Справа № 22-ц-1211 Головуючий у 1 -й інстанції - Моісеєнко О.М.
Категорія 26 Суддя-доповідач - Смирнова Т.В.
РІШЕННЯ іменем України
2006 року вересня 7 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Смирнової Т.В.
суддів Ільченко О.Ю.
Батюка А.В. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., представник Бездрицької сільради,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду
цивільну справу за апеляційною скаргою
· ОСОБА_1;
· ОСОБА_2
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 червня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_3
ДО
· ОСОБА_2;
· ОСОБА_1;
· ОСОБА_5;
· Бездрицької сільської ради Сумського району;
· 3-тя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора
про
1) визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки;
2) про реальний розподіл земельної ділянки;
3) про реальний розподіл домоволодіння;
4) усунення перешкод в користування земельною ділянкою та в користуванні жилим будинком.
Встановила:
5 травня 2005 р. ОСОБА_3. звернулася до суду з зазначеним позовом.
Вона посилалась на те, що домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 в розмірі 71/100 та належала її батькові ОСОБА_6 в розмірі 29/100 часток.
23 травня 1997 року ОСОБА_6 помер і позивачка одержала спадщину в розмірі 29/300 зазначеного домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, видане на її ім'я нотаріальною конторою 23.03.2004 року.
Інші спадкоємці - ОСОБА_1. та ОСОБА_5 свої спадкові права після смерті ОСОБА_6 не оформили, але перешкоджають їй користуватися жилим будинком та надвірними будівлями, чим порушують її право власності.
З зазначених підстав просила виділити їй реально в жилому будинку 1/2 частину жилої кімнати площею 19,6 кв.м на 29/300 ідеальних часток в праві власності та зобов'язати відповідачів не перешкоджати їй користуватися належною часткою жилого будинку.
Крім того, вона зазначала, що її батько ОСОБА_6 за життя приватизував земельну ділянку площею 0,28 га біля будинку, тому просила визнати за нею право власності на 1/3 частину земельної ділянки та виділити її реально, та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Сумського районного суду від 27.06.2006 р. позов задоволено частково.
ОСОБА_3 в жилому будинку виділено частину жилої кімнати 1-4 гаї. 8 кв.м, та з цієї ж кімнати частину пл.1,8 кв.м, під коридор та виділено 75% огорожі, що складає 5/100 від всього домоволодіння. Зобов'язано позивачку провести необхідні переобладнання за свій рахунок.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 29/100 спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виділена ця частина в натурі під будівлями, двором, під городом загальною площею 820 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1., ОСОБА_2 спільно право власності на 1980 кв.м, земельної ділянки, в тому числі під будівлями, двором, під городом.
Виділено ОСОБА_1. спільно з ОСОБА_2 кухню 1-3 пл.8,3 кв.м., 1/2 частину коридору - 2,85 кв.м., сарай "Г", погріб "п/г", 25% огорожі, що складає 58/300 від домоволодіння.
Зобов'язано ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не чинити позивачці перешкод у користуванні власністю.
з
Проведено розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції щодо розподілу домоволодіння, провести розподіл земельної ділянки по іншому варіанту. Апелянти посилаються на те, що жилий будинок взагалі не може бути розділений, так як визнаний ветхим, позивачці виділено лише частину жилої кімнати, яка не відповідає нормам ДБН, оскільки немає кухні, крім того вважають, що суд неправильно вирішив земельний спір.
В засіданні апеляційної інстанції апелянти скаргу підтримали, позивачка згодна з рішенням суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірне домоволодіння за правовстановлюючими документами належить ОСОБА_2 в розмірі 71/100 на підставі договору дарування, 29/300 - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно з повідомленням нотаріальної контори 2 його спадкоємці - ОСОБА_1. та ОСОБА_5 не оформили належним чином свою спадщину, тобто не одержали відповідних свідоцтв.
Позивачка ОСОБА_3. просила виділити їй реально в домоволодіння 29/300, посилаючись на те, що відповідачі перешкоджають їй в користуванні будинком та землею. Замість 29/300 суд за своїм рішенням виділив їй лише 5/100 або 15/300, причому виділене приміщення є таким, що не відповідає вимогам щодо складу квартири, оскільки є лише одне жиле приміщення. Такий розподіл не відповідає нормам ДБН України. Крім того, згідно з розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації № НОМЕР_1 затверджено акт обстеження спірного будинку, яким він визнаний "ветхим", що не підлягає капітальному ремонту.
Таким чином, проводити переобладнання, які зазначив суд, в цьому будинку неможливо.
За таких обставин висновок суду про можливість реального розподілу будинку суперечить матеріалам справи, а тому відповідно до п.З ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову про розподіл будинку.
4
При вирішенні питання щодо поділу земельної ділянки, суд першої інстанції помилково виходив з того, що ОСОБА_6 було за життя приватизовано земельну ділянку і що на неї відкрилася спадщина.
В матеріалах справи є лише довідка Бездрицької сільської ради стосовно того, що 4.11.93 року відбулося рішення сесії цієї ради про безоплатну передачу ОСОБА_6 земельної ділянки 0,28 га (а.с.12, довідка).
Проте, як вимагає закон, державний акт на право власності на землю ОСОБА_6 не видавався, межі земельної ділянки на місцевості не встановлювалися, тому свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом не видавалося.
За таких обставин рішення суду про визнання за сторонами права власності на частки зазначеної земельної ділянки, не ґрунтується на доказах та правовстановлюючих документах.
Крім того, в судовому рішенні зовсім відсутні мотиви з приводу того, що позивачці належить право власності на земельну ділянку в розмірі 29/100 часток при тому, що право власності на жилий будинок в неї складає лише 29/300.
Як пояснив представник сільської ради в судовому засіданні, ніхто з сторін раніше не звертався до сільської ради з заявою про виділення землі і лише зараз у зв'язку з розглядом судової справи вони звернулися до сільської ради з такими заявами.
За таких підстав рішення суду в частині вирішення спору щодо права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову, оскільки висновок суду суперечить матеріалам справи.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову про розподіл земельної ділянки та права власності на неї та відмови в розподілі домоволодіння понесені ОСОБА_3 судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Обґрунтованим є рішення суду лише в частині щодо зобов'язання ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні власністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 309 ч.І п.З, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
5 Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Сумського районного суду від 27 червня 2006 року в даній справі в частині вирішення спору про реальний розподіл домоволодіння, про визнання права власності на 1/3 частку земельної ділянки та виділ її в натурі та в частині стягнення судових витрат та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в зазначених вимогах.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку в 2-х місячний термін з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Смирнова Т.В.
Судді Ільченко О.Ю.
Батюк А.В.