Справа № 2- 226/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            05 березня 2008  року   Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Рєзніковой С.С.

при секретарі   -  Стаднік І.С.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Чугуїві  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності  на житловий будинок та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_1 та її сім*ї зі спірного житлового будинку та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач ОСОБА_1  звернулася  з позовом до ОСОБА_2 про  визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності  на житловий будинок, мотивуючи свій позов наступним:

            01.09.2002 року вона уклала договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та передала за будинок 300 доларів США. Відповідачка написала розписку про те, що отримала гроші.

            З 2002 року та по теперішній час позивачка мешкає у вказаному будинку та розпоряджається ним як своїм, зробила ремонт у будинку, огорожу навколо будинку.

            Крім наданих позивачкою грошей, в рахунок плати за будинок, вона також давала ОСОБА_2 гроші для сплати послуг електропостачання та на технічну інвентаризацію будинку.

Позивач просить суд визнати  дійсним договір купівлі - продажу спірного будинку та визнати право власності на  спірний будинок за нею.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у повному обсязі підтримала  заявлені у позові вимоги, при цьому пояснила суду, як викладено вище. Крім того, позивачка вказувала на те, що треті особи  подружжя ОСОБА_3 під час придбання будинку знали, що у будинку мешкають ОСОБА_1 та її сім*я, про що їх повідомляла ОСОБА_2 та інші мешканці селища Малинівка.

            Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Вказувала, що спірний будинок вона здавала позивачці ОСОБА_1  в найом. В період мешкання у спірному будинку позивачка зверталася з проханням продати будинок, на що ОСОБА_2 не погоджувалася, так як вони не досягали згоди по ціні будинку.  Коли відповідачка оформила документи на будинок вона виявила бажання його продати, але позивачка ОСОБА_1 стала вказувати, що це вже її будинок та звільняти вона будинок не бажає, так як платежі за комунальні послуги при користуванні будинком та гроші у розмірі 100 доларів США, вона вважала платежами за договором купівлі - продажу спірного будинку. Тому відповідачка продала будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які сплатили за нього 25100 гривень, як вказано у договорі, що завірено нотаріально.

Треті особи по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пояснили суду, що домовилися з ОСОБА_2 про всі істотні умови договору купівлі - продажу, посвідчили його нотаріально та здійснили його державну реєстрацію.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, про те, що у 2002 році за проханням ОСОБА_1 здійснювала разом з ОСОБА_6 ремонт будинку, що розташований  АДРЕСА_1. Під час виконання нею робіт по ремонту будинку у кімнаті, що розташована поруч вона чула розмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про написання розписки про отримання завдатку за будинок, після чого вона та ОСОБА_6  були запрошені на передачу грошей. Потім їх попросили розписатися у розписці, як свідків того, що відбулося.

Крім того, тертя особа ОСОБА_3 заявила самостійні вимоги в рамках предмету спору та просила суд виселити ОСОБА_1 та її сім*ю з будинку АДРЕСА_1 та стягнути моральну шкоду за перешкоджання у користуванні її власністю у розмірі 4000 гривень, який був прийнятий судом до розгляду.

Відповідачка по зустрічному позову ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували, вважаючи, що  право власності на будинок повинно належати ОСОБА_1, тому виселення її із спірного будинку не можливе, а вимоги по стягненню моральної шкоди безпідставні.

            Суд, вислухавши пояснення  сторін,  третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3, таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

Позивачка ОСОБА_1 вселилася в будинок АДРЕСА_1 за згодою відповідачки ОСОБА_2 у 2002 році та почала користуватися будинком на свій розсуд, чого не заперечувала ОСОБА_2

01.09.2002 року відповідачка ОСОБА_2 зобов*язалася продати спірний будинок відповідачці ОСОБА_1, про що вказала у розписці від 02.09.2002 року та взяла завдаток за будинок.

Під час користування спірним будинком ОСОБА_1 проводила поточний ремонт будинку чим поліпшила його стан.

З 2002 року по теперішній час в будинку мешкає позивачка ОСОБА_1

Данні обставини суд визнає загальновідомими, так як їх існування не заперечує ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_2 отримує  документальне підтвердження свого права власності на будинок шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом  на 1/2 частину спірного будинку від 22.12.2004 року та рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04.12.2006 року на другу половину будинку. Вищевказані правовстановлюючі документи ОСОБА_2 зареєструвала у Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації 03.02.2007 року.

18 травня 2007 року відповідачка ОСОБА_2 укладає договір купівлі - продажу спірного будинку з третіми особами по справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_8  18.05.2007 року та зареєстрованому у Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 57 та  видано реєстраційне посвідчення від 25.05.2007 року.

Ствердження позивачки ОСОБА_1 про укладення договору купівлі - продажу спірного будинку не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.

Виходячи з положень ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 5 ст. 656 вказує, що особливості купівлі продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Особливості договору купівлі - продажу нерухомого майна (житлового будинку) викладені у ст. 657 ЦК України - він укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 219 ЦК України  у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемний.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України суд  може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовились, щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи пояснення сторін та розписку, яку надала позивачка ОСОБА_1 суд не може дійти висновку про укладення договору купівлі - продажу, так як, дана розписка не містить відомостей про згоду сторін по всім істотним умовам договору купівлі- продажу: предмет договору, ціни договору, умови розрахунків.

Виходячи з пояснень позивачки ОСОБА_1, суд доходить висновку, що сплата платежів за електроенергію, поетапна сплата за будинок, надання грошей на придбання інвентаря для будинку носить ознаки найму будинку для житла, але не розрахунку за нього по договору купівлі - продажу.

Сама відповідачка ОСОБА_2 стверджує, що на момент написання вищевказаної розписки відповідачка дозволила володіння і користування будинком та  висловила намір продати будинок, але остаточних  умов з купівлі - продажу спірного будинку не вказувала.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання доказів того, що була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору, що повинно бути підтверджено письмово, але обов*язок по нотаріальному засвідченню договору купівлі - продажу не виконується відповідачкою, а не намір укладення такого договору.

Суд вважає недоведеними зазначені  у законі обставини позивачкою, чим не виконала вимоги ч.3 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень - домовленість сторін по всім істотним умовам договору купівлі - продажу.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що правочин по купівлі - продажу вищевказаного будинку, не відбувся між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому не можливо визнати право власності на будинок  АДРЕСА_1 за позивачкою.

ОСОБА_2 уклала договір купівлі - продажу спірного будинку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі - продажу житлового будинку від 18 травня 2008 року. Після придбання будинку власники побажали вселитися у будинок, але там мешкала ОСОБА_1 та її сім*я, яка відмовилася звільнити будинок, а звернулася до суду  22.05.2008 року про визнання права власності на спірний будинок.

Виходячи з вищевикладеного перебування ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 є безпідставними та таким, що порушує права власників будинку на користування та розпорядження  будинком.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне виселити  ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1, таким шляхом усунути перешкоди у користуванні вищевказаним будинком власником ОСОБА_3

У задоволенні вимоги ОСОБА_3 щодо  виселення членів сім*ї ОСОБА_1 відмовити, так як ОСОБА_3 не довела суду, про те хто, ще мешкає у вищевказаному будинку та яким чином перешкоджає їй у користуванні та володінні її майном.

Вимога ОСОБА_3, щодо стягнення моральної шкоди спричиненої їй в зв*язку з не користуванням нею її майном не підлягає задоволенню. Так як наявність такої шкоди не доведена ОСОБА_3, а саме не доведено які втрати немайнового характеру мали місце при неможливості її мешкання у придбаному будинку, не обгрунтована грошова сума в яку оцінює ОСОБА_3 заподіяну їй шкоду та з чого вона при цьому виходить.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. ст.220.334, 391,657,655 ЦК України та ст. ст.130,174, 208, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд:

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності  на житловий будинок - відмовити.

Виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1.

              На вказане  рішення  протягом  десяти  днів з дня  його проголошення  через Чугуївський міський суд Харківської облаті  може бути подано заяву  про апеляційне  оскарження,  а також через Чугуївський міський суд Харківської облаті внесена  апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області протягом  двадцяти днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження. 

Суддя-