АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-971/11Головуючий у 1-й інстанції  Тиха І.М.

Категорія - 5 Доповідач - Сташків Б.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

                                  головуючого - Сташківа Б.І.

суддів -          Кузьми Р.М., Шевчук Г.М.,

при секретарі:           Семяоніді В.А.

з участю:          представник позивача ОСОБА_1 –

ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4. на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_6 про вселення та реальний поділ будинку та земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про вселення та реальний поділ будинку та земельної ділянки. Уточнивши позовні вимоги позивач просила суд провести реальний поділ будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1 згідно варіанту поділу № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №1121 від 9 липня 2007 року, виділивши їй у власність 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, площею 54,2 кв.м., зокрема: тамбур III площею 5.9 кв.м., підвал І площею 10,9 кв.м., підвал II площею 4,9 кв.м., коридор 1-1 площею 12,9 кв.м., кімнату 1-2 площею 19,6 кв.м., а всього на загальну суму 189 372 грн. та взяла на себе зобов’язання замурувати існуючі дверні прорізи 4, провести опорядження замурованих ділянок і виплатити ОСОБА_4 15372 грн. компенсації різниці вартості часток. А ОСОБА_4 попросила виділити у власність 46/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 32,9 кв.м., зокрема: кімнату 1-3 площею 19,6 кв.м., кухню площею 11,2 кв.м., санвузол 1-5 площею 2.1 кв.м., гараж "В" та сарай "Г", а ;всього на загальну суму 158 628 грн. та зобов’язати його провести заходи по переобладнанню згідно з Додатком № За, зокрема: влаштувати вхід в кімнату 1-3 методом встановлення подвійних дверей у дверному прорізі 2. Щодо реального поділу присадибної земельної ділянки площею 0,064 га., призначеної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, попросила виділити їй земельну ділянку, визначену у варіанті 1 висковку № 62 судової земельно-технічної експертизи від 7червня 2010 року згідно схеми вказаній в Додатку № 1, площею 320 кв.м., яка позначена на плані білим кольором, а ОСОБА_5 земельну ділянку площею 320 кв.м., яка позначена на плані сірим кольором, відповідно виділених частин будинковолодіння.

Судом залучено в якості співвідповідача по справі ОСОБА_4, якому ОСОБА_5 подарував належну йому 1/2 частину спірного будинковолодіння.

Заявлені вимоги позивачка мотивує тим, що їй та співвідповідачу ОСОБА_4 на праві власності лежать по 1/2 частині спірного будинковолодіння та з відповідачем ОСОБА_5 - по 1/2 частині земельної ділянки, призначеної для його обслуговування. В зв’язку з тим, що вона має намір реально розпорядитись належною їй часткою в спільному майні, просить суд провести реальний поділ будинку та земельної ділянки, а також вселити її у будинок, оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються реально поділити належне і на праві спільної часткової власності майно та чинять їй перешкоди у вселенні у будинок, зокрема, не дають ключів від вхідних дверей.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом залучено власника 9/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_2 - ОСОБА_6, якому, проте, виділено в натурі його частку у спільному будинковолодінні та 0, 0252 га присадибної земельної ділянки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2011 року позов задоволено частково.

Проведено поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1, згідно варіанту поділу №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 62 від 12 квітня 2010 року.

Виділено у власність ОСОБА_1 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 площею 54,2 кв.м., зокрема: тамбур III площею 5.9 кв.м., підвал І площею 10,9 кв.м., підвал ІІ площею 4,9 кв.м., коридор 1-1 площею 12,9 кв.м., кімнату 1-2 площею 19,6 кв.м., а всього на загальну суму 189 372 грн. Зобов’язано ОСОБА_1 замурувати існуючі дверні прорізи 4 і провести опорядження замурованих ділянок.

Виділено у власність ОСОБА_4 46/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 32,9 кв.м., зокрема: кімнату 1-3 площею 19,6 кв.м., кухню площею 11,2 кв.м., санвузол 1-5 площею 2.1 кв.м., гараж «В»та сарай «Г», а всього на загальну суму 158628 грн. Зобов’язано ОСОБА_4 провести заходи по переобладнанню згідно з Додатком №3а, зокрема влаштувати вхід в кімнату 1-3 методом встановлення подвійних дверей у дверному прорізі 2.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 15372 грн. компенсації різниці вартості часток.

Проведено реальний поділ земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, площею 0,064 га, визначену у варіанті 1 висновку №62 судової земельно-технічної експертизи від 07 червня 2010 року згідно схеми , вказаній в Додатку №1.

Виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 320 кв.м., яка позначена на плані білим кольором, відповідно виділеної частки будинковолодіння.

Виділено у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 320 кв.м., яка позначена на плані сірим кольором, відповідно виділеної частки будинковолодіння.

В задоволенні решта позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не з’ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема вказує на те, що суд ухвалюючи рішення про поділ будинковолодіння згідно варіанту поділу №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 62 від 12 квітня 2010 року, не врахував, що даний висновок є необґрунтованим, оскільки він проведений без урахування вартості робіт по переобладнанню будинку, а в судовому рішення не вказано, хто саме та у який час повинен провести ці роботи, судом не вирішено питання розподілу між сторонами витрат на проведення  ремонтно-будівельних робіт. Крім того посилається на те, що строк на апеляційне оскарження рішення ними не пропущений, оскільки його поручитель був відсутній в судовому засіданні при оголошення рішення, копія рішення судом була направлена на адресу ОСОБА_4 направлено 18 травня 2011 року, що стверджується відправним штемпелем на конверті долученим до матеріалів справи, копію рішення апелянт отримав 24 травня 2011 року і відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України, строк апеляційного оскарження повинен обчислюватись з 25 травня 2011 року. Апеляційну скаргу він подав на пошту 01 червня 2011 року, у зв’язку з чим, з апеляційною скаргою він звернувся в межах строку зазначеного в ст. 294 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила та просить рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що поділ будинковолодіння слід проводити згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №62 від 12 квітня 2010 року, як такий що не потребує значних затрат і не порушує права та інтереси сторін.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах і ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.   

Згідно зі ст. 355 ЦК України  майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).   

Відповідно до вимог ст. 356, 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.   

Відповідно до зазначених правових норм співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності. За відсутністю згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.   

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.   

Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.   

Як вбачається з інформації ТзОВ "Тернопільське міське БТІ" будинковолодіння АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності: ОСОБА_1 - 8/25 частин ( реєстраційне посвідчення видане 26 квітня 1993 року на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду по цивільній справі 2-763/92 від 10 вересня 1992 року), ОСОБА_4 - 8/25 частин ( реєстраційне посвідчення видане 27 жовтня 2009 року на підставі договору дарування від 16 жовтня 2009 року) та ОСОБА_6 - 9/25 частин ( запис в реєстрі вчинено 28 січня 2009 року на підставі договору дарування від 13 січня 2009 року).

Як встановлено судом, ОСОБА_6 проведено виділ в натурі його частки у спірному будинковолодінні та земельній ділянці, призначеній для його обслуговування, площею 0.0252 га, що стверджується вищезгаданим реєстраційним посвідченням Тернопільського міського БТІ та Державним актом на землю від 3 червня 2008 року виданим управлінням земельних ресурсів у м.Тернополі.

По 8/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та земельна ділянка, площею 0,064 га, призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, яка в рівних частках згідно з Державним актом на землю серії ЯЕ № 289969 належить ОСОБА_5 та ОСОБА_1, реально не поділені.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.   

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 62 від 12 квітня 2010 року є можливість визначити окремі частини спірного будинковолодіння.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №21 від 12 січня 2011 року «Про погодження варіанту поділу будинковолодіння по АДРЕСА_1»Тернопільська міська рада погодила запропонований експертом варіанти поділу будинковолодіння як такі, що відповідають вимогам будівельно-технічних норм та правил.

У відповідності до висновку судової земельно-технічної експертизи № 62 від 7 червня 2010 року експертом запропоновано варіанти поділу присадибної земельної ділянки до будинковолодіння по АДРЕСА_1 ззгідно з можливостей поділу, визначеними судовим експертом у висновку № 62 від 12 квітня 2010 року.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про поділ будинку з надвірними будівлями та спорудами і натурі, взявши за основу варіант №1 висновку судової земельно-технічної експертизи № 62 від 7 червня 2010 року, врахував найменш обтяжливий (наближений до ідеального) варіант. При цьому враховано роз’яснення, дані в п.п. 7, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», про оцінку кожного варіанта судової експертизи з точки зору всебічності, повноти й об’єктивності.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що суд не врахував, що висновок судової будівельно-технічної експертизи проведено без врахування вартості робіт по переобладнанню будинку, а в судовому рішення не вказано, хто саме та у який час повинен провести ці роботи, оскільки суд врахував, що питання, пов’язані з переобладнанням або переплануванням будинку, у даній справі визначила експертиза, призначена  судом відповідно до вимог ст. ст. 143, 144 ЦПК України, а також те, що будинок є індивідуальної забудови і є технічно-можливим проведення інженерних комунікацій та ужив для цього всіх необхідних заходів, зобов’язавши сторони провести відповідні переобладнання та перепланування щодо розподілу житлових приміщень (а.с.69-72).

Питання про поділ земельної ділянки між співвласниками житлового будинку також вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог матеріального та процесуального права.   

Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі –ЗК України) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.   

Як вбачається з державного акту на земельну ділянку серії ЯУ289969 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0640 га (а.с.11). У зв’язку з цим не відповідає вимогам закону посилання апелянта на те, що суд не перевірив та не встановив, який розмір земельної ділянки закріплений за будинком та підлягає поділу між співвласниками.

Не допустив суд першої інстанції помилки і при поділі будинку з надвірними будівлями і спорудами зі зміною ідеальних часток і присудження грошової компенсації.

Так, судом враховано роз’яснення, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок, якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової  компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував характер спірних правовідносин, підставно застосував до них норми матеріального права і висновки суду про встановленні обставини є вичерпними, а наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованим і правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4. відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків