Справа №  2-145/11      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року   Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді –Хотянової В.В.

при секретарі –Мельниковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушта  цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до БТІ  у м.Алушта Кримського Республіканського підприємства «СМ БРТІ», Алуштинської міської ради, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, Комунального підприємства «Алуштажилсервіс», третя особа виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2»про скасування розпорядження органу приватизації, виконавчого комітету, про скасування свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування, визнання права власності,

                                       ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , уточненим в жовтні 2010 року ,  до БТІ  у м.Алушта Кримського Республіканського підприємства «СМ БРТІ» , Алуштинської міської ради, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, Комунального підприємства «Алуштажилсервіс», третя особа виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2»про скасування розпорядження органу приватизації  № 4301 від 20.08.1996 року,  скасування розпорядження виконавчого комітету № 7247 від 15.03.2002 року,  скасування свідоцтва про право власності на квартиру від 15.03.2002 року,  визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, про визнання права власності на 1/3 частини квартири за ОСОБА_3, визнання права власності на 1/3 частини квартири за ОСОБА_4, визнання права власності на прибудову площею 8, 26 кв.м  за ОСОБА_1, про визнання права власності на мансардний поверх площею 15, 66 кв.м за ОСОБА_1, що розташовані АДРЕСА_1

     Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно плану будівель домоволодіння АДРЕСА_1, загальна площа квартири 8 до приватизації складала 29, 7 кв.м. Процес приватизації квартири був розпочатий за життя ОСОБА_6.

     Так, згідно заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 18.12.1995 року поданої до органу приватизації Алуштинської міської ради та розпорядження цього органу № 3858 від 25.12.1995 року були підготовлені документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Згідно вказаного розпорядження  було оформлено свідоцтво про право власності на квартиру ,  право спільної часткової власності на спірну квартиру набули ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в рівних частках.

    Приватизація квартири відбулась у порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

     ОСОБА_6 керуючись інформацією , що вона є власником квартири, прийняла рішення про оформлення на позивача заповіту, спочатку 15.02.1996 року, конкретно на свою частку квартири, а 19.05.1997 року на усе майно, що знаходилось на день смерті .

     ОСОБА_1, покладаючись на те, що частина квартири 8 по вулиці Енгельса б. 4 площею 10, 10 кв.м. ( приміщення 8-1 та приміщення 8-11, згідно схематичного плану) підлягають до передачі як власнику на підставі заповіту проживала у цій  квартирі спочатку як опікун ОСОБА_8, а потім, як власник цього майна, оскільки вважала що належним чином прийняла спадщину, згідно п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, у вигляді 1/3 часттки квартири.

     У 2010 році позивачка звернулась  за юридичною допомогою та у нотаріальну контору з метою  оформлення спадщини, але з відповіді КРП «СМ БРТІ» від 17.02.2010 року їй стало відомо, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у рівних  частках на підставі свідоцтва про право власності від 15.03.2002 року.

     Від адвоката , яка  надавала її юридичну допомогу , стало відомо що у 2003 році , вона для формування доказової бази по іншій цивільній справі робила адвокатський запит у МКП «Алуштажилсервіс». Із зазначеного листа № 2 від 15.04.2003 року , свідоцтво про право власності видане згідно розпорядження органу приватизації № 3858 від 25.12.1995 року було скасоване розпорядженням цього органу № 4301 від 20.08.1996 року, постановлене на підставі заяви ОСОБА_3 від 22.02.1996 року у зв’язку з тим, що у провадженні Алуштинського міського суду розглядалась справа по  спірній квартирі, що підтверджується листом судді від 08.04.1996 року.

      Розпорядження органу приватизації Алуштинської міської ради № 4301 від 20.08.1996 року, яким фактично було позбавлено ОСОБА_6 права власності, прийнято цим органом безпідставно, з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», так як ОСОБА_6 своєчасно звернулась із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

      Через незаконність та протиправність позбавлення права власності на 1\3 частки спірної квартири ОСОБА_6 , а також через наявне у позивача право на набуття власності на цю частку квартири у порядку спадкування , невірне зазначення   загальної площі квартири, що підлягала приватизації, свідоцтво про право власності на квартиру від 17.02.2002 року та розпорядження про приватизацію квартири № 7247  на ім’я відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є незаконними та підлягають скасуванню.

    Посилаючись на вимоги ст. 376 ч.5 ЦК України позивачка просить визнати за нею право власності на прибудову розміром 8, 26 кв.м, яку вона здійснила до квартири, та мансардний поверх площею 15, 66 кв.м., які вона прибудувала до квартири, так як протягом 11 років добросовісно, відкрито та безперервно користується частиною квартири площею 10, 10 кв.м ( приміщення 8-1, 8-11 згідно схематичного плану),  будівництво завершене, відповідає будівельним нормам, та не порушує права інших осіб.

