У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2005 року.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, судимого: 16.03.1990 року за ст. 215-й ч. 1 КК України на 2 роки виправних робіт;

28.06.1990 року за ст. 215-1 ч. 2 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі;

21.10.1991 року за ст. 94 КК України на 12 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

         Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано винним у тому, що 27 червня 2004 року, приблизно о 17-й год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він незаконно повторно заволодів автомобілем ВАЗ-21061, який знаходився біля будинку № АДРЕСА_1 у м.Коростені, що належить ОСОБА_2., однак керуючи автомобілем вчинив наїзд на дерево та був затриманий на місці пригоди.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а його виправдати, посилаючись на те, що злочину він не вчиняв, але справу щодо нього органами досудового слідства сфальсифіковано. При цьому справу він просить розглянути з його участю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

         Як видно із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1. у незаконному заволодінні автомашиною потерпілого ОСОБА_2., вчиненого повторно та за обставин,  встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані зібраними органами досудового слідства у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону доказами, які ретельно перевірені судом першої інстанції та отримали належну оцінку. Це стосується як показань допитаних у справі потерпілого, свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5., так і даних протоколу огляду автомобіля, висновку дактилоскопічної експертизи та інших наведених у вироку доказів, із сукупності яких вбачається, що ОСОБА_1 було затримано на місці події фактично одразу після вчинення злочину, при цьому в автомобілі потерпілого на внутрішній поверхні скла передніх лівих дверцят виявлено сліди  пальців його рук.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому будь-яких порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства і суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, оцінка доказів у справі є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Під час перевірки матеріалів справи касаційним судом також встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримано.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України щодо однобічності або неповноту досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційній скарзі засудженого. Проте перевірка матеріалів справи свідчить, що і зазначені вимоги закону органами досудового слідства та судом першої інстанції дотримані і у колегії суддів немає жодних сумнівів щодо законності та обгрунтованості висновків суду про винність ОСОБА_1. у вчинені інкримінованого йому злочину.

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням зібраних у справі доказів, злочинні дії ОСОБА_1. вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.

Під час судового розгляду справи, а саме 05.10.2005 року (а.с. 94), ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про фіксування судового процесу з допомогою технічних засобів і таке фіксування судом здійснювалося, про що свідчить прикладений до справи звіт про технічний запис процесу та диск.

Не допущено у справі й інших процесуальних порушень, які є істотними відповідно до ст. 372 КПК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Оскільки законних підстав для зміни або скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1., визначених ч. 1 ст. 398 КПК України, у справі немає, то касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

         На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.    відмовити.

         СУДДІ :

Міщенко С.М.                      Паневін В.О.                    Стрекалов Є.Ф.