Справа № 22-862 -2006р.         Головуючий в 1 інстанції: Стадійчук А.О.

Доповідач: Демянчук С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року                                    м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Василевича В.С. Суддів:Демянчук С.В.,Гордійчук С.О. При секретарі: Чалій Н.О. З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2., розглянула у відкритому судовому засіданні     цивільну  справу за апеляційною  скаргою  ОСОБА_1,    ОСОБА_3    на    рішення    Дубенського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності \квартири\ та виділ з неї частки грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення витрат за комунальні послуги,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила: Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1. , ОСОБА_3. про поділ спільної сумісної власності \квартири\ та виділ з неї частки грошової компенсації задоволено в повному обсязі.

В зустрічному позові ОСОБА_1., ОСОБА_3. до ОСОБА_2. про стягнення витрат за комунальні послуги відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погодившись з даним рішенням в частині відмови про стягнення витрат на комунальні послуги ОСОБА_1., ОСОБА_3. подали апеляційну скаргу.

Рішення суду вважають незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказують, що оскільки ОСОБА_2. являвся співвласником спірної квартири, був там зареєстрований , на нього нараховувалися витрати за комунальні послуги, які ними , позивачами, сплачені, тому просили рішення в частині відмови їм в вимогах про стягнення з ОСОБА_2. витрат за комунальні послуги змінити, задовольнивши їх зустрічний позов.

В апеляційному суду ОСОБА_1. підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині його оскарження та в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2. в спірній квартирі не проживає з серпня 2000 року по причині постійних скандалів, які виникли між ним та ОСОБА_1., в зв"язку з чим він вимушений був залишити квартиру. ОСОБА_2. неодноразово звертався в правоохоронні органи зі скаргами про порушення його права на житло .Через спричинення останньому тілесні ушкодження в спірній квартирі, він вимушений був проживати на іншій квартирі.

Крім того, рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_1., ОСОБА_3. про поділ спільної сумісної власності квартири та виділ з неї частки грошової компенсації судом обґрунтовувалось тим, що між позивачем та співвідповідачкою ОСОБА_1. на грунті неприязнених відносин строрилися неможливі умови для спільного проживання.

Зазначені встановлені судом першої інстанції обставини апелянтами не оспорюються.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_3. в вимогах про стягнення з ОСОБА_2. за комунальні послуги.

Щодо даного висновку , суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Оскільки обставини на які посилаються в апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_3. щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, були предметом перевірки судом першої інстанції в повному обсязі відповідно з вимогами цивільно-процесуального законодавства і судом не встановлено будь-яких підстав для задоволення позову, тому вони не заслуговують до уваги.

Відповідно до норм процесуального права передбачається ,що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду ОСОБА_1. та ОСОБА_3. суду не надали.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права , та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відхилити, а рішення Лубенського міськрайонного суду від 16 травня 2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.