    У судовому засіданні  позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з уточненнями.

    Позовні вимоги про виділення у натурі 1/3 частки у квартирі за заявою позивача залишені без розгляду, що підтверджується ухвалою суду від 09 серпня 2011 року.

     ОСОБА_3, яка залучена до участі у справі в якості відповідача 13 квітня 2011 року,  її представник  проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволені у позові так як приватизація  квартири відбулась відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а позивачем пропущені строки позивної давності при подачі зазначеного позову. Крім того пояснили, що ОСОБА_1 самочинно прибудувала до квартири прибудову, яке підлягає знесенню на підставі рішення суду  від 9.12.1997  року про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирою та  знести самовільну збудовану прибудову до квартири.

      ОСОБА_4, яка залучена до участі у справі в якості відповідача  ухвалою суду від  13 квітня 2011 року,  проти позову заперечувала, просила у задоволені позову відмовити.

      Представник відповідача Алуштинської міської ради АР Крим, його виконавчого комітету, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору ухвалою суду від  13 квітня 2011 року,   в частині  позовних вимог про скасування  розпоряджень органу приватизації  за номером 4301 від 20.08.1996 року та за номером  7247 від 15.03.2002 року , про скасування свідоцтва про право власності від 15.03.2002 року  просила винести рішення на розсуд суду,  проти позовних вимог про визнання права власності  у порядку спадкування на 1/3 частку спірної квартири за ОСОБА_1, про визнання права власності на 1/3 частину спірної квартири за ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/3 частини квартири за ОСОБА_4  не заперечувала. У задоволені позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на прибудову площею 8, 26 кв.м, до приміщень 8-1, 8-11, про визнання права власності на мансардний поверх площею 15, 66 кв.м., що  розташовані АДРЕСА_1 просила відмовити, так як зазначені прибудова та мансарда є самочинним будівництвом, в експлуатацію не вводились.

    Представник БТІ  у м. Алушті Кримського Республіканського підприємства «СМ БРТІ» у судовому засіданні пояснила, що відповідно до технічної документації на спірну квартиру, органом приватизації від 20.08.1996 року за номером 4301 було скасовано розпорядження про приватизацію  квартири на ім.*я ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та свідоцтво про право власності на квартиру, так як  зазначені громадяни не отримали свідоцтво в органах БТІ та їх не затребували. Вдруге приватизація квартири відбулась , квартира приватизована ОСОБА_3 та ОСОБА_4, рішення просить прийняти на розсуд суду.

        Представник відповідача Комунального підприємства «Алуштажилсервіс», яке залучено до участі у справі в якості відповідача 13 квітня 2011 року , в судове засідання не з’явився, про  час, місце розгляду справи повідомлений належним чином .

      Представник  Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять справу розглянути без їх участі , про що направили письмову заяву (а.с. 129).

       Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи 2-935-1997 року, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Матеріалами справи встановлено, що  предметом позовних вимог  є квартира  АДРЕСА_1, прибудова до цієї квартири  та мансардний поверх.

В зазначеній квартирі  мешкали ОСОБА_6, ОСОБА_3 , ОСОБА_4.

На підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради народних депутатів  від 19.04.1994 року за номером 295  над ОСОБА_6 було встановлено піклування ,  піклувальником назначено  ОСОБА_1  з правом проживання на житловій площі ОСОБА_6  на період  її піклування  (а.с.11).

На підставі розпорядження  органу приватизації № 3858 від 25.12.1995 року  (а.с.175),  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності  від 25.12.1995 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36, 8 кв.м, в тому числі житловою площею 18, 3 кв.м з надвірними  спорудами (а.с.176).

12.01.1996 року право власності в рівних частках було зареєстровано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6  в бюро технічної інвентаризації, про що  свідчить  запис в реєстраційній книзі за номером 26 ( а.с.176 зворот).

15.02.1996 року ОСОБА_6  видала доручення , посвідчене державним  нотаріусом на ім’я ОСОБА_1 для отримання у відповідному органові приватизації дублікату свідоцтва про право власності та технічний паспорт на частину квартири в буд.4, що знаходиться в м. Алушта по вулиці Енгельса (а.с.12).

Свідоцтво про право власності на квартиру в порядку приватизації співвласники квартири не отримали, воно залишилось в матеріалах інвентарної справи БТІ в м. Алушта, що підтвердила в судовому засіданні представник БТІ, реєстратор Волохова О.В.

20.08.1996 року Керівник органу приватизації своїм розпорядженням за номером 4301 скасував розпорядження № 3858 від 25.12.1995 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну власністю сім’ї громадянки ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на квартиру зареєстроване в БТІ за номером 26 р 331 стр.138 від 12.01.11996 визнати недійсним ( п.1.4. розпорядження) ,   посилаючись на те, що відповідно до  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органом приватизації Алуштинського виконавчого комітету на підставі розпорядження були підготовлені свідоцтво про право власності та інші необхідні документи, які до того часу (до 20.08.1996 року)  громадянами не затребувані (а.с.171). Зобов’язано бюро технічної інвентаризації анулювати  право власності на квартиру, МКП «Алуштжилсервіс»доручено усі документи пов’язані  з приватизацією квартири передати до архіву житлвідділу виконавчого комітету ( п.2-3 розпорядження).

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на відповідь  директора МКП «Алуштажилсервіс»про те, що підставою для відміни розпорядження про приватизацію спірної квартири та відміни свідоцтва про право власності на квартиру від 22.02.1996 року стало те, що в провадженні Алуштинського міського суду знаходились цивільні справи по спірній квартирі, з посиланням на відповідь судді від 8.04.1996 року(а.с.13).

Але із зазначеної відповіді суду на ім’я ОСОБА_3 вбачається, що в провадженні Алуштинського  міського суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 про визнання частково недійсним  рішення виконкому, яка 14.09.1995 року залишена без розгляду, що підтверджується копією ухвалу суду ( справа 2-836-1995 рік),  в квітні 1996 року ОСОБА_3  звернулась до суд з аналогічним позовом ,  який 14.10.1996 року  залишено без розгляду, що також підтверджується копією ухвали суду  ( справа № 2-960-1996 року). Зазначена відповідь на ім’я ОСОБА_3 носила інформаційний характер та не могла бути підставою для прийняття розпорядження № 4301 від 20.08.1996 року про  скасування розпорядження про приватизацію  спірної квартири  за № 3858 від 25.12.1995 року (а.с.118). Крім того в судовому засіданні встановлено, що підставою для скасування розпорядження про приватизацію квартири від 14.07.1995 року стало те, що  мешканці спірної квартири  не затребували документи про приватизацію, про що зазначено в розпорядженні № 4301 від 20.08.1996 року  та підтвердила в судовому засіданні представник БРТІ м. Алушти реєстратор Волохова О.В.

15.07.1999 року ОСОБА_6 померла  (а.с.9), повторно  з  заявою про приватизацію квартири  до органу приватизації не зверталась, розпорядження про  відміну розпорядження про приватизацію квартири   від 20.08.1996 року не оскаржувала. Навпаки , на протязі 1997 –199 років зверталась до суду з позовами про поділ особових рахунків квартири, про виселення із квартири ОСОБА_3 , посилаючись на вимоги ст. 116 ЖК України,   а  не як власник частини квартири ( а.с. 24, 25,  26).

Після смерті ОСОБА_6 була відкрита спадкова справа ( а.с.195-202). 19 травня 1997 року ОСОБА_6 склала другий заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1  (а.с.197, 198).

З заявою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріальної контори звернулась  ОСОБА_1 , в заяві про прийняття спадщини спадковим майном зазначила  незакінчене будівництвом житло ( а,с. 196), в матеріалах спадкової справи відсутні правовстановлюючі документа на спірну квартиру на ім’я  ОСОБА_6, 25.03.2010 року державний нотаріус направив запит до КРП «СМ БРТІ»з проханням видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6

На підставі розпорядження від 15 .03.2002 року за номером 7247 ОСОБА_3 та ОСОБА_4  отримали  друге свідоцтво про право власності на  квартиру АДРЕСА_1,  загальною площею 26, 7 кв.м., житловою площею 18, 3 кв.м.  в рівних частках(а.с.172).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

      Квартира приватизована відповідачами відповідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,   з заявами про приватизацію квартири звертались ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6 до її смерті, яка наступила  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з належно оформленою заявою про приватизацію квартири повторно до органу приватизацію житлового фонду не зверталась.

      Виходячи з наведеного , судом встановлено, що приватизація квартири     15.03.2002 року на ім’я відповідачів відбулась законно,  ОСОБА_6 не набула право власності на спірну квартиру в порядку приватизації, тому її спадкоємиця  за заповітом ОСОБА_1  не має підстав для спадкування 1/3 частини спірної квартири.

     Доводи позивача про те, що у свідоцтвах про право власності на квартиру зазначені різні розмірі площі квартири не мають ніякого правового значення для визнання свідоцтва та розпорядження про приватизацію квартири недійсними та їх скасування.

     В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 виходячи з неможливості сумісного проживання з ОСОБА_3 в одній квартирі, неможливістю поділу особового рахунку, що підтверджується копіями рішень Алуштинського міського суду, зробила прибудову до квартири площею 8, 26 кв.м., та мансардний поверх площею 15, 66 кв.м., де проживає більше 11 років.

     Дозвіл на виконання робіт щодо створення прибудови був наданий ОСОБА_6 виконавчим комітетом, виходячи із висновків міжвідомчої комісії зроблених при обстежені можливості створення вказаної прибудови від 08.05.1996 року (а.с. 15, 16, 17 ).

      Алуштинським відділенням «КримНДІпроект»був виконаний відповідний технічний висновок та проект посилення конструкцій прибудови, вказані документи були узгоджені з архітектором м.Алушти , відповідно в 1999 та 2001 роках (а.с.18,  35-38)

     Після виконання проектних робіт позивач звернулась до виконавчого комітету Алуштинської міської ради із заявою щодо прийняття прибудови до експлуатації, але листом виконавчого комітету від 15.05.2000 року № 1013 питання прийняття прибудови до експлуатації може бути позитивно розглянуто виконкомом у разі виконання позивачем вказівок проектної організації щодо посилання конструкції прибудови, про що було зазначено в технічному висновку від 09.06.1998 року ( а.с. 30).

    Позивач зазначає, що протягом жовтня 2010 року вказані роботи були виконані у повному обсязі, що робить можливим набуття позивачем права власності на прибудову, тому посилаючись на вимоги  ч. 5 ст. 376 ЦК України позивач просить позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на прибудову  та мансардний поверх, так як  будівництво завершено, відповідає будівельним нормам, та не порушує права інших осіб.

    Але позовні вимоги в частині визнання права власності на прибудову та мансардний поверх не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно  до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності   не встановлена судом.

Згідно із ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

     Згідно ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», завершені будівництвом об’єкти підлягають прийому в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     В судовому засіданні встановлено, що після проведення  ОСОБА_1 робіт з посилення конструкції прибудови  вона до відповідних компетентних органів з приводу здачі в експлуатацію  прибудови та мансардного поверху не зверталась, побудоване нерухоме майно  в експлуатацію не здавала, тому суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання права власності на  прибудову площею 8, 26 кв.м до приміщень 8-1 , 8-11, на мансардний поверх площею 15, 66 кв.м, що розташовані АДРЕСА_1

       Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає за необхідне зазначити , що строк  позовної давності ОСОБА_1 минув в частині позовних вимог  про скасування розпоряджень органу приватизації, свідоцтва про право власності, визнання  права власності на 1/3 частину квартири в порядку спадкування, про визнання за відповідачами права власності на 1/3 частину квартири за кожною,  що є окремою підставою для відмови в позові, судом не встановлено поважність причин, з яких позивач пропустила  строки звернення до суду з зазначеним позовом.

В своєму позові  від  12 травня 2010 року (а.с.3-7) ОСОБА_1 зазначає,   що про порушення свого права  на спадкування частини квартири , її стало відомо ще в кінці  2002 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що  про порушене право і про те, що квартира була приватизована тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 її стало відомо  в 2010 році, але зазначені обставини нічим не підтверджуються, навпаки спростовуються  письмовою відповіддю  директора МКП «Алуштажилсервіс» про те, що квартира приватизована тільки відповідачами ( а.с. 152).

Керуючись ст..ст. 1,2,  8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  ст.ст.267, 328, 331, 345, 357 356 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 212-215,  218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до БТІ  у м. Алушта Кримського Республіканського підприємства «СМ БРТІ», Алуштинської міської ради, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, Комунального підприємства «Алуштажилсервіс», третя особа виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про скасування розпорядження органу приватизації  № 4301 від 20.08.1996 року,  скасування розпорядження виконавчого комітету № 7247 від 15.03.2002 року,  скасування свідоцтва про право власності на квартиру від 15.03.2002 року,  визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, про визнання права власності на 1/3 частини квартири за ОСОБА_3, визнання права власності на 1/3 частини квартири за ОСОБА_4, визнання права власності на прибудову площею 8, 26 кв.м  за ОСОБА_1, про визнання права власності на мансардний поверх площею 15, 66 кв.м за ОСОБА_1, що розташовані АДРЕСА_1 –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя:                                                                                          В.В.Хотянова