Справа № 2-а-109/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 року Чугуївський міський суд Харківської
області у складі:
Головуючого: судді - Рєзнікової С. С.
За участю секретаря - Зайцевой Т.Г.
Розглянувши у відкритому судововму засіданні в м. Чугуїві
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до військової частини А 4104 про визнання дій неправомірними та
зобов'язання вчинити певні дії, -
Встановив :
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати неправомірними дії командира військової частини А 4104, щодо відмови зарахування у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби строку навчання у Львівському, а потім у Луганському військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (надалі за текстом - Ліцей), та просив:
зобов'язати командира військової частини А 4104 встановити початком проходження військової служби день зарахування до Львівського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 20 серпня 1995 року; - зобов'язати командира військової частини А 4104 видати
наказ про зарахування своїм рішенням термін навчання у Луганському і Львівському військовому ліцеї у загальний стаж військової служби та у стаж безперервної служби в Збройних Силах
України, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком перебування на військовій службі день зарахування до Львівського . військового ліцею - 20 серпня 1995 року; - зобов'язати командира військової частини А 4104 провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на
військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасовою зайнятою посадою, встановленої п.13.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям
Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 року, зареєстрованого "у Міністерстві юстиції України 20.03.2001 року за № 251/5442 та провести
перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу, передбаченої пуктом 1.2 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в
Збройних силах України, затвердженної наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року за № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 року за № 411/7732, з
розрахунку вислуги років на військовій службі з врахуванням стажу навчання в ліцеї.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 20 серпня 1995 року до 14 червня 1998 року навчався в Львівському, а потім у Луганському військовому ліцеї, після закінчення якого був направлений для продовження навчання до Харківського інституту льотчиків ВПС, та був зарахований до нього поза конкурсом наказом начальника Інституту.
У 2003 році після закінчення Харківського інституту льотчиків ВПС (далі за текстом - Інститут) наказом Міністра оборони України від 20 червня 2003 року № 196 позивачу було присвоєне військове звання лейтенант та направлено для проходження військової служби до військової частини А 4104 м. Чугуїва, на якій він перебуває до теперішнього часу.
Позивач зазаначає, що на час навчання у Ліцеї відповідно до статті 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 25.03.1992 року початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаного в приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних. Ця норма була чинною і мала дію в часі до 18.06.1999 року, така ж норма містилась у абз.4 пункту 4 розділу І „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93, чинного в період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї.
При оформленні особової справи позивача безпосередньо перед випуском із Інституту у 2003 році, співробітниками кадрового органу інституту було зроблено помилкові записи стосовно початку військової служби. Відповідно до цих записів початком військової служби є день зарахування до Інституту - 14 червня 1998 року. Встановлення такої дати початку військової служби співробітниками кадрового органу пояснювалось вимогами законодавства, чинного на момент оформлення особової справи.
При цьому позивач вважає, що порядок розрахунку вислуги років, здійснений кадровим органом Інституту є неправомірним, оскільки в порушення вимог ст. 58 Конституції України була застосована зворотна (ретроактивна) дія в часі ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (яка викладена відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 766-XIV від 18 червня 1999 року), що призвело до значного звуження обсягу прав у сфері проходження військової служби, а саме до незарахування йому до вислуги років строку навчання в Львівському , а потім в Луганському Ліцеї - 2 роки 11 місяців та 04 дні.
Для виправлення помилок кадрового органу Інституту позивач в порядку, встановленому ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі за текстом - Статут) звернувся з рапортом до командира військової частини А 4104 з проханням про
зарахування строку навчання у Ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Збройних Силах України, відповідно проведення перерахунку вислуги років, вважаючи початком служби день зарахування до Ліцею, внесення змін в усі відповідні документи та проведення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням нових строків військової служби та строків безперервної служби у Збройних Силах України.
Однак, згідно відповіді від 12.01.2007 р. вих. № 79 наданої тимчасово виконуючим обов*язки командира військової частини А 4104 підполковником ОСОБА_2, в задоволені вищезазначеного прохання, мені було відмовлено і запропоновано звернутися до суду. При цьому командир частини зазначив, що рішення суду було б достатньою підставою для внесення змін до особової справи та проведення перерахунку вислуги років, встановлення початку перебування на військовій службі - день зарахування до військового ліцею.
Позивач вважає, що командир військової частини А 4104 фактичною відмовою по суті рапорту порушує вимоги ст. 5 9 Статуту, відповідно до якої на нього покладається обов'язок показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства, забезпечувати соціальну та правову захищеність підлеглих, а тому просив визнати такі дії відповідача неправомірними та просив зобов'язати його вчинити дії по суті поставлених в позові вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав з наступних причин:
Стаття 24 Закону України „Про військовий обов*язок та військову службу", в редакції, яка була чинною з 12.05.1992 року до 29.07.1999 p., було передбачено, що початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею), зазначений у приписі, виданному військовим комісаріатом. За наявною інформацією, таких приписів військового комісаріата в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_1.не має.
Відповідно до Інструкції про організацію та діяльність ліцею (затверджена наказом Міністерства освіти України від 20.07.1995 р. № 217) ліцей - це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад освіти. До військового ліцею зараховуються учні, які закінчили 7(9) клас загальноосвітньої школи і пройшли конкурсний відбір, тобто мають вік від 14 до 16 років. Вік громадян, які приймаються на навчання до військового ліцею, є меншим, ніж вік, передбачений для громадян, які вступають на військову службу. Таким чином, здійснювати комплектування Збройних Сил України громадянами, які приймаються на навчання до військового ліцею, відповідно до Закону України „Про військовий обов*язок та військову службу" неможливо у зв*язку з їх недостатнім віком.
Період навчання у військових ліцеях не може відноситися до військової служби, оскільки Законом України „Про загальний військовий обов*язок та військову службу" не передбачено одночасне проведення допризивної підготовки та проходження військової служби.
Законом „Про вищу освіту" встановлено, що курсант - це особа, яка у встановленному порядку зарахована до військового вищого навчального закладу. Відповідно до Закону України „Про загальну середню освіту" ліцей - загальноосвітній навчальний заклад загальної середньої освіти з професійним навчанням і допрофесійною підготовкою. Таким чином, громадяни, які навчаються у ліцеї, не відносяться до військовослужбовців, а тому період навчання ліцеїстів не може бути зараховано у вислугу років військової служби.
Оскільки допризовна підготовка громадян у військових ліцеях не є військовою службою для зарахування часу цієї підготовки у вислугу років та виплати надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки за безперервну військову службу не має підстав.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до практики тлумачення Конституційним судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 5 квітня 2001 року у справі № 1-16/2001 та Рішення від 2 липня 2002 року у справі № 1-8/2002 тощо) , згідно з якою (практикою) закони та інші нормативно-правові акти України не поширюються на правовідносини, які виникли і не закінчилися до набуття чинності таких законів та інших нормативно-правових актів.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 в період з 20 серпня 1995 року до 14 червня 1998 року навчався в Львівському, а потім у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, що підтверджується витягами з наказів начальника Львівського та Луганського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 20 серпня 1995 року № 114 та від 10 січня 1996 року № 3.
Встановлено, що Ліцей був утворений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 „Про реформу системи військової освіти" та наказу Міністра оборони України № 133, відносився до системи військової освіти та знаходився в оперативному управлінні Міністерства оборони України, тобто мав статус військово-навчального закладу.
Згідно ст. 2 4 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та п. 4 Розділу 1 „Тимчасового
положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, чинних в період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний в приписі, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
У даному випадку правовідносини щодо проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 виникли 20 серпня 1995 року і на день набрання чинності Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 766-XIV від 18 червня 1999 року (відповідно до якого норма, що містилася у ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" стосовно військових ліцеїв та військово-навчальних закладів втратила чинність) не припинилася.
З огляду на викладене, суд вважає, що застосування кадровим органом Інституту зворотної(ретроактивної) дії в часі ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, викладеної відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 7 66-XIV від 18 червня 1999 року є неправомірним і призвело до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, що виявилось у не зарахуванні їм до вислуги строку навчання у вказаному Ліцеї.
Суд вважає слушним твердження позивача, що він з 20 серпня 2005 року набув права на отримання щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою в розмірі 2 5 %, встановленої Указом Президента України від 04.10.1996 року № 923 „Про грошове забезпечення військовослужбовців", Постановами Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 „Про грошове забезпечення військовослужбовців" та встановлену п. 13.1 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України», затвердженного Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75, зареєстрованного в Мінстерств.і юстиції України 20.03.2001 року за № 251/5442 і щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у розмірі ЗО % грошового забезпечення встановленої пінктом 1.2. «Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», затвердженного Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 року за № 411/7732.
Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України ї їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові
частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Як зазначено в ст. 58 Статуту командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен виконувати сам і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 59 Статуту покладено обов'язок на командирів (начальників) показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства, забезпечувати соціальну та правову захищеність підлеглих.
Відповідно до наказу Міністра оборони СРСР від 1 листопада 1982 року № 0200 внесення змін в персональні облікові документи військовослужбовців здійснюється кадровим органом військової частини де проходить службу військовослужбовець на підставі наказу командира військової частини по стройовій частині не пізніше наступного дня після його підписання.
Аналізуючи та оцінюючи надані у матеріали справи докази, суд вважає відмову командира військової частини А 4104 зарахувати ОСОБА_1 строк навчання в Львівському, а потім в Луганському військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою - неправомірною.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. З, 8, 19, 22, 58 Конституції України, ст. ст. 2, 6-Ю, 17, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п. 4 Розділу 1 „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93, ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії командира військової частини А 4104 щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 своїм рішенням строку навчання у Львівському, а потім у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Збройних Силах України.
Зобов'язати командира військової частини А 4104 встановити ОСОБА_1 початком військової служби день зарахування до Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 20 серпня 1995 року.
Зобов'язати командира військової частини А 4104 зарахувати ОСОБА_1 своїм рішенням строк його навчання в Львівському, а потім у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі
відповідні документи, провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до Львівського військового ліцею з посиленою військово - фізичною підготовкою 20 серпня 1995 рік.
Зобов'язати командира військової частини А 4104 провести перерахунок, розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою, встановленою Указом Президента України від 04.10.1996 року № 923 „Про грошове забезпечення військовослужбовців", Постановами Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та встановленої п. 13.1 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженного Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75, зареєстрованного в Мінстерстві юстиції України 20.03.2001 року за № 251/5442 та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу встановленої пінктом 1.2. «Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», затвердженної Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28. 05.2003 року за № 411/7732 ОСОБА_1 з 20 серпня 2005 року.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.