Справа № 22 Ц - 4222 /2007р. Головуючий у 1 інстанції Медвідь Н.О.
Категорія 28 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.,
суддів: Оношко Г.М., Березовенко Р.В.
при секретарі Колесник Н.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2007 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням,
- та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» про усунення перешкод в користування житловою площею вселення та виселення,
встановила:
У травні 2007 року Комунальне підприємство «Готельно-гуртожитковий комплекс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1. ОСОБА_2малолітніх дітей ОСОБА_3., ОСОБА_4. та просили постановити рішення, яким визнати відповідачів по справі такими, що втратили житло з підстав передбачених ст.. 71 ЖК України.
Під час розгляду справи по суті позивач змінив підстави позову та просив визнати відповідачів по справі такими, що втратили право користуватися житлом приміщенням - кімнатоюАДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі по справі добровільному порядку залишили у березні 2004 року вказане житлове приміщення та переїхали проживати на інше постійне місце проживання.
У червні 2007 року відповідачі по справі ОСОБА_1., ОСОБА_2., діючи в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей звернулися до суду із зустрічними позовними вимогами до Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс», ОСОБА_5ОСОБА_6. та просили постановити рішення суду , яким усунути їм перешкод у користуванні житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1, вселити їх в дане житлове приміщення виселивши з нього відповідачів по справі ОСОБА_5. та ОСОБА_6. Свої вимоги відповідачі по справі мотивували тим, що вказане житлове приміщення їм було надано у визначеному законодавством порядку. В дане житлове приміщення вони поселилися в 1997 році, прописалися в ньому та проживали в ньому до 2005 року. Однак із зв'язку з хворобою їх малолітніх дітей вони вимушені були переїхати на тимчасове проживання до батьків ОСОБА_1. в квартиру АДРЕСА_2, де в трикімнатній квартирі крім батьків відповідача проживає також його брат із сім'єю. Однак до вказаного житла вони інтерес не втрачали оскільки іншого житла не мають, тому оплачували за користування ним залишивши в ньому свої речі. Коли ж у березні 2007 році вони черговий раз відвідали вказане житло то виявили заміну замків на дверях вказаної кімнати та проживання в ній інших мешканців. Просили директора КП «ГГК» усунути перешкоди в їх користуванні вказаною кімнатою однак отримали відмову з посиланням на те, у вказану кімнату заселені інші мешканці. Тому просили в судовому порядку вирішити вказаний спір та задовольнити їх позовні вимоги, відмовивши у задоволенні первісного позову.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2007 року в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі по справі ОСОБА_1., ОСОБА_2просять скасувати зазначене рішенні суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсягу, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи. Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову просять залишити без змін як законне.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. був вселений в установленому порядку до кімнатиАДРЕСА_1та зареєстрований в даному житловому приміщенні з 1997 року. ОСОБА_2зареєстрована за тією ж адресою з 1999 року. Коли у позивачів народилися діти вони їх теж зареєстрували у гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_1.
В судовому засіданні також встановлено, що останні декілька років позивачі проживали в квартирі матері позивача, де вона мешкає у АДРЕСА_2. разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7та сім'єю старшого сина ОСОБА_8, що складається з чотирьох чоловік з вересня 2005 року.
Вирішуючи позовні вимоги КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» та, відмовляючи у їх задоволенні про визнання відповідачів по справі ОСОБА_1. ОСОБА_2суд першої інстанції виходив із того що позивач по справі не надав суду належних та достатніх доказів того що квартира АДРЕСА_2 є іншим постійним місцем проживання відповідачів по справі ОСОБА_1. ОСОБА_2та їх малолітніх дітей.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суд першої інстанції щодо безпідставності заявлених КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» позовних вимог є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Так відповідно до вимог ст.. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття договір найму житла у гуртожитку вважається розірваним з моменту вибуття з гуртожитку.
Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України викладених в пункті 11 Постанови №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Постановлюючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано врахував той факт що відповідачі по справі ніколи не втрачали інтерес до вказаного житла в гуртожитку де вони продовжували бути зареєстровані, періодично з'являлися до нього, продовжували нести витрати на його утримання, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 54-60). Позивач також не оспорював право відповідачів на вказане житлове приміщення приймаючи від оплату за користування вказаною кімнатоюАДРЕСА_1.
Отже суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними вимоги КП «ГГК» про визнання ОСОБА_1. ОСОБА_2та їх малолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням в кімнатіАДРЕСА_1 по АДРЕСА_1
Разом з тим, вирішуючи зустрічний позов відповідачів по справі ОСОБА_1. ОСОБА_2в їх інтересах та інтересах малолітніх дітей до КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог суд першої інстанції допустив неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, вказаний висновок суду суперечить встановленим судом обставинам справи.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи відповідачам у задоволення зустрічного позову про усунення перешкод в користування житловим приміщенням, вселення їх в дане житлове приміщення та виселення з нього сторонніх осіб, відповідачів ОСОБА_5. та ОСОБА_6. виходив із того, що відповідачі по справі ОСОБА_5., та ОСОБА_6. були законно вселенні в кімнатуАДРЕСА_1 гуртожитку розташованому поАДРЕСА_1, а тому підстав для їх виселення та вселення позивачів суд не знайшов.
Однак погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає його помилковим виходячи із наступного.
Відповідно до статей 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, і на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як вбачається з матеріалів справи виконком Вишневої міської ради № 86 від 31 серпня 2005 року та №25/5 від 17 березня 2006 року прийняв рішення про вселення терміном на 1 рік ОСОБА_6, та ОСОБА_5в гуртожитках комунального підприємства «ГГК». На підставі вказаних рішень відповідачам по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. були видані ордер ОСОБА_6. НОМЕР_1від 12.09.05р., ОСОБА_5 НОМЕР_2від 27.03.06 р.
Разом з тим у вказаних ордерах які видані відповідачам по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. не зазначено, що рішенням виконкому вселено саме в кімнатуАДРЕСА_1 поАДРЕСА_1.
Відповідно до п. 9, 10 «Примірного положення про гуртожитки» затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1986 року жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги заявлені відповідачами по справі ОСОБА_1 у зустрічному позові не звернув увагу на вимоги ст. 128, 129 ЖК України п. 9, 10 «Примірного положення про гуртожитки», а також те, що ордери відповідачам по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. не видавалися на вселення саме у кімнатуАДРЕСА_1, і що на час вселення відповідачів ОСОБА_6., ОСОБА_5., дана кімната не була вільною оскільки в ній були зареєстровані відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_2та їх малолітні діти ОСОБА_3., ОСОБА_4., а тому вона не могла бути заселена до виселення відповідачів по спарві ОСОБА_1.
Крім того із рішень виконкому Вишневої міської ради № 86 від 31 серпня 2005 року та №25/5 від 17 березня 2006 року вбачається. що вказаним рішеннями відповідачі по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. вселилися в гуртожиток терміном на один рік і вказаний рік закінчився на час звернення ОСОБА_1 до суду та прийняття рішення судом, тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_2
Відповідно до ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Оскільки колегією суддів встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_1., ОСОБА_2та їх малолітні діти ОСОБА_3., ОСОБА_4. були належним чином вселенні в кімнатуАДРЕСА_1 гуртожитку розташованому поАДРЕСА_1 зареєстровані в даній кімнаті та мають право на користування жилим приміщенням у вказаній кімнаті, а позивач по справі комунальне підприємство «Готельно-гуртожитковий комплекс» винить їм перешкоди у користування даною кімнатою вселяючи до неї сторонніх осіб в тому числі і відповідачів по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5., тому колегія суддів визнає позовні вимоги відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам ст.ст. 9, 128, 129 ЖК Української РСР та підлягають задоволенню, а відповідачі по справі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. виселенню з вказаного житлового приміщення.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, ст.ст. 9, 128, 129 ЖК Української РСР, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного від 08 листопада 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» про усунення перешкод в користування житловою площею вселення та виселення, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2та їх малолітнім дітям ОСОБА_3, ОСОБА_4, вселити їх в дане житлове приміщення. Виселити з даного житлового приміщення ОСОБА_5та ОСОБА_6 без надання іншого житла.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного від 08 листопада 2007 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: