Справа № 22-Ц-1286 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції - Бойко В.Б.

Категорія- 29                                                                Суддя-доповідач - Хвостик СТ.

УХВАЛА іменем    України

5 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  Рибалки В.Г.,

суддів              -   Хвостика С.Г., Батюка А.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 липня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,

ОСОБА_2, треті особи - виконавчий комітет Сумської міської ради,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс»,   про зміну умов договору

найму житлового приміщення;

за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до

ОСОБА_1, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю

«Сумикомунтранс», Зарічний ВМ СМВ УМВС України в Сумській області,   про визнання

особи  такою,   що   втратила   право   користування   житловим   приміщенням,   скасування

реєстрації,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 20 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено умови договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - житлові кімнати площею 17,6 кв.м та 7,7 кв.м, залишено підсобні приміщення в загальному користуванні. Зобов'язано ТОВ «Сумикомунтранс» укласти з ОСОБА_1 та з ОСОБА_3, ОСОБА_2  окремі договори найму на виділені їм в користування приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 4 грн, 25 коп. з кожного повернення сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам, просить дане рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову. При цьому вказує, що ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі з 2000 року без поважних причин, фактично проживає у своєї співмешканки, не вносить плату за комунальні послуги, постійно порушує правила співжиття і робить неможливим їх спільне проживання.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони мешкають у квартирі АДРЕСА_1.

Спірна квартира складається з трьох кімнат площею 17,6 кв.м, 13,7 кв.м та 7,7 кв.м, загальна площа квартири становить 61 кв.м.

2

 Квартира відноситься до державного житлового     фонду,     має     всі     зручності відповідно до умов м.Сум. Наймачем квартири є ОСОБА_3

Протягом тривалого часу між сторонами існують напружені стосунки, неодноразово виникали сварки за місцем їх спільного проживання, в тому числі і користування житлом.

19 січня 2006 року на вимогу ОСОБА_3 співробітниками Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області у ОСОБА_1 були вилучені ключі, у зв'язку з чим останній позбавлений можливості проживати у спірній квартирі з того часу.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зміни умов договору найма жилого приміщення і виділення йому в користування окремої жилої кімнати, оскільки таким чином можна врегулювати житловий спір між ними. До того ж, виділене жиле приміщення вимогам ст. 63 ЖК України не суперечить.

Таке рішення відповідає вимогам ст.ст. 9, 48, 64, 65, 71, 72, 103, 104, 116 ЖК України.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі більше півроку без поважних причин, а також те, що він систематично порушує правила співжиття, були предметом дослідження суду і обґрунтовано не взяті до уваги та спростовані судом.

До того ж, ці два різні предмета зустрічних вимог ОСОБА_1 взаємно виключають один одного.

Як вбачається з пояснень свідків, незважаючи на напружені стосунки, ОСОБА_1 користувався спірним житловим приміщенням до тих пір, поки у нього не відібрали ключі від вхідних дверей. Він також ночував, давав матері -ОСОБА_3 гроші на побутові потреби, хоча постійно у спірній квартирі не проживав, але і не втрачав до неї інтересу.

Судом досліджено і адміністративні матеріали по факту вчинення сварки ОСОБА_5  за місцем проживання 19 січня 2006 року. Щодо підстав вважати, що ОСОБА_1 систематично порушує правила співжиття з іншими мешканцями квартири, про що йдеться у ст. 116 ЖК України, то докази з цього приводу відсутні.

Висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1 і відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.

Доводи апелянта про протилежне є безпідставними і без достатніх підтверджень.

Отже, як законне і обґрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І пі, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 липня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.