Справа № 2-280/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          25.08.2011  року                                                м. Кодима Одеської області

          Кодимський районний суд Одеської області в складі:

          головуючого                                судді Сопільняка О.  М.

         при секретарі                                        Журбі С.П.                             

                 з участю представників позивача    ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                                                       ОСОБА_3                                                                            

                      представника відповідача       ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області об’єднану цивільну справу за позовами прокурора Кодимського району Одеської області, поданими в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9  до селянського (фермерського) господарства «Яна»  про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок їх власникам,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Кодимського району Одеської області 22 березня 2011 року в порядку ст.45 ЦПК України звернувся до суду з позовом в інтересах фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до селянського (фермерського) господарства «Яна»про стягнення заборгованості по орендній платі за 2008-2010 р.р., розірвання укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок та їх повернення землевласникам (а.с.1-2, 36-37,76-77,114-115, 152-153).

Зважаючи на спільність вимог позивача, однаковість підстав для задоволення всіх позовів, розташування земельних ділянок на одному земельному масиві №20 суд ухвалою від 14 квітня 2011 року у відповідності з вимогами ст.126 ЦПК України об’єднав вказані позови в одне провадження (а.с.189).

В ході розгляду справи позивачем були уточнені заявлені ним вимоги, зокрема прокурор просив стягнути заборгованість по орендній платі лише за 2010 рік, в решті позови залишені без змін (а.с.190-199).

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уточнені позови підтримали та просили їх задовольнити. Підставою для задоволення позовів вказали невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, зокрема безпідставна невиплата орендодавцям орендної плати за 2010 рік, що є свідченням порушення відповідачем умов договорів оренди та є підставою для їх розірвання і повернення земельних ділянок землевласникам.

Фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, в інтересах яких подані позови, надали до суду письмові заяви про неспроможність приймати участь у розгляді справи. Заявлені прокурором позови підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 (є головою СФГ та діє за посадою)  позо не визнав у повному обсязі, вказавши, що оспорювані договори оренди земельних ділянок були зареєстровані в державному земельному кадастрі лише 25 грудня 2009 року, хоча здані на реєстрацію ще влітку 2008 року, тому орендну плату він повинен сплачувати лише за 2010 рік, тобто з моменту набуття чинності укладених договорів. З цих підстав вимоги про стягнення орендної плати за 2008-2009 р.р. вважає безпідставними. Крім цього, вважає, що орендна плата за 2010 рік також не підлягає виплаті орендодавцям, оскільки землевласники, в інтересах яких заявлені дані позови, самостійно всупереч вимог закону в 2009 року без погодження з СФГ «Яна» передали належні їм земельні ділянки в оренду іншому орендарю –СФГ «Слободзейський Сапфір», уклавши з ним нові договори оренди належних їм земельних ділянок, відповідно до яких новий орендар знищив зернові посіви СФГ «Яна»на спірному полі №20, перекультивуваши засіяне СФГ поле, через що СФГ «Яна»понесло матеріальні збитки та через відсутність врожаю, що сталось з вини орендодавців, не повинно сплачувати орендну плату за 2010 року. З цих підстав, враховуючи виконання СФГ «Яна»всіх взятих на себе зобов’язань вважає, що підстав для задоволенні решти позову також не має.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши надані ними докази, а також матеріали цивільної справи суд визнає позовні вимоги прокурора частково обґрунтованим і вважає необхідними позов задовольнити частково з таких підстав.

Стаття 45 ЦПК України, статті 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»   №1789-XII від 05 листопада 1991 року, а також Наказ Генерального Прокурора України «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень»№6гн від 29.11.2006 року, надають прокурору право звертатись до суду для захисту інтересів як держави, так і окремого громадянина (громадян). Підставою представництва прокурором в суді інтересів громадянина (громадян) є наявність порушень чи загрози порушень законних прав та інтересів цих громадян та їх неспроможність (через вік, стан здоров»я, матеріальний стан тощо) самостійно їх захистити (поновити). Формою представництва у таких випадках є звернення до суду з заявою чи позовом про захист порушених прав і свобод певної особи, участь у розгляді судом справи, оскарження прийнятого судом рішення. Прокурор самостійно визначає наявність підстав для представництва в судах і форму його здійснення.  Судом встановлено, що особи, в інтересах яких заявлені позови, є особами похилого віку, зокрема ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_6 –ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_7 –ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_11 –ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_10 –ІНФОРМАЦІЯ_5 року, всіє є пенсіонерами за віком, непрацездатними, не мають відповідної освіти, звернулись до прокурора з письмовими заявами про представництво їх інтересів в суді через неможливість самостійного захисту своїх прав та інтересів (а.с.5,38,79,119,157), тому позов прокурора відповідає вищенаведеним положенням закону та спрямований на захист інтересів фізичних осіб, які самостійно не взмозі захистити свої законні права та інтереси. Відтак, позов прокурора, заявлений в інтересах вказаних фізичних осіб, суд визнає прийнятним.     

Судом на підставі наявних у справі державних актів на право приватної власності на землю встановлено, що особи, в інтересах яких подані позови, є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Слобідської селищної ради Кодимського району Одеської області. Зокрема, ОСОБА_5 - власником земельної ділянки №287, розміром 2.38 га. (державний акт ІІ-ОД №062342, виданий Кодимською районною державною адміністрацією 31 березня 2004 року) (а.с.7); ОСОБА_6 - власником земельної ділянки №282, розміром 2.32 га. (державний акт ІІ-ОД №062337, виданий Кодимською районною державною адміністрацією 31 березня 2004 року) - а.с.39;  ОСОБА_7 - власником земельної ділянки №276, розміром 2.53 га. (державний акт ІІ-ОД №062331, виданий Кодимською районною державною адміністрацією 31 березня 2004 року), а.с.81; ОСОБА_8  - власником земельної ділянки №285, розміром 2.32 га. (державний акт ІІ-ОД №062340, виданий Кодимською районною державною адміністрацією 31 березня 2004 року) - а.с.122; ОСОБА_9  - власником земельної ділянки розміром 5.08 га. (державний акт ІІ-ОД №062344, виданий Кодимською районною державною адміністрацією 31 березня 2004 року), а.с.156.    

За змістом ст.78 ЗК України право власності на землю –це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, яке гарантоване ч.2 ст.14  Конституції України.

Прокурором до суду надані копії, а згодом представником відповідача - оригінали договорів оренди, в яких вказано, що 29 травня 2007 року кожен з власників земельних ділянок уклав з відповідачем СФГ «Яна»договір оренди, за яким передав СФГ в оренду належну земельну ділянку, розташовану на єдиному земельному масиві №20 на території Слобідської селищної ради Кодимського району Одеської області.

Відповідно до ст.792 ЦК України та ст.ст.1,13 Закону України «Про оренду землі»№161-ХІV від 06 жовтня 1998 року з послідуючими доповненнями та змінами, за договором оренди земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відповідно, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у  володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За умовами наданих суду договорів оренди позивачі передали відповідачеві належні їм земельні ділянки в оренду строком на 7 років (п.8), а орендар взяв на себе зобов’язання самостійно господарювати на земельній ділянці, використовуючи її за цільовим призначенням, зокрема для сільськогосподарського виробництва, своєчасно сплачувати оренду плату у розмірі 1.5% від нормативно-грошової оцінки землі (п.9 договору). Всі вказані договори оренди містять підписи від імені орендаря та орендодавця, належність підписів вказаним особам в судовому засіданні не заперечувалось.

Обґрунтовуючи позов представники позивача в судовому засіданні (з врахуванням уточнених позовних вимог) зазначали, що орендар СФГ «Яна»не виконує взятих на себе зобов’язань, зокрема у передбачений договором строк не виплатило орендарям орендну плату за 2010 рік, що, на їх думку, є підставою для розірвання укладених договорів оренди та повернення землевласникам належних їм земельних ділянок.

Обов’язок доведення цих обставин, як заявлених підстав для задоволення позову, ст.ст.10,11,45,46 та 60 ЦПК покладають на прокурора, який під час розгляду справи наділений правами та обов’язками позивача.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 3 ЦК визначені загальні засади цивільного законодавства України. Такими засадами є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (п.3, 5 та 6).

Отже, цивільні права та обов’язки можуть виникати лише з дій, що належно вчинені, і, у зв’язку цим, породжують відповідні права та обов’язки.         

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України є укладеним з моменту його державної реєстрації.  

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних  правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково  розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі передчасного виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає.  

Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06 листопада 2009 року, вказав, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим  правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Отже, спірні договори оренди земельних ділянки до 25 грудня 2009 року не були укладеними, відтак, відповідач СФГ «Яна»впродовж 2008-2009 р.р. користувалось земельними ділянками без достатньої правової підстави, у зв’язку з чим ці правові відносини не є орендними, плата за безпідставне використання належних землевласникам земельних ділянок впродовж цього часу не є орендною, відносини, які виникли між сторонами впродовж цього часу не є орендними, тому підстав для стягнення з СФГ орендної плати за 2008-2009 р.р. не має.  

У зв’язку з цим вимоги прокурора про стягнення заборгованості по орендній платі за 2008-2009 р.р. були безпідставними, оскільки спірні договори оренди протягом цього часу внаслідок відсутності реєстрації не породжували для сторін відповідних прав та обов’язків. Відтак, уточнення прокурором своїх позовних вимог про стягнення орендної плати лише за 2010 рік ґрунтується на вимогах закону та не порушує законних прав і інтересів орендодавців.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.   

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.              

Невід’ємною частиною договору оренди землі на підставі ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі»є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.   

На порушення цієї норми Закону до жодного з підписаних сторонами документів не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; її кадастрового плану з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, наявність яких передбачено п.26 договорів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); актів приймання-передачі земельних ділянок, які (ділянки) відповідно до п.20 договорів мали бути передані орендарю у 10-ти денний строк після державної реєстрації договорів.

Разом з тим вказані відомості, як зазначено вище, є істотними умовами договору оренди земельної ділянки.   

Отже, підписані сторонами договори за відсутності цих відомостей, що є істотними умовами, не є укладеними. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов’язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.     

У разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК України. На зазначене звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року.   

Положення ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч.1 ст.215 прийнятого пізніше ЦК України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.   

Отже, договори оренди земельних ділянок не є укладеними, відтак, відповідач користується ними без достатньої правової підстави, тому землевласники вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого ним майна.  При цьому, спірні правовідносини регулюються ст.ст.1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.   

Визнання договору неукладеним унеможливлює задоволення позову у частині стягнення орендної плати за 2010 рік та розірвання оспорюваних договорів оренди. До того ж, судом встановлено, що до пошкодження (знищення) врожаю на полі №20 у 2010 році призвели дії землевласників, які самостійно всупереч вимог закону в 2009 року без погодження з СФГ «Яна»передали належні їм земельні ділянки в оренду іншому орендарю –СФГ «Слободзейський Сапфір», уклавши з ним нові договори оренди належних їм земельних ділянок, відповідно до яких новий орендар знищив зернові посіви СФГ «Яна»на спірному полі №20, перекультивуваши засіяне СФГ поле.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.213, 215, 218  ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позови прокурора Кодимського району Одеської області, подані в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до селянського (фермерського) господарства «Яна»про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок їх власникам задовольнити частково.

Витребувати у селянського (фермерського) господарства «Яна»с.Тимкове Кодимського району Одеської області:  

-          земельну ділянку №20/287 площею 2.38 га., розташовану на території Слобідської селищної ради, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ОД №062342, виданим 31 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_5;

-          земельну ділянку №20/282 площею 2.32 га., розташовану на території Слобідської селищної ради, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ОД №062337, виданим 31 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_6;

-          земельну ділянку №20/276 площею 2.53 га., розташовану на території Слобідської селищної ради, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ОД №062331, виданим 31 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_7;

-          земельну ділянку №20/287 площею 2.32 га., розташовану на території Слобідської селищної ради, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ОД №062340, виданим 31 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_8;

-          земельні ділянки №20/289 та №20/416 площею, відповідно, 2.62 га. та 2.46 га., розташовані на території Слобідської селищної ради, посвідчені державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ОД №062344, виданим 31 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області  та повернути зазначені земельні ділянки ОСОБА_10.

В задоволенні решти позову відмовити.          

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення               

   Суддя  О. М. Сопільняк