Справа 2 -43 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 травня 2007 року                                         Ніжинський міськрайонний суд

Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Гордієць Л.В..

при секретарі Олійник ГО.М. , Бережняк О.О.

з участю адвокатів ОСОБА_4., ОСОБА_5.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно (квартиру).

ВСТАНОВИВ:

В позові до суду позивач зазначив, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимэгОСОБА_2 до нього про визнання дійсним договору довічного утримання,  укладеного 11.03.2005 року між ОСОБА_2. І ОСОБА_3,  а також відмовлено у визнанні за Удовиком права власності на квартируАДРЕСА_1..

Ухвалою апеляційного-суду Чернігівської області від 15.09.2006 року апеляційна скаргаОСОБА_2 на вищезазначене рішення суду першої інстанції відхилена,  а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року залишено без змін.

З 15.09.2006 року рішення Ніжинського міськрайонного суду набуло законної сили і підлягає виконанню. Цим судовим рішенням встановлений той факт,  що ОСОБА_2. вселився до квартири АДРЕСА_1 після смерті його рідної сестри -ОСОБА_3,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  тобто,  самоуправно,  без законних підстав.

ОСОБА_2. в даній квартирі не зареєстрований і не має права на проживання.

Відповідач вселився до спірної квартири без відома і згоди власника,  яким являється він,  з дня смерті його сестри ОСОБА_3.

Спірна квартира належала на праві власності в цілому його сестрі-ОСОБА_3., - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.03.1993 року,  виданого органом приватизації при виконкомі Ніжинської міської ради згідно з розпорядженням №348 від 15.03.1993 року.

2

Після смерті сестри,  тобто з дня відкриття спадщини,  квартира належить йому,  як спадкоємцю другої черги за законом.

11 серпня 2006 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом,  посвідчене Ніжинською міською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-2581,  згідно з яким спірна квартира належить йому на праві власності в цілому.

Спірна квартира є трьохкімнатною,  загальна площа квартири становить 56, 3 кв.м. ,  в тому числі житлова площа-40, 6 кв.м.

Станом на теперішній час квартира зареєстрована за ним на праві приватної власності в цілому відповідно до ксерокопії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №11866172 від 18.09.2006 року.

Внаслідок самовільного вселення відповідача до належної йому на праві власності нерухомості були порушені його права власника на безперешкодне користування,  володіння та розпорядження вказаною квартирою.

Згідно  ст. 317 ч.2 ЦК України,  на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Внаслідок протиправного вселення відповідача до належної йому квартири він позбавлений можливості володіти,  користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Факт незаконного вселення відповідача до належної йому квартири встановлений рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року.

З метою захисту свого права власності на квартиру він змушений звертатись до суду з вимогою про усунення порушення цього права шляхом виселення відповідача. Добровільно виселятись відповідач не бажає.

Відповідач має інше постійне місце проживання. Він зареєстрований і повинен проживати за адресою АДРЕСА_1.

В позові до суду позивач просив винести рішення,  яким усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 з боку відповідача,  ОСОБА_2,  виселивши його з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

В суді позивач підтримав позовні вимоги за обставин викладених вище та просив їх задовільнити.

Представник позивача також просив вимоги позивача задовільнити.

Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги не визнав та пояснив,  що він  проживає у спірній квартирі з 2000 року. Проживав разом зі своєю тіткою ОСОБА_3.,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Коли вона хворіла він доглядав за нею,  надавав різну допомогу. Остання обіцяла залишити йому після смерті квартиру. На даний час він має судові позови щодо спору з позивачем з приводу даної квартири. Вважає,  що позивач на незаконних правах став власником квартири. Просив в позові відмовити.

Представник відповідача також просила в позові відмовити.

3

Суд вислухавши сторони,  їхніх представників ,  вивчивши матеріали справи приходить до слідуючих висновків.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимогОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання дійсним договору довічного утримання,  укладеного 11.03.2005 року між ОСОБА_2. І ОСОБА_3,  а також відмовлено у визнанні за ОСОБА_2. права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.09.2006 року апеляційна скаргаОСОБА_2 на вищевказане рішення суду відхилена,  а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року залишено без змін.

З 15.09.2006 року рішення Ніжинського міськрайонного суду набуло законної сили і підлягає виконанню.

11 серпня 2006 року позивачу ОСОБА_1. було видано свідоцтво про право на' спадщину за законом,  посвідчене Ніжинською міською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-2581,  згідно з яким спірна квартира належить йому на праві власності в цілому.

Зазначені обставини підтверджуються ксерокопією свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.08.2006 року та ксерокопією витягу про реєстрацію видачі зазначеного свідоцтва в спадковому реєстрі №6124088 від 11.08.2006 року,  виданим на ім'я ОСОБА_1.

На даний час квартира зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності в цілому відповідно до ксерокопії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №11866172 від 18.09.2006 року.

Судом встановлено,  що на даний час в квартирі належній на праві власності ОСОБА_1. проживає відповідач ОСОБА_2.,  який зареєстрований за іншою'адресою-АДРЕСА_1.

Внаслідок противоправного вселення відповідача до належної позивачу квартири,  останній позбавлений можливості володіти,  користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Факт незаконного вселення відповідача до належної позивачу квартири встановлений рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 26.06.2006 року.

Відповідно до  ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння,  користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до  ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні.                .                 .

Відповідно до ст. 386 ч.2 ЦК України власник,  який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які

4

може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його права,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Тому,  враховуючи вищенаведене,  суд приходить до висновку,  що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. 213-215 ЦПК України,   ст. 317, 319, 321, 3 86, 391 ЦК України,   ст.  116 ч.3 ЖК України, суд-

ВИРІШИВ:

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною ОСОБА_1 на праві власності квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2,  виселивши його з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 8 (вісім)гривень 50 копійок судового збору на користь держави та 7 (сім) гривень 50 копійок  на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.