Справа № 22-ц-1174 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Бойко В.Б.
Категорія- 29 Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
РІШЕННЯ іменем України
6 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В. А.,
суддів - Хвостика С.Г, Білецького О.М.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
та осіб, які беруть участь у справі - представника позивачки ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 5 червня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс», про спонукання до укладання договору найму житлового приміщення;
за додатковим позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, стягнення моральної шкоди;
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс», ОСОБА_6, Інспекція архітектурно-будівельного контролю, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, визнання права власності на 1/2 частину квартири, спонукання до приведення житлового приміщення в первісний стан,
встановила:
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 5 червня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, на умовах, викладених в договорі найму житла від 22 липня 2005 року. Усунуті перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_3 дублікат ключів від вказаного житлового приміщення, а також не перешкоджати у вільному доступі до нього та не перешкоджати проведенню капітального або поточного ремонту в даному житловому приміщенні.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 грн. моральної шкоди, 150 грн. відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката та 25 грн. 50 коп. повернення сплаченого судового збору.
Позов ОСОБА_1. задоволено частково. Усунуті перешкоди в користуванні ОСОБА_1. квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_5 дублікат ключів від вказаного житлового приміщення, а також не перешкоджати у вільному доступі до нього та не перешкоджати проведенню капітального або поточного ремонту в даному житловому приміщенні.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. 8 грн. 50 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору. У задоволенні решти її позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить
дане рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_1. і задовольнити зустрічний позов. При цьому вказує, що спірна квартира була придбана ним і колишньою дружиною для спільного проживання, що він особисто сплатив половину вартості цієї квартири, що ОСОБА_1 незаконно провела роботи з перепланування квартири, що він не порушував житлових і майнових прав ОСОБА_3, оскільки у останньої весь час були ключі від спірної квартири.
Крім того, зазначає, що припинення сімейних відносин з ОСОБА_3 не позбавляє його права користування житловим приміщенням, а отже у суду не було підстав для зобов'язання його до укладення договору найму квартири.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 27 листопада 2002 року ОСОБА_3 за кошти, надані її батьками, придбала на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1.
З серпня 2003 року по квітень 2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який з її дозволу у той період був зареєстрований у спірній квартирі. Після розірвання шлюбу відносини між ними погіршились, у зв'язку з чим ОСОБА_3 була змушена змінити місце проживання.
ОСОБА_3 тривалий час не сплачує за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.
Влітку 2005 року ОСОБА_3 змінив замки на вхідних дверях квартири і не допускає власника квартири та її родичів у житлове приміщення, в тому числі і ОСОБА_1, яку ОСОБА_3 уповноважила представляти її інтереси з усіх питань щодо спірної квартири.
З метою врегулювання відносин, в тому числі і щодо плати за користування житлом та наданими комунальними послугами ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_3 укласти договір найму житла. Копія проекту договору була йому вручена в липні 2005 року, однак з його умовами він не погодився і не підписав.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 стосовно користування спірним житлом, що порушували житлові та майнові права ОСОБА_3, останній завдано моральної шкоди, розмір якої судом належним чином мотивований і відповідачем за первісним позовом не спростований.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі та - ОСОБА_1. частково, в тому числі і про зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачці та її представнику мати вільний доступ до спірної квартири, проводити там ремонт, оскільки власник житла має на це право.
Таке рішення відповідає вимогам ст.ст. 155, 156, 158, 162 ЖК України, ст.ст.383, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 48 Закону України «Про власність».
Доводи апелянта про те, що він мав власні кошти, достатні для придбання спірної квартири, та що спірна квартира є спільною сумісною власністю, оскільки він з літа 2001 року проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю та вів з нею спільне господарство, були предметом дослідження суду і обґрунтовано не взяті до уваги як недоведені.
Навпаки, матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 після того, як вона вже була власником квартири (а.с.7, 14).
Факт придбання спірної квартири ОСОБА_3 за кошти, надані її батьками, підтверджений як поясненнями свідків, так і письмовими доказами по справі і сумнівів не викликає (а.сі36, 137).
Безпідставними є також посилання апелянта і на те, що ОСОБА_3 весь час мала ключі від спірної квартири і що він не порушував її житлових та майнових прав, а отже, у суду не було підстав як для стягнення не її користь моральної шкоди, так і до зобов'язання його укласти договір найму житлового приміщення, так як в своїх поясненнях в суді першої інстанції він не заперечував, що міняв серцевину в замках на вхідних дверях у квартиру, тобто, створював перешкоди в користуванні житлом, а також того, що допустив заборгованість в оплаті щодо того приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що житлові відносини між сторонами не врегульовані, ОСОБА_3 ухиляється від визначення взаємних прав та обов'язків, не допускає ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спірну квартиру, чим порушує житлові та майнові права ОСОБА_3, а також права ОСОБА_1. стосовно тієї квартири, якими вона наділена відповідно до довіреності (ас. 10)
Висновок суду про задоволення позову ОСОБА_3, часткове задоволення позову ОСОБА_1. і відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3 в частині визнання його співвласником квартири та частково недійсним договору купівлі-продажу того житла належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.
Доводи апелянта про протилежне є безпідставними, тому апеляційну скаргу в цій частині необхідно відхилити.
Що ж стосується вимог ОСОБА_3 щодо незаконного перепланування спірної квартири рідною сестрою його колишньої дружини, то судом вони залишені без задоволення як необгрунтовані.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки роботи з перепланування квартири АДРЕСА_1, про що зазначено у приписах житлово-обслуговуючої організації ТОВ «Сумикомунтранс» та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.71, 73), проводились ОСОБА_1, уповноваженою на це власником квартири ОСОБА_3, без погодження з відповідними контролюючими органами та без дозволу виконавчого комітету Сумської міської ради, що передбачено ст. 152 ЖК України.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник позивача, такі дозволи не отримані і на даний час.
Тому в цій частині посилань апелянта, на думку колегії суддів, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду щодо розв'язання цієї частини вимог у зв'язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення таких вимог, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про зобов'язання винних у самовільному переплануванні квартири осіб привести те жиле приміщення у придатний для проживання стан.
Керуючись ст.ст.152, 155, 156, 158, 162 ЖК України, ст.ст.383, 1167 ЦК України, ст. ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.п.З, 4, 314 ч.2 , 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 5 червня 2006 року в даній справі в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо спонукання до приведення квартири у первісний стан скасувати.
Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_1 у придатний до проживання стан.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м.Суми від 5 червня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .