ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | № 45/77-05 (47/162-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Плюшка І.А.
суддів: Гоголь Т.Г., Щотки С.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КРМ”.
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року
у справі №45/77-05 господарського суду Харківської області
за позовом Державного об’єднання “Укрморпорт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРМ”
про стягнення 398 016,00 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальності “КРМ”
до Державного об’єднання “Укрморпорт”
про стягнення суми збитків у розмірі 244 126, 89 грн.
За участю представників:
- позивача –Горяна О.О., Прокурора відділу ГПУ –Савицької О.В.
- відповідача – Чаричанський О.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 серпня 2005 року у справі №45/77-05 було відмовлено в задоволенні первісного позову Державного об’єднання “Укрморпорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРМ” про стягнення 398016,00 грн. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КРМ” до Державного об’єднання “Укрморпорт” про стягнення суми збитків задоволено частково –стягнуто з Державного об’єднання “Укрморпорт” на користь ТОВ “КРМ” –212127 грн. 70 коп. витрат, державне мито в сумі 2121 грн. 28 коп., судові витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., судові витрати на оплату праці адвокатів в загальній сумі 106 534 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог по зустрічному позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року у справі №45/77-05 апеляційну скаргу ДО “Укрморпорт” було задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області по справі скасовано, постановлено нове рішення, відповідно до якого –стягнуто з ТОВ “КРМ” на користь ДО “Укрморпорт” 398016,00 грн. як безпідставно набутих відповідачем (за первісним позовом), у задоволенні зустрічного позову ТОВ “КРМ” до ДО “Укрморпорт” про стягнення 244126,89 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням ТОВ “КРМ” (Скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року по справі №45/77-05, а рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2003 року по справі №45/77-05 залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Під час прийняття оскаржуваної постанови від 16.01.2006 року Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що 15 квітня 2004 року ДО “Укрморпорт” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд зобов’язати ТОВ “КРМ” повернути ДО “Укрморпорт” грошові кошти у сумі 398 016 грн. 00 коп., які утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.
Судом апеляційної інстанції при цьому встановлено, що як на підставу своїх вимог ДО “Укрморпорт” посилається на ту обставину, що договори поставки №17 від 11.03.2003 року, №23 від 19.03.2003 року; № 25 від 21.03.2003 року, №26 від 27.03.2003 року між ДО “Укрморпорт” та ТОВ “КРМ” є неукладеними, оскільки між сторонами по договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме не досягнуто згоди щодо найменування (номенклатури) продукції, яка повинна поставлятися за договором, цини за одиницю продукції, кількості продукції, яка повинна поставлятися.
Однак обґрунтовуючи прийняте рішення судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно платіжних доручень №12 від 28.03.2003 року; №11 від 28.03.2003 року; №10 від 28.03.2003 року; №13 від 28.03.2003 року; №59 від 28.09.2003 року; №58 від 28.09.2003 року; №57 від 28.09.2003 року; №56 від 28.09.2003 року ДО “Укрморпорт” перерахувало на поточний рахунок ТОВ “КРМ” суму 398 016 грн. 00 коп. з призначенням платежу “перераховано в аванс для виробництва меблів згідно договору”, а також, встановлено, що 26.06.2003 року ТОВ “КРМ” зменшив суму кредиторської заборгованості перед ДО “Укрморпорт” за своєю волею на суму 7 767 грн. 00 коп. у зв’язку з постачанням ДО “Укрморпорт” продукції на вказану суму. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи та порядок застосування Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про неповноту встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи необхідних для вирішення справи по суті, та не погоджується із застосуванням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, взаємовідносини між ДО “Укрморпорт” та ТОВ “КРМ” з приводу укладення та виконання договорів поставки продукції виникли в березні 2003 року, у зв’язку з чим поширюється дія положень ЦК УРСР (1963 року) в частині регулювання відносин, що існували до моменту набрання чинності ЦК України (2004 року).
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Судовим розглядом справи в першій та апеляційній інстанції встановлено, що між ДО “Укрморпорт” та ТОВ “КРМ” фактично виникли цивільні права та обов’язки, чим підтверджується перерахування грошових коштів ДО “Укрморпорт” на поточний рахунок ТОВ “КРМ” на суму 398 016 грн. 00 коп. та зустрічні дії ТОВ “КРМ” щодо поставки продукції ДО “Укрморпорт” на суму 7 767 грн. 00 коп. Проте, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено в повній мірі наявність чи відсутність згоди сторін на продовження існування відповідних зобов’язань на майбутнє, обставини повернення набутої продукції чи перерахованих коштів, обставини які б свідчили про відмову від прийняття виконаного. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено всіх обставин в їх сукупності з урахуванням характеру взаємовідносин, що фактично склалися між сторонами по справі.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що, оскільки спірні відносини не припинили дії на момент набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2004 року і продовжують існувати на сьогодні, то, керуючись п. 4 Перехідних положень ЦК України, варто зважати на те, що згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. Із встановлених судами фактичних обставин справи вбачається, що, здійснюючи поставку частини продукції та оплату в рахунок авансу на виробництво меблів, сторони фактично набули взаємних прав та обов’язків. Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції наслідків передбачених ст. 1212 ЦК України є необґрунтованим, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не встановлено всіх необхідних обставин справи, які б свідчили про наявність чи відсутність між сторонами відповідних зобов’язань.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України, звертає також увагу на необхідність дослідження обставин, відносно яких судами першої та апеляційної інстанції не було прийнято відповідного рішення, зокрема, що стосується правового статусу ТМ “UNIS”.
В частині вимог Скаржника, щодо залишення в силі рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2003 року по справі №45/77-05, колегія суддів приходить до висновку про залишення без розгляду, оскільки в матеріалах справи №45/77-05, відсутнє зазначене судове рішення яке датоване від 16.01.2003 року, в результаті чого, перегляд останнього колегією суддів касаційної інстанції видається неможливим.
Інші посилання скаржника викладені в касаційній скарзі, на думку колегії суддів призводять до встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. ст. 1117 ГПК України, якою встановлені межі касаційного перегляду.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення на предмет порушення та недотримання норм матеріального і процесуального права, відповідних порушень колегією суддів не виявлено.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КРМ” задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2005 року скасувати.
3. Справу №45/77 –05 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Т. Гоголь
С. Щотка