Справа № 1-137/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 25 серпня 2011 року                                                                         м.Тульчин          

                              Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого –судді Карнауха А.П.,

при секретарі –Нечипорук Т.В.,

адвокатів –ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині кримінальну справу по обвинуваченню

                                 ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народ –

ження, уродженця м.Тульчина Тульчинського району Вінницьької області, громадянина України, українця, одруженого,має дочку 3 роки, яка проживає з першою дружиною, з вищою освітою,  працюючого викладачем Тульчинського ВПУ-41, проживаючої в АДРЕСА_1,, раніше не судимого,

у вчиненні ним  злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.

                                                  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

                  24 березня 2011 року ОСОБА_4 завернулась до суду зі скаргою в порядку ст..27 КПК України, в якій обвинувачує ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст..125 ч.1 КК України за наступних обставин.

23.02.2011 року біля 17 год.30 хв. в своєму будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, який є її чоловіком, навмисно, з метою нанесення їй легких тілесних ушкоджень без розладу здоров»я, з мотивів особистих неприязних стосунків штовхнув її на стіну, бив головою до шафи. Відповідно до акту судово-медичного обстеження № 49 від 24.02.2011 року у неї мали місце тілесні ушкодження –забій м»яких тканин, синці та садна на голові. Дані тілесні ушкодження є легкими без розладу здоров»я.

З нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_3 завдав їй моральної шкоди у зв»язку з фізичним болем та стражданнями психологічного характеру, приниженням честі та гідності. У відшкодування моральної шкоди просить суд стягнути з ОСОБА_3 5000 грн. та 1000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

30.03.2011 року за скаргою порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ст..125 ч.1 КК України і він відданий до суду.

Підтримуючи пред»явлене нею обвинувачення  та позов ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 23.02.2011 року  ОСОБА_3 прийшов додому о 17 год.30 хв. і наніс їй тілесні ушкодження. Став збирати речі і відправляти додому до батьків. Приїхали її батьки, але він закрив виїзд і вимагав розписку, що забрала всі речі. Тоді викликали працівників міліції і ОСОБА_3 впустив додому.

ОСОБА_3 штовхнув її на ліжко і вдарив головою об перила. Скільки раз –не пам»ятає. Це було в спальні.

Приїхали батько і сестра, вона їм все розповіла.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєнні злочину та позов не визнав, пояснивши, що ці події його не стосуються. 23.02.2011 року о 16 год. 30 хв. він прийшов додому. Приїхав своїм автомобілем. Дружина приїхала о 17 год. Стала кудись збиратись. Він спитав куди. Вона відповіла, що не його справа. Він запропонував їй поїхати до батьків.. Потім разом стали збирати речі. Приїхали його батько та сестра. О 18 год. приїхали її батько та мати. Стали розпитувати. Він їм сказав, що між ними все.

22.02.2011 року дружина впала з табуретки і стала пред»являти претензії, що не прикрутив ніжки.

23.02.2011 року міліцію викликав він.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 23.02.2011 року чоловіка привітав о 15 год. зі святом зять. Потім ввечері зателефонувала дочка. Вони одразу поїхали до дітей. Брама була закрита. Бачила як зять подавав дочці речі. Тілесних ушкоджень не бачила.

На другий день дочка повідомила, що в неї болить голова. Показала рану на голові. На голові були гулі припухлі. Рана на волосистій частині голови.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 23.02.2011 року вони в супермаркеті «Європейський»скуплялись. Потім поїхали до ОСОБА_3. ОСОБА_4 збиралась до мами. Через 30 хв. приїхали мама та батько. ОСОБА_3 попросив написати розписку. ОСОБА_4 відмовилась. Мама її сказала, що ніяких розписок ніхто писати не буде. Погрожувала, що видряпає очі і зробить, щоб ОСОБА_3 в училищі не працював. Приблизно через 5-10 хв. приїхала міліція. Мама ОСОБА_4 кричала погрози. Довго кричала. ОСОБА_4 кричала нецензурно. Не пояснювала чому їде до мами.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 23.02.2011 року зателефонував син, щоб під»їхали. ОСОБА_4 сказала, що вони хотять пожити окремо. Стала носити свої речі в машину. Син сказав їй написати розписку, що все забрала. Викликав міліцію. Міліціонерам давали пояснення. При цьому він не був присутнім. ОСОБА_4 питав, що було. Вона відповіла, що нічого не було. Крику на подвір»ї не було. Хуліганських дій не було. Але сусіди виходили.

Свідок ОСОБА_9  суду пояснила, що 23.02.2011 року почула о 18 год. на подвір»ї у ОСОБА_8 шум. Вийшла подивитись. ОСОБА_4 мама говорила, що викличе міліцію, посадить за зброю, звільнить із роботи. ОСОБА_3 її заспокоював. ОСОБА_4 в той вечір бачила. Вона виходила на дорогу. Тілесних ушкоджень на ній не бачила.  ОСОБА_4 щось говорила, але що саме вона не запам»ятала.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 суду пояснив, що він оглядав потерпілу ОСОБА_4 Виявив у неї тілесні ушкодження, які відобразив у акті. Ці тілесні ушкодження виникли не внаслідок падіння, а від дії тупого предмета в термін, на який посилається ОСОБА_4 Було не менше 3 ударів предметами або об предмети. Тілесні ушкодження виникли від ударів головою о тупі предмети. Від падінь тілесних ушкоджень не було. ОСОБА_4 пояснювала, що ОСОБА_4 бив її об шкаф. Тілесні ушкодження відповідали її поясненням при судово-медичному огляді Вони не були небезпечними в момент заподіяння.

Із акта судово-медичного дослідження ( обстеження ) № 49 від 24.02.2011 року вбачається, що у ОСОБА_4 виявленні тілесні ушкодження –забій м»яких тканин, садна та синці на голові, які виникли від дії твердого тупого предмета ( предметів ), що могли бути в термін та за обставин, на які вказує обстежена,вони є легкими тілесними ушкодженнями без розладу здоров»я. При обстеженні вона пояснювала, що 23.02.2011 року біля 17 год.30 хв. у неї дома чоловік – ОСОБА_3, штовхав її на стіну, бив головою об шафу. За медичною допомогою вона не зверталась. Скаржилась на головний біль та біль у місцях нанесення ударів.

Із постанови дільничого інспектора міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_11 від 28.02.2011 року вбачається, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст..296 КК України, тому в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі ст..6 п.2 КПК України.

В судовому засіданні досліджені письмові докази, зібрані в матеріалі № 396 про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення насильства в сім»ї ОСОБА_3

На арк..2 матеріалу поміщені заява ОСОБА_4 від 23.02.2011 року, в якій вона вказує, що ОСОБА_3 біля 17 год.30 хв. вчинив сварку, в ході якої її штовхнув і вона впала, вдарилась головою до планки ліжка.

В своєму поясненні від 23.02.2011 року, відібраному старшим дізнавачем Тульчинського РВ УМВС майором міліції ОСОБА_12, ОСОБА_4 пояснила, що коли вона збирала речі, то ОСОБА_3 схопив її та штовхнув на підлогу. Вона вдарилась до планки ліжка головою. Більше ОСОБА_3 тілесних ушкоджень їй не наносив.

ОСОБА_3 в своєму поясненні від 23.02.2011 року пояснив, що своїй дружині він ніколи не погрожував ні зброєю, ні фізичною розправою. Тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ніколи не наносив.           

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази щодо винності ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень суд вважає, що його вина в судовому засіданні у  вчиненні злочину, відповідальність за який встановлена ст. 125 ч. 1 КК України –умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень без розладу здоров»я., не доведена.

Зокрема, наполягаючи на заподіянні підсудним тілесних ушкоджень 23.02.2011 року о 17 год.30 хв. ОСОБА_4 по різному описувала механізм їх отримання. В своїх поясненнях працівнику міліції 23.02.2011 року вона пояснювала, що лише один раз, коли чоловік її штовхнув, вдарилась о планку ліжка. Такі ж пояснення давала  при судово-медичному огляді експерту ОСОБА_10 24.02.2011 року, вже стверджуючи, що вдарилась об шафу. В судовому засіданні ж вона пояснювала,що чоловік її штовхнув і вдарив головою об перила ліжка.

В своїй заяві в порядку ст..27 КПК України вона стверджувала, що ОСОБА_3 штовхав її на стіну і бив  головою до шафи.

Очевидно, що такі суперечливі покази потерпілої щодо обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень не можуть судом оцінюватись як безспірні докази вини підсудного у вчиненні злочину. Зокрема, спочатку вона пояснювала, що тілесні ушкодження отримала при падінні від поштовху підсудного, тобто внаслідок можливих його дій, вчинених із необережності, а потім стала стверджувати, що він її умисно вдарив головою чи до планки ліжка, чи до шафи і від цього у неї виникли тілесні ушкодження.

Сам підсудний свою вину у скоєнні злочину категорично заперечує.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_6, ОСОБА_5 суду пояснили, що на місці конфлікту потерпіла не говорила їм, що підсудний її бив чи штовхав. Обставин отримання потерпілою тілесних ушкоджень в судовому засіданні не підтвердили.

Не можуть оцінюватись як доказ вини підсудного покази в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_10, який пояснив, що тілесні ушкодження виникли від трьох ударів. В той же час потерпіла стверджувала, в тому числі і при судово-медичному огляді 24.02.2011 року, що ОСОБА_3 її штовхнув і вона лише один раз вдарилась головою.

За викладених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст..125 ч.1 КК України в судовому засіданні не доведена і він повинен бути виправданий.

Відповідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, яким потерпіла обумовлює заподіяння їй моральної шкоди, не доведена, то на користь  останньої не може бути стягнута моральна шкода і тому в задоволенні позову їй слід відмовити.

В зв»язку з відмовою в позові не підлягають задоволенню на підставі ст..88 ЦПК України і понесені потерпілою при зверненні до суду судові витрати.

        Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

                                                  З  А  С  У  Д  И  В :

                    ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 125 ч. 1 КК України, виправдати за недоведеністю вини в його скоєнні.

          В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 ( п»яти тисяч ) грн.. та 1000 ( однієї тисячі ) грн.. витрат на правову допомогу відмовити.

                              Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                                        Суддя :