у листопаді 2004 року передав ОСОБА_2 3790 грн. на поставку та встановлення метало-пластикових вікон, однак останній замовлення не виконав, грошей не повернув;
З заяв потерпілих: ОСОБА_6 /а.с. 7/, ОСОБА_7 /а.с. 108/, відношення Маневицької ЦРЛ /а.с. 35/, вбачається, що ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 2510 грн., ОСОБА_7 2150 грн., Маневицька ЦРЛ 9980 грн. також на поставку і встановлення метало-пластикових вікон восени 2004 року, однак він замовлення не виконав і грошей не повернув.
Дані покази ОСОБА_2 повністю підтвердив.
Відповідно до ст.65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та злочинів середньої тяжкості, відсутність обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_2 хоч і несудимий, однак вчинив ряд корисливих злочинів, по яких збитки ним не відшкодовано.
Суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому підставно призначив йому покарання без застосування ст.75 КК України.
Таким чином, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, у справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 01 червня 2011 року щодо нього –без зміни.
Головуючий:
Судді: