Справа № 11-343/11 Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.
Категорія –ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України Доповідач: Галин В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Галина В.П.
суддів: Гаврилов В.М., Галапаца І.І.
з участю прокурора: Гудз О.С.
представника цивільного позивача: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції –Гудз О.С. та цивільного позивача –Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, позапартійного, з вищою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за :
- ч. 2 ст. 222 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов'язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на 2 (два) роки;
- ч. 2 ст. 366 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов'язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на 2 (два) роки;
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнено від відбування покарання.
За ч. 5 ст. 191 КК України виправдано.
Цивільний позов Української державної інноваційної компанії залишено без розгляду.
Запобіжний захід залишено попередньо обраний –підписку про невиїзд.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду підсудний ОСОБА_2, працюючи директором ТзОВ "Кнісельчанка", яке знаходиться в с. Кнісело Жидачівського району Львівської області, 22 серпня 2003 року отримав кредит в АТ "Кредит Банк (Україна)" в розмірі 200 000 грн., подавши для цього банку виписку № 5 з протоколу зборів учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 01.11.2002 року, завірену його особистим підписом, тобто документ, що містить завідомо неправдиву інформацію, оскільки підпис в даному документі у графі "Голова зборів ОСОБА_5" виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою і в графі "Секретар зборів ОСОБА_6" підпис виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.
Крім того, підсудний ОСОБА_2, працюючи директором ТзОВ "Кнісельчанка", яке знаходиться у с. Кнісело Жидачівського району Львівської області, 02 березня 2004 року отримав кредит у ВАТ "Електрон БАНК" в розмірі 300 000 грн., повторