ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
р. | Справа № |
За позовом: Приватного підприємства "Гермес", с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області
до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області
про визнання частково недійсним податкове повідомлення- рішення №0002442342/0/43222 від 04.11.2005р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
від позивача представник не з'явився
від відповідача Долідзе А.О. довіреність № 12 від 22.02.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0002442342/0/43222 від 04.11.2005р.
08.06.2006р. представник позивача у судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи є поштове повідомлення з відміткою про отримання позивачем ухвали про порушення провадження по справі та призначення до судового розгляду. На підставі п.2.ч.1.ст. 125 Кодексу адміністративного судочинства України судом було відкладено розгляд справи у зв’язку неявкою представника позивача.
20.06.2006р. представник позивача у судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи є поштове повідомлення з відміткою про отримання позивачем ухвали про відкладення розгляду справи. Позивач не повідомив суду про причини неприбуття у судові засідання та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних документів.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови, згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено документальну перевірку Позивача з питань правильності застосування податкового законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт № 157/231.31164160 від 25.10.2005р.
На підставі вказаного акту перевірки Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442342/0/43222 від 04.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3571грн. 00коп та застосовано фінансову санкцію на суму 22785грн. 85коп.
Документальною перевіркою встановлено, що у травні 2004р. ПП „Гермес" та ПП „Фортіс" уклали угоду б/н від 30.05.04р. на поставку черешні, відповідно до якої ПП „Гермес" (продавець) зобов'язується продати, а ПП „Фортіс" (покупець) купити черешню середнього дозрівання із строками поставки 07.06.04р. - 09.06.04р. Всього на 105000,00 грн., ПДВ 21000,00 грн.
Згідно з умовами угоди поставка здійснюється в пунктах відвантаження „Продавця".
Оплата за продукцію здійснюється „Покупцем":
- 10% вартості продукції сплачується на розрахунковий рахунок „Продавця" протягом 10 банківських днів з дня підписання угоди;
- кінцевий розрахунок до 01.07.04р.
Згідно з п. 7.1 Угоди платежі за товар здійснюються готівкою в касу „Продавця" або на його розрахунковий рахунок.
У червні 2004р. між ПП „Гермес" та ПП „Фортіс" був складений акт № 11 від 11.06.2004р. обстеження товару за якісними показниками про те, що 80 % продукції підвержено гніллі, на плодах черешні білий наліт плісені, продукція не підлягає подальшої реалізації в зв'язку з простроченням строку зберігання та підлягає утилізації.
У серпні 2004р. в касу ПП „Гермес" було отримано від ПП „Фортіс" грошові кошти згідно з вищевказаним актом як відшкодування збитків на суму 126000,00 грн.
Але, по податковому обліку до бази оподаткування операцій з продажу товарів у червні 2004р. ПП „Гермес" не включило оплату вартості черешні у розмірі 105000,00 грн., а також занизило суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 21000,00 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються с/г товаровиробникам - платникам ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" № 271 від 26.02.1999 року (далі - Порядок № 271) на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва ... і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період.
Відповідно до вимог Постанови № 271 та вимог п.11.21 та 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Гермес" складало та надавало до Нікопольської ОДПІ три декларації з податку на додану вартість:
Спеціальну декларацію з ПДВ № 1 - перша група обліку операцій, за результатами яких різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, птахівництва, з продажу: молока, худоби, молочної продукції і м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.
Спеціальну декларацію з ПДВ № 2 - друга група обліку операцій, за результатами яких різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом спрямовується на придбання матеріально-технічних ресурсів тільки для платників податку, із яких за результатами роботи попереднього звітного (податкового) року обсяг від продажу сільськогосподарської продукції
власного виробництва і продуктів її переробки становить не менше 50 % у складі валового доходу підприємства.
Загальну декларацію з ПДВ № 3 - третя група обліку операції, за результатами яких платники податку здійснюють розрахунки з бюджетом, зокрема, з продажу будь-якої придбаної продукції.
Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) термін „товари" розуміється у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) товари -матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Згідно з п.п. 7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 271 ПП "Гермес" для накопичення грошових коштів, що повинні залишатись у розпорядженні підприємства, відкрито спеціальний рахунок № 2604130176649 (рослинництво) у НВ "Промінвестбанк", м. Нікополь, МФО 305534.
Абз.2 п. 11.29 ст.П Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 271 передбачено, що у разі неперерахування коштів (сум ПДВ) на окремий рахунок у встановлені терміни, ці кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню у безспірному порядку до державного бюджету України.
Враховуючи викладене суд погоджується з висновком відповідача про те, що підприємством був невірно визначений податок на додану вартість, що призвело до неперерахування на спецрахунок ПДВ у сумі 21000,00 грн., в результаті чого кошти, використані не за цільовим призначенням, стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку в розмірі 21000,00 грн.
Керуючись Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 94, 157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата підписання постанови у повному обсязі - 23.06.2006р.