КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2011                                                                                           № 2/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:             

при секретарі:            

від позивача ОСОБА_1. – представник за дов. № 042/17-3772 від 18.04.2011р.;

від відповідача 1 ОСОБА_2 – представник за дов. №01/22-06 від 22.06.2011р.;

від відповідача 2 не з’явився;

від третьої особи не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 24.05.2011р.

справа № 2/21 (головуючий суддя Домнічева І.О., судді: Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.)

за позовом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Українська універсальна товарна біржа

про визнання недійсними договорів та зобов’язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – позивач) в грудні 2010р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Реакс Резиденце” ( далі –відповідач 1) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. суд першої інстанції залучив до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Міллагро” (далі – відповідач 2), а ухвалою від 17.05.2011р. - в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Українську універсальну товарну біржу (далі – третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі  №2/21 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А) від 09.07.2010 № 641, укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Реакс Резиденце”(м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 46; ідентифікаційний код 31840671). Визнано з моменту укладення недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Реакс Резиденце”(м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 46; ідентифікаційний код 31840671) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міллагро" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок, 5; ідентифікаційний код 37193752), посвідчений 11.08.2010. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міллагро" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок, 5; ідентифікаційний код 37193752) повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Реакс Резиденце”(м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 46; ідентифікаційний код 31840671) на користь Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок, 5; ідентифікаційний код 37193752) на користь Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Реакс Резиденце”(м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 46; ідентифікаційний код 31840671) в доход Державного Бюджету України 85 грн. державного мита. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міллагро”(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок, 5; ідентифікаційний код 37193752) в доход Державного Бюджету України 85 грн. державного мита.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №2/21 від 24.05.2011р. та відмовити в позові повністю.                    

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі №2/21 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням В.О. Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/14 від 22.08.2011р. “Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №2/21 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів  Сотніков С.В., Дзюбко П.О.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники відповідача 2 та третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 23.08.2011р. не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. та поштовим повідомленням №79753477.

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач 2 та третя особа не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.08.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача 2 та третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце" -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Позивач), затверджене рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744 “Про затвердження Положень про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого підрозділу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)”зі змінами (далі - Положення) основним завданням Позивача є, зокрема, здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується та відчужується згідно з прийнятими Київською міською радою рішеннями.

Відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 року № 647/1703 “Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 “Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки” об'єкт за адресою - м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а літера “А” було включено в список об'єктів, що підлягають приватизації, за способом приватизації - аукціон.

Позивач видав наказ від 14.04.2010 р.№ 268-ПР “Про продаж на аукціоні нежилого будинку площею 10005,7 кв.м. на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ “А”, відповідно до пункту 4 якого відділ приватизації та управління корпоративними правами повинен був забезпечити надання Українській універсальній товарній біржі інформації, визначеної пунктом 3 наказу для подальшого розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації.

Згідно з підпунктом третім пункту 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене Додатком № 5 до рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744  (далі - Положення від 10.07.2003 № 584/744) основним завданням головного управління є організація та проведення приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міської радою.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Положення від 10.07.2003 № 584/744 продавцем об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва визначене Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Позивач).

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації (в даному випадку - Позивачем).

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи позивачем всупереч абзацу третього частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не визначено інформаційні бюлетені та місцеву пресу, інші друковані видання у яких публікують інформацію про об'єкти малої приватизації.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору від 07.08.2007 № 149/2 на реалізацію майна з аукціонів, що укладений між Позивачем та Українською універсальною товарною біржею (Третя особа), остання зобов'язується забезпечити розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації про об'єкти, що підлягають продажу.

Виходячи зі змісту пункту 3.2.1 наведеного Договору, не
передбачено прав та зобов'язань третьої особи щодо відбору конкретних інформаційних бюлетенів та місцевої преси в якому необхідно опублікувати інформацію про об'єкт малої приватизації за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а, літера “А”, а передбачено загальне зобов'язання лише щодо розміщення та опублікування.

Третьою особою також ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, що позивачем було відібрано для третьої особи конкретний інформаційний бюлетень та місцева преса, в якій необхідно опублікувати інформацію про об'єкт малої приватизації - нежилий будинок, площею 10005,7 кв. м. на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ “А”.

З огляду на викладене, публікація третьою особою інформації про продаж на аукціоні об'єкта малої приватизації комунальної власності - нежилого будинку загальною площею 10005, 7 кв. м., адреса: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а, літера “А” у газеті “Дивіденди інформ” від 04.06.2010 року № 4 (845) (аркуш 7) суперечить абзацу третьому частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку, що  публікація третьою особою інформації про продаж на аукціоні об'єкта малої приватизації суперечить абзацу третьому частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Порушення абзацу третього частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (тобто порушення порядку приватизації) було допущено під час підготовки до проведення аукціону, а не під час проведення аукціону.

Зокрема, відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1. Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 № 1511, публікація інформаційного повідомлення про об'єкти затверджені для продажу на аукціоні (з урахуванням відомостей, визначених статтею 15 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)) здійснюється під час процедури підготовки до проведення, зокрема, аукціону. У будь-якому випадку порушення як під час підготовки до проведення аукціону так і порушення, допущені під час проведення аукціону є порушеннями встановленого порядку приватизації.

Також, відповідно до абзацу другого пункту 16 вищенаведеного листа ВАСУ № 01-8/500 місячний строк, встановлений частиною другою статті 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено для визнання недійсними угод, пов'язаних з організацією та проведенням аукціону, конкурсу, тому вій не стосується договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, що укладається за результатами аукціону, конкурсу. Щодо визнання недійсними таких договорів повинні застосовуватись загальні правила, встановлені нормами глави 3 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція міститься у пункті 3 листа Вищого арбітражного суду України від 26.06.1995 № 01-8/453 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) Аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк позовної давності, оскільки застосування місячного строку згідно п. 2 ст. 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) можливе лише при наявності вище зазначених порушень.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

При цьому, абзац другий частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлює самостійну підставу для визнання недійсним Договору від 09.07.2010 № 641, і наявність цієї підстави не залежить від пункту 5 статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”, інших законів, зокрема, закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.07.2010 № 641, укладений між Позивачем та Відповідачем-1 суперечить абзацу третьому частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”(в редакції, що діяла на 27.04.2007).

У зв'язку з тим, що вказаний договір суперечить абзацу другому частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”, абзацу третьому частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, є правові підстави, передбачені ч. 1 статі 203 Цивільного кодексу України, абзацом другим частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”, для визнання його недійсним.

Внаслідок укладення наведеного Договору купівлі - продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м. за адресою: вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А) від 09.07.2010 № 641, були порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача, виходячи з наступного.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Під час проведення приватизації об'єкта приватизації - нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А) було порушено абзац третій частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Враховуючи викладене, публікацію Українською товарною універсальною біржею інформації про об'єкт продажу за адресою м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а літера “А”у визначеному нею виданні, що було зроблено з порушенням вимог абзацу третього частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, в результаті звузило коло потенційних покупців у аукціоні щодо продажу цього об’єкту приватизації.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в результаті цього порушення в аукціоні щодо продажу вищевказаного об'єкту приватизації взяли участь лише два суб'єкта господарської діяльності – Відповідач-1 і TOB “Матіс-С”, що підтверджується протоколом № 3 про хід торгів на аукціоні з продажу цього об'єкта приватизації від 06.07.2010.

Згідно з пунктом 2 наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 14.04.2010 № 268-ПР “Про продаж на аукціоні-нежилого будинку площею 10005, 7 кв. м на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ “А”була встановлена початкова вартість вищевказаного об'єкта приватизації -33 353 270, 00 грн., крім того ПДВ - 6 670 654, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.06.2010 № 422-ПР “Про повторний продаж на аукціоні-нежилого будинку площею 10005,7 кв. м на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ “А”знижено на 30% початкову ціну продажу об'єкту, що становить з урахуванням ПДВ 40 023 924, 00 грн. та встановлено початкову вартість об’єкту приватизації в сумі 28 016 746 грн. з урахуванням ПДВ.

Порушення охоронюваного законом інтересу Позивача полягає у тому, що у разі дотримання вимог абзацу третього частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”участь в аукціоні з продажу вищевказаного об'єкту приватизації могли прийняти більша кількість покупців і об'єкт міг бути проданий покупцю за вищою ціною, ніж 28 016 746 грн.

Оскільки у вказаному аукціоні приймали участь лише два суб'єкта господарської діяльності, початкова ціна продажу цього об'єкту на аукціоні 40 023 924, 00 грн. не була запропонована цими учасниками, а тому знижена до 28 016 746 грн., що призвело до продажу цього об'єкта приватизації за меншою ціною ніж могла б бути запропонована та отримання продавцем меншої суми від продажу цього об'єкту ніж могла бути отримана.

Отже, у зв'язку з тим, що вказаний договір суперечить абзацу другому частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”, абзацу третьому частини першої статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та як встановлено судом –порушує охоронювані законом права та інтереси Позивача, то є правові підстави, передбачені ч. 1 статі 203 Цивільного кодексу України, абзацом другим частини шостої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”, для визнання його недійсним, а тому заявлені Позивачем позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За Договором купівлі-продажу, що укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 та посвідчений 11.08.2010р., нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А), який перебував у Відповідача-1 на підставі визнаного судом недійсного Договору купівлі-продажу від 09.07.2010 № 641, перейшов до Відповідача-2.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, договір, посвідчений 11.08.2010р., за яким Відповідачу-2 було відчужено нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А), укладений на підставі недійсного Договору купівлі-продажу від 01.06.2006 р., і нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А) було передано Відповідачу-2 на підставі недійсного правочину - договору купівлі-продажу, посвідченого 11.08.2010р., який є недійсним  з моменту укладення (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України по справі №2/261 від 01.03.2011р.).

Враховуючи вищенаведене, судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги і в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А), що укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 та посвідчений 11.08.2010р.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно  до ст. 388 ЦК України  якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких обставин, об’єкт приватизації - нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А), підлягає витребуванню у Відповідача-2,  в порядку ст. 388 ЦК України, і  оскільки на момент розгляду спору по суті про визнання правочинів недійсними, майно вже вибуло з власності відповідача-1 за відплатним договором, то двостороння реституція не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі (згідно Заяви позивача від 10.03.11р.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові  витати   за   розгляд   апеляційної   скарги  у  зв’язку  з  відмовою  в  її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце", залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі  №2/21 - залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 2/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді