АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1181/11Головуючий у 1-й інстанції  Томчук С.В.

Категорія -  Доповідач - Сташків Б.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів -  Жолудько  Л. Д., Кузьми  Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі на рішення Шумського районного суду від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі про поновлення строку позовної давності, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, як дитині війни.

В обґрунтування вимог, позивач посилається на те, що вона є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ не доплачувало вказане підвищення до пенсії за період з 2009 року по вересень 2010 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Шумського районного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату гр. ОСОБА_1 підвищення  до пенсії , як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» / 30% мінімальної пенсії за віком/ за період часу січень 2009 року - вересень 2010 року включно із врахуванням раніше нарахованої та виплаченої, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна було б розрахувати встановлені Законом надбавки дітям війни пенсії, а ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з січень 2009 року - вересень 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії. Ненарахування та невиплата з боку відповідача є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсій за віком.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства чинні на момент ухвалення рішення, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу у період з січня 2009 року - вересень 2010 року включно, повинна була нараховуватись підвищена пенсія з урахуванням виплачених сум, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.

Необґрунтованими є посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08 листопада 2005 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст.197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків