Дата документу: 25.01.2011

                                                                                                               Справа № 2-332/2011

                                                                         РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ          

25 січня 2011 року                                                                      м. Запоріжжя.

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйової І.А., при секретарі Бондаренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною,

                                                        В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною. В обґрунтування позову зазначив, що 26.05.2009 року між відповідачами було укладено договір поруки №5, згідно якому ОСОБА_3 зобов”язався у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов”язань щодо повернення суми позики згідно договорів позики від 24.11.2006 року на суму 213710 грн. та від 12.04.2008 року на суму 18000 грн

Позивач Договір вважає недійсним, оскільки він є фіктивним і тому просить суд визнати договір поруки №5 від 26.05.2009 року недійсним.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав,  просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та заперечували проти його задоволення, вказавши на те, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2010 року встановлено факт  укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору поруки , і відповідно до вказаного рішення на користь ОСОБА_2 було стягнуто з ОСОБА_3 100 грн. в рахунок виконання умов за договором поруки №5 від 26.05.2009 року, а з ОСОБА_1 боргу за розписками №1 від 24.11.2006 року, №2 від 12.04.2008 року на загальну суму 429335 грн.17 коп. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02.12.2010 року вказане рішення залишено без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з”явився.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідовши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, у липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду у м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорм позики. Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 100 грн., та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти передані за договорами позики на загальну суму 259984 грн., 3% річних в розмірі 17567 грн.74 коп., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 58499 грн.48 коп., суму індексу інфляції у розмірі 127013 грн.58 коп. Під час розгляду справи судом було встановлено, що 26.05.2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №5, згідно якому, ОСОБА_3 зобов”язався у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов”язань щодо повернення суми позики у встановлені строки, сплатити частину суму заборгованості в розмірі 100 грн.

          Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 грн. в рахунок виконання умов за договорм поруки №5 від 26.05.2009 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 213710 грн. в рахунок відшкодування боргу за розпискою №1 від 24.11.2006 року, 18000 грн. в рахунок відшкодування боргу за розпискою №2 від 12.04.2008 року, а також 54021 грн.77 коп. в рахунок вішкодування відсотків за позику за розпискою №1 за період з 01.12.2006 року по 23.06.2009 року, 3791 грн.21 коп. в рахунок відшкодування індексу інфляції за розпискою №2 за період з 30.04.2008 року по 23.06.2009 року, а всього стягнуто 429 335 грн.17 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1730 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02.12.2010 року рішення Шевченківського районного суду залишено без змін.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 79, 208, 209, 212-215, 224,226 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

        В задоволені позовних вимог –відмовити.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області  через Орджонікідзевський районний суд м. Запорожжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

           Суддя  :                                                                                                         І.А.Воробйова