Судове рішення #1755238
Справа Л» ЗЗи-333

Справа Л» ЗЗи-333                                                       Головуючий в 1 інстанції- Підлісна І.М.

Категорія - 25                                                                Доповідач Расевнч СІ.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

4 липня 2007 року.                                                                                           м.  Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Лончука В.Г.,  Расевича СІ.,  Шевчук Л.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та відшкоду­вання моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2005 року,  ухвалу цього ж суду від 9 грудня 2005 року та ухвалу апеля­ційного суду Тернопільської області від 6 червня 2006 року,  -

 

встановила:

 

У лютому 2005 року ОСОБА_1  звернувся в суд з зазначеним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначав,  що між ним та відповідачем 15 грудня 2004 року був укладений договір підряду на проведення будівельно-ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1. 22 січня 2005 року ОСОБА_2 не допустив працівників позивача на об'єкт,  чим порушив пункт 13.3 зазначеного договору. Такі дії відповідача свідчать про розірвання ним договору підряду в односторонньому порядку. За виконання робіт по договору ОСОБА_2 сплатив 3924, 09 грн. авансу. Фактично було виконано робіт згідно договору підряду на загальну суму 6425, 1 грн. Таким чином,  різниця між вартістю виконаних робіт і сплаченою відповідачем сумою за виконанні роботи становить 2501, 01 грн.,  яку позивач просив стягнути в його користь. Крім того,  згідно п. 13.4 відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 30 % вартості підрядних робіт за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії договору,  що становить 2331, 90 грн.,  та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу,  у відповідності до п. 13.5 договору підряду,  що становить 175 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 2000 грн. втраченої вигоди,  1000 грн. за надання консультацій та сприяння у придбанні матеріалів у відповідності до п.5.2 договору,  5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Уточнивши позовні вимоги,  ОСОБА_1 ,  просив стягнути з відповідача,  крім вище за­значеного,  також 1633, 5 грн. за простій з вини відповідача,  згідно п.13.2 договору підряду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1899

 

2

 

грн. 46 коп. вартості виконаних робіт та 59 грн. 50 коп. сплаченого державного мита. В задово­ленні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 9 грудня 2005 року виправлено допущену в рішенні місце­вого суду від 24 листопада 2005 роїсу явну арифметичну помилку,  а саме,  загальну суму,  яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 з 1899грн. 46 коп. на 2250 грн. 91коп.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 березня 2006 ро­ку в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з підстав того,  що судом не було вирішено його позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2006 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року й ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 9 грудня 2005 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайон­ного суду від 10 березня 2005 року залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_3 посилається на пору­шення судами норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних ви­мог позивача,  в зв'язку з цим ставить питання про скасування рішення Тернопільського міськ­районного суду від 24 листопада 2005 року,  ухвали цього ж суду від 9 грудня 2005року та ухва­ли апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2005 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для скасування судових рішень відсут­ні,  виходячи з наступного.

Судами встановлено і це відповідає обставинам справи,  що між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 15 грудня 2004 року був укладений договір підряду на проведення будівельно-ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 на суму 7905 грн. 22 січня 2005 року з ініціативи ОСОБА_2 ремонтні роботи були припиненні із-за неякісного їх проведення. Останній не допустив позивача до подальшого виконання робіт,  чим позбавив його можливості усунути допущені недоліки. Враховуючи,  що загальна вартість вико­наних ремонтно-будівельних робіт становить 6175 грн.,  а відповідач сплатив 2250, 91 грн.,  суд першої інстанції прийшов до висновку,  що стягненню в користь позивача з відповідача підлягає неоплачена ним вартість виконаних робіт в сумі 2250, 91 грн.

Відповідно  ст.  837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зо­бов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту  ст.  852 вбачається,  що в разі відступу підрядником від умов договору підря­ду,  що погіршило роботу,  або допущення інших недоліків в роботі,  замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповід­ного зменшення плати за роботу,  якщо інше не встановлено договором.  Замовник має право ви­магати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Задовольняючи частково позовні вимоги,  суд першої інстанції правильно виходив з того,  що відповідач,  в порушення умов договору підряду,  не оплатив в повному обсязі виконан­ні за договором підряду роботи. При цьому місцевий суд врахував,  що відповідач з власної іні­ціативи без достатніх правових підстав не допустив позивача до подальшого виконання робіт по договору підряду і позбавив останнього 'можливості усунути допущені недоліки.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції і за­лишив його судові рішення без змін.

Статтею 335 ЦПК України встановлено,  що суд касаційної інстанції не може встано­влювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи від-

 

3

 

кинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи,  що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч.1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись  ст.  332 ЦПК України,  колегія суддів -

 

ухвалила:

 

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листо­пада 2005 року та ухвалу цього ж суду від 9 грудня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Тер­нопільської області від 6 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація