Справа №22 -709-2006р. Головуючий у першій інстанції:Красько В.Й.
Доповідач: Демянчук С.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого: судді :Василевича В.С. Суддів: Демянчук С.В.; Гордійчук С.О. При секретарі: Чалій Н.О. розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду від 07 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування будинковолодіння недійсним та стягнення аліментів на утримання матері, додаткових витрат на її утримання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила :
Рішенням Острозького районного суду від 07.04.2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволено частково.
Відмовлено ОСОБА_3. в позовних вимогах до ОСОБА_2. про визнання договору дарування будинковолодіння недійсним.
Стягнуто з часу подання позову з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. аліменти в розмірі сто п'ятдесят грн., на утримання матері щомісячно та додаткові витрати на догляд немічної позивачки в розмірі 150 грн. щомісячно.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь держави 261 грн. вартості 1\2 частини почеркознавчої експертизи та 51 грн. державного мита.
Стягнуто з ОСОБА_3. на користь держави 261 грн. вартості 1\2 частини почеркознавчої експертизи.
Рішення допущено до негайного виконання в частині стягнення суми аліментів та додаткових виплат з 10 березня 2005 року по 07 квітня 2006 року.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. вказує на його незаконність та необґрунтованість в частині стягнення
з нього аліментів та додаткових витрат на утримання матері через неправильне застосування судом норм матерального та процесуального права.
Зазначає, що судом неправомірно стягнуто аліменти на утримання матері в твердій грошовій сумі, оскільки позовні вимоги заявлялися про стягнення аліментів в частковому відношенні до заробітної плати, при цьому не враховано судом матеріальний та сімейний стан сторін.
Так, судом стягнуто аліменти , що в сумі становить 91 % його доходу, що є порушенням закону. Судом безпідставно враховано, що йому подаровано будинковолодіння, оскільки він ним не користується, та не враховано, що в позивачки є ще троє дітей, які зобов"язані її утримувати.
Також вважає неправильним стягнення з нього витрат за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 1\2 частини її вартості, оскільки клопотання про призначення цієї експертизи заявлялося представником позивачки, тому витрати за проведення експертизи повинна нести позивачка.
Просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти в частковому відношенні, а в решті вимог відмовити.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях представник позивачки ОСОБА_4. апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, оскільки висновки суду першої інстанції вважає правильними.
В апеляційному суді представник відповідача підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представники позивачки апеляційну скаргу не визнала, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до часткового скасування з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення аліментів на утримання матері в твердій грошовій сумі 150 грн. та стягуючи з відповідача на користь позивачки 150 грн. в рахунок додаткових витрат на утримання матері, суд першої інстанції виходив з обов"язку відповідача, як сина позивачки, у відповідності до положень ст..ст..202, 203 ЦПК України утримувати пристарілу матір, сплачуючи аліменти та нести додаткові витрати на її утримання в зв"язку з її хворобою та немічністю.
Однак, колегія суддів повністю з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, оскільки висновки суду не відповідають
встановленим обставинам та рішення постановлене в цій частині з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції таких вимог закону не виконав і постановив незаконне рішення в частині оскаржуваних вимог.
Так, суд, постановляючи рішення про стягнення аліментів в з відповідача на утримання позивачки в твердій грошовій сумі, як матері, не врахував, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання матері зводились до стягнення цих аліментів в розмірі 1\4 частини всіх видів доходу відповідача, щомісячно. Підстава і предмет позову ОСОБА_3. не змінювала. Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм цивільно-процесуального права, вийшов за межі заявлених вимог і задовольнив вимоги, обравши спосіб стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. При таких обставинах рішення суду в частині задоволення позову про стягнення аліментів на утримання матері в сумі 150 грн. щомісячно, не може залишатися чинним і підлягає до скасування.
Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3. в частині вимог про стягнення аліментів на її утримання з сина ОСОБА_2. підлягають до задоволення в розмірі 1\6 частини всіх видів доходу відповідача. При цьому колегія суддів враховує, що позивачка має ще трьох повнолітніх дітей, які зобов"язані її утримувати. Також, береться до уваги той факт, що позивачка подарувала відповідачеві своє будинковолодіння.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка та її представник не надали доказів підтверджуючих того , що доходи відповідача є мінливими , щоб слугувало підставою для утруднення визначення його щомісячних доходів, тобто для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі.
Не може залишатися чинним і рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_3. до сина ОСОБА_2. про стягнення додаткових витрат на її утримання в сумі 150 грн.
Задовільняючи позов в цій частині , суд в рішенні суду не вказав в зв"язку з чим він зробив такий висновок і з чого він при цьому виходив.
Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_3. про стягнення додаткових витрат не підлягають до задоволення, оскільки позивачка не надала достатніх та переконливих доказів про те, що вона потребує постійних додаткових витрат та не визначила протягом усього часу
розгляду справи розмір таких витрат, не довела жодним доказом розмір таких витрат, а тому її вимоги в цій частині є недоведеними.
Підставними є і вимоги ОСОБА_2. в апеляційній скарзі про звільнення його від сплати судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи, оскільки відповідно до ст.. 88 ЦПК України вказані судові витрати повинен нести позивач, якій в вимогах про визнання недійсним договору дарування відмовлено в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ,304,307,305,309,316 ЦПК України, ст. 202,203-205 СК України, колегія суддів,-
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити .
Рішення Острозького районного суду від 07 квітня 2006 року в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, додаткових витрат на її утримання скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання як матері задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання матері в розмірі 1\6 частини всіх видів його заробітку щомісячно.
Відмовити ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на її утримання за недоведеністю заявлених вимог.
Скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь держави судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 1\2 частини її вартості 261 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави недотягнуту суму вартості проведеної почеркознавчої експертизи в розмірі 261 \ двісті шістдесят одну\ грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.