У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. на вирок Новомосковського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2005 року.

         Вироком Новомосковського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2005 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на  3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

         На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього відповідного обов'язку.

         На підставі п. “б” ст. 1 Закону України від 31 травня 2005 року “Про амністію” ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання.

         Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної шкоди 480 грн. 98 коп. та моральної - 15000 грн.

         Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

         Згідно з вироком, ОСОБА_2. визнано винним у тому, що 28 січня 2002 року, приблизно о 7-й год. 45 хв., керуючи автомобілем ГАЗ-32213 та рухаючись зі швидкістю 40 км/г на автошляху с. Мар'янівка - м.Новомосковськ, він грубо порушив п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3., що знаходився на відстані 0,45 м від лівого краю дороги, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить судові рішення щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення кримінально-процесуального закону. При цьому захисник зазначає, що суд не дав належної оцінки діям водія ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3, органами досудового слідства за дорученням суду не було проведено повторне відтворення обстановки і обставин події, у зв'язку з чим не було призначено автотехнічну експертизу. Крім того захисник вважає, що суд безпідставно стягнув на користь потерпілого моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочині підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів та викладених в апеляції захисника доводів щодо незаконності засудження ОСОБА_2 апеляційним судом були ретельно перевірені і на їх обгрунтування в ухвалі наведені мотиви, які грунтуються на матеріалах справи. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційній скарзі захисника.

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_2. злочину, його злочинні дії судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3. ним були заподіяні внаслідок порушення п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_2. судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування, органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції у справі не допущено, а висновки суду про порушення ОСОБА_2. зазначених вище пунктів правил дорожнього руху не вимагають спеціальних досліджень та знань.

Правильно судом першої інстанції вирішено і цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_3. моральної шкоди. Тому і в цій частині підстав для скасування судових рішень колегія суддів не знаходить.

Покарання засудженому ОСОБА_2. судом призначено з урахуванням вимог статей 65 і 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394  КПК України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА :

         у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1. відмовити.

СУДДІ :

         Міщенко С.М.                   Паневін В.О.                     Стрекалов Є.Ф.