Справа № 11-195/11Головуючий у 1-й інстанції Сарновський В.Я.
Категорія - ч.2 ст.286 КК УкраїниДоповідач - Іващенко О.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого судді Іващенка О.Ю.
Суддів Коструби Г.І., Галіян Л.Є.
з участю прокурора Зозулі І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Краснолука Лановецького району Тернопільської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, на утриманні двоє дітей, непрацюючий, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а справу про його обвинувачення провадженням закрито.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 06 листопада 1998 року приблизно о 16.00 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Вишнівецький в м. Ланівці зі швидкістю біля 74,7 км/год. та, порушивши вимоги п.п.1.4, 12.1 та заборонного знаку 3.29 “Обмеження максимальної швидкості 50 км/год” Додатку №1 Правил дорожнього руху України, перевищив швидкість руху стосовно визначених обмежень, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який переходив дорогу у невстановленому місці, з порушенням п.п. 4.7, 4.8, 4.10 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та забоєм речовини головного мозку, відкритих переломів кісток лівого передпліччя та гомілки, закритого перелому середньої третини лівої стегнової кістки, крововиливів в м”які тканини голови, жирову капсулу лівої нирки і ворота селезінки, чисельних ран, саден голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від який ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
Звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи про обвинувачення його за ч.2 ст.286 КК України в постанові суду мотивоване тим, що з часу вчинення тяжкого злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_2, минуло одинадцять років і за цей час він не ухилявся від слідства та суду та не притягувався до кримінальної відповідальності.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить постанову Лановецького районного суду від 22 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_2 скасувати як незаконну та постановлену з істотними порушеннями норм кримінального законодавства, посилаючись на те, що про судовий розгляд справи її не було повідомлено, а тому, в зв’язку з її неявкою в судове засідання, судом не враховано її заперечення щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Посилання суду на те, що ОСОБА_2 від слідства та суду не ухилявся є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 під час розслідування справи перебував у розшуку. Крім цього, в порушення ст.7-1 КПК України, з постановою слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності її ніхто не ознайомив, чим порушено її право на оскарження даної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважає, що оскаржувану постанову суду слід скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція потерпілої ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Колегією суддів встановлено, що під час розслідування кримінальної справи органом досудового слідства допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення судом першої інстанції постанови про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи з підстав, передбачених ст.49 КК України.
Так, ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 02 березня 2005 року задоволено апеляцію засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4, скасовано вирок Лановецького районного суду від 01 грудня 2004 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, а справу направлено прокурору Лановецького району для проведення додаткового розслідування.
Згідно вищевказаної ухвали підставами для направлення справи на додаткове розслідування стали допущені органом досудового слідства неповнота та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не могли бути усунуті у судовому засіданні. Зокрема досудове слідство у справі проводилося за межами процесуальних строків, без їх продовження у встановленому законом порядку, за умов наявного процесуального статусу ОСОБА_2 по справі, як підозрюваного. Основні слідчі дії по справі, зокрема частина допитів свідків, відтворення обстановки та обставин події злочину, судово-автотехнічна експертиза, які покладені в основу обвинувачення, проведені з порушенням строків, встановлених ст.120 КПК України і визнані судом апеляційної інстанції нелегітимними. Остаточне обвинувачення ОСОБА_2 пред”явлено за межами строків досудового слідства. Винесення постанови про визнання потерпілою ОСОБА_1 та її допит, здійснено особою, у провадженні якої дана кримінальна справа не перебувала і яка не була включена в склад слідчо-оперативної групи по даній справі.
При направленні справи для провадження додаткового розслідування, судом апеляційної інстанції в ухвалі зазначено про необхідність усунення вищевказаних порушень кримінально-процесуального закону, проведення допитів очевидців події злочину, відтворення обстановки і обставин події злочину, з участю очевидців та підозрюваного ОСОБА_2, призначення та проведення додаткової судово-автотехнічної експертизи, виконання інших слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі.
Після надходження справи у прокуратуру Лановецького району, 07 квітня 2005 року прокурором Лановецького району на якого покладено обов”язки по здійсненню прокурорського нагляду за законністю провадження досудового слідства по даній справі, спрямовано кримінальну справу для провадження додаткового розслідування в орган досудового слідства —СВ Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області.
27 квітня 2005 року зазначену кримінальну справу до свого провадження прийняв ст. слідчий СВ Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області Том”юк В.М., який не забезпечив проведення додаткового розслідування в межах одного місяця з моменту прийняття справи до свого провадження і подальше розслідування проводив без продовження процесуальних строків, що є порушенням вимог ч.4 ст.120 КПК України.
15 листопада 2005 року ст. слідчий Том”юк В.М. виніс постанову про призначення судової автотехнічної експертизи, а на наступний день 16 листопада 2005 року, тобто до завершення вказаної експертизи, яка тривала до 26 січня 2006 року, незаконно зупинив досудове слідство, з підстав, передбачених п.3 ст.206 КПК України, у зв”язку із не встановленням особи, яка вчинила злочин, без виконання вказівок апеляційного суду Тернопільської області зазначених в ухвалі від 02 березня 2005 року. Таким чином, призначена ст. слідчим Том”юк В.М. судова автотехнічна експертиза, проводилася в той час, коли слідство по справі було зупинене, що є порушенням вимог Кримінально-процесуального закону.
Отримавши висновок судової автотехнічної експертизи датований 26 січня 2006 року, ст. слідчий Том”юк В.М. упродовж більше чотирьох років жодних слідчих дій по справі не проводив і відновив слідство лише 18 жовтня 2010 року. В цей же день, слідчим без продовження, в порядку ч.4 ст.120 КПК України, процесуальних строків, ОСОБА_2 пред”явлено обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України та після проведення його допиту в якості обвинуваченого, без виконання вказівок апеляційного суду Тернопільської області зазначених в ухвалі від 02 березня 2005 року, винесено постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв”язку із закінченням строків давності. У вказаній постанові від 18 жовтня 2010 року ст. слідчий Том”юк В.М. вдався до фальсифікації зазначивши про те, що на день винесення цієї постанови ОСОБА_2 не заперечує проти закриття стосовно нього кримінальної справи у зв”язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, хоча насправді таку заяву ОСОБА_2 написав лише на наступний день, зокрема 19 жовтня 2010 року (а.с.391-392; 393).
Постанова ст. слідчого Том”юка В.М. від 18 жовтня 2010 року про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв”язку із закінченням строків давності, не містила в собі достатньої мотивації та посилання на сукупність доказів, які давали б підстави вважати, що вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведено, з посиланням на відповідні аркуші справи. Також в зазначеній постанові відсутні повні анкетні дані особи обвинуваченого, не викладено суті пред”явленого обвинувачення, не зазначено які пункти Правил дорожнього руху України було порушено обвинуваченим ОСОБА_2 під час скоєння наїзду на потерпілого.
Це суперечить вимогам п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” відповідно до якого крім даних про особу обвинуваченого в постанові про закриття справи у зв”язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, мають бути наведені докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи.
Не виконавши під час провадження додаткового розслідування, вказівки суду апеляційної інстанції зазначені в ухвалі від 02 березня 2005 року ст. слідчий Том”юк В.М. порушив вимоги ч.7 ст.374 КПК України, яка встановлює, що вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов”язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
При розгляді справи, судом першої інстанції, вищевказані істотні порушення Кримінально-процесуального закону, зокрема невиконання органом досудового слідства вказівок апеляційного суду Тернопільської області зазначених в ухвалі від 02 березня 2005 року, проведення додаткового розслідування по справі, по закінченню місячного терміну, без продовження процесуальних строків, відсутність належної мотивації в постанові про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, щодо його винності у вчиненні інкримінованого злочину, повних анкетних даних винного, суті пред”явленого обвинувачення, залишені поза увагою.
З оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 22 лютого 2011 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв”язку із закінченням строків давності, не вбачається чи прийнято судом таке рішення при попередньому розгляді справи чи під час судового розгляду.
Разом з тим, відповідно до вимог п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 30 травня 2008 року “Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції” суддя не може закривати справу при попередньому розгляді тоді, коли для з”ясування (підтвердження) підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі, дані щодо поведінки обвинуваченого.
З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції під час розгляду справи 14 лютого 2011 року направлявся запит в ВІТ УМВСУ в Тернопільській області з вимогою надати дані про судимість ОСОБА_2, тобто вивчалися дані про його поведінку, можливе притягнення до кримінальної відповідальності після вчинення інкримінованого злочину, а тому суду слід було провести попередній розгляд справи, з подальшим призначенням її до судового розгляду, під час якого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В постанові суду першої інстанції відсутні посилання на докази та висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за умов того, що ст.49 КК України є не реабілітуючою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Це не узгоджується з вимогами п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, яким передбачено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.
Також в оскаржуваній постанові відсутнє рішення суду щодо заявленого потерпілою цивільного позову, не вирішено питання про скасування запобіжного заходу.
Крім цього, судом першої інстанції, не забезпечено участі потерпілої ОСОБА_1 в розгляді вищевказаної справи, чим порушено її права, передбачені ст.267 КПК України. При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення потерпілої, про дату та час розгляду справи, (зокрема розписка потерпілої, повідомлення до рекомендованого листа з підписом потерпілої про його отримання чи інші). Судом першої інстанції до справи долучено лише корінець квитанції про направлення рекомендованого листа (а.с.400), який не може слугувати доказом належного повідомлення потерпілої, оскільки в справі відсутні дані про отримання нею чи членами її сім”ї зазначеного повідомлення. У вказаній квитанції зазначено прізвище потерпілої як ОСОБА_1 що є невірним, оскільки потерпілою в справі визнано ОСОБА_1
Такі дії суду першої інстанції, суперечать вимогам п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 02 липня 2004 року “Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”, згідно якого суди зобов”язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні. У разі коли потерпілий не з”явився за викликом, суд, відповідно до ч.1 ст.290 КПК України вирішує питання про розгляд справи або його відкладення, залежно від того чи можливо за відсутності потерпілого з”ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси. Розгляд справи за відсутності потерпілого без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав і може стати підставою для скасування вироку чи іншого судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на додаткове розслідування коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову Лановецького районного суду від 22 лютого 2011 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та закриття кримінальної справи за закінченням строків давності, слід скасувати, у зв”язку із допущенням на стадії досудового слідства, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення постанови судом першої інстанції, а справу направити прокурору Лановецького району Тернопільської області для організації провадження додаткового розслідування, під час якого необхідно усунути вищевказані порушення вимог Кримінально-процесуального закону та виконати в повному обсязі вказівки апеляційного суду зазначені в ухвалі від 02 березня 2005 року. Додаткове розслідування слід провести з додержанням вимог ст.120 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Лановецького районного суду від 22 лютого 2011 року про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України у зв»язку із закінченням строків давності із закриттям кримінальної справи скасувати, а справу направити прокурору Лановецького району Тернопільської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній підписку про невиїзд.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Ю. Іващенко