Справа Л» ЗЗи-333 Головуючий в 1 інстанції- Підлісна І.М.
Категорія - 25 Доповідач Расевнч СІ.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
4 липня 2007 року. м. Луцьк
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Расевича СІ., Шевчук Л.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2005 року, ухвалу цього ж суду від 9 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2006 року, -
встановила:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та відповідачем 15 грудня 2004 року був укладений договір підряду на проведення будівельно-ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1. 22 січня 2005 року ОСОБА_2 не допустив працівників позивача на об'єкт, чим порушив пункт 13.3 зазначеного договору. Такі дії відповідача свідчать про розірвання ним договору підряду в односторонньому порядку. За виконання робіт по договору ОСОБА_2 сплатив 3924, 09 грн. авансу. Фактично було виконано робіт згідно договору підряду на загальну суму 6425, 1 грн. Таким чином, різниця між вартістю виконаних робіт і сплаченою відповідачем сумою за виконанні роботи становить 2501, 01 грн., яку позивач просив стягнути в його користь. Крім того, згідно п. 13.4 відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 30 % вартості підрядних робіт за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії договору, що становить 2331, 90 грн., та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, у відповідності до п. 13.5 договору підряду, що становить 175 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 2000 грн. втраченої вигоди, 1000 грн. за надання консультацій та сприяння у придбанні матеріалів у відповідності до п.5.2 договору, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідача, крім вище зазначеного, також 1633, 5 грн. за простій з вини відповідача, згідно п.13.2 договору підряду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1899
2
грн. 46 коп. вартості виконаних робіт та 59 грн. 50 коп. сплаченого державного мита. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 9 грудня 2005 року виправлено допущену в рішенні місцевого суду від 24 листопада 2005 роїсу явну арифметичну помилку, а саме, загальну суму, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 з 1899грн. 46 коп. на 2250 грн. 91коп.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з підстав того, що судом не було вирішено його позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2006 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року й ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 9 грудня 2005 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 березня 2005 року залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_3 посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог позивача, в зв'язку з цим ставить питання про скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року, ухвали цього ж суду від 9 грудня 2005року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2005 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено і це відповідає обставинам справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 грудня 2004 року був укладений договір підряду на проведення будівельно-ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 на суму 7905 грн. 22 січня 2005 року з ініціативи ОСОБА_2 ремонтні роботи були припиненні із-за неякісного їх проведення. Останній не допустив позивача до подальшого виконання робіт, чим позбавив його можливості усунути допущені недоліки. Враховуючи, що загальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт становить 6175 грн., а відповідач сплатив 2250, 91 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягненню в користь позивача з відповідача підлягає неоплачена ним вартість виконаних робіт в сумі 2250, 91 грн.
Відповідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зі змісту ст. 852 вбачається, що в разі відступу підрядником від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допущення інших недоліків в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач, в порушення умов договору підряду, не оплатив в повному обсязі виконанні за договором підряду роботи. При цьому місцевий суд врахував, що відповідач з власної ініціативи без достатніх правових підстав не допустив позивача до подальшого виконання робіт по договору підряду і позбавив останнього 'можливості усунути допущені недоліки.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції і залишив його судові рішення без змін.
Статтею 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи від-
3
кинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч.1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2005 року та ухвалу цього ж суду від 9 грудня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.