У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Cудової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 жовтня 2006 року   кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2005 року.

         Вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2005 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, судимого 06.10.2004 року за ст. 186 ч. 3, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі.

         На підставі ст. ст. 71 та 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2. та ОСОБА_3., судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржено.

         Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано винним у тому, що знаходячись в смт. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області він 4 березня 2005 року приблизно о 23-й год. та 5 березня того ж року приблизно о 24-й год. незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_4., а 8 березня 2005 року приблизно о 16-й год. незаконно проник до житла потерпілої ОСОБА_5.

          У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати. При цьому він посилається на те, що відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення він має нести відповідальність за дрібну крадіжку чужого майна, а не за незаконне проникнення до житла, оскільки кримінальна відповідальність за ст. 162 КК України настає лише за незаконне, несанкціоноване проникнення у житло для проведення огляду, обшуку чи виселення, тоді як він не мав умислу на вчинення таких дій.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1. обгрунтовано засуджено за порушення недоторканності житла та іншого володіння громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ці його злочинні дії судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, бо саме таке обвинувачення йому було пред”явлене прокурором під час судового розгляду справи, яке й знайшло об”єктивне підтвердження у судовому засіданні під час дослідження зібраних у справі доказів, зокрема в показаннях допитаних у справі співучасників злочину ОСОБА_2. і ОСОБА_3. та самого ОСОБА_1.

Доводи засудженого про те, що він не мав умислу на порушення недоторканості житла вказаних громадян безпідставні, оскільки під час судового розгляду справи він не заперечував, що діяв умисно з метою викрадення майна, яке знаходилося у житлі та інших володіннях потерпілих, тобто діяв з прямим умислом на порушення недоторканості житла вказаних потерпілих, які не давали йому згоди ні на проникнення до їх житла, ні на викрадення з нього майна, що для ОСОБА_1 було безспірно очевидно.

Оскільки мотиви та мета порушення недоторканості житла не мають значення для кваліфікації дій засудженого, а незаконне проведення в житлі особи  обшуку чи виїмки, а так само незаконне виселення особи з житла самі по собі є складовою об”єктивної сторони порушення недоторканості житла, злочинні дії засудженого ОСОБА_1. вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.162 КК України.

Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого про відсутність у нього умислу на порушення недоторканості житла вказаних потерпілих та не має законних підстав для скасування судових рішень щодо нього.

Покарання засудженому призначено з урахуванням вимог ст.ст. 65, 71 та 72 КК України і законних підстав для пом”якшення призначеного покарання немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. відмовити.

  СУДДІ :

Міщенко С.М.                           Бунін О.І.                        Паневін В.О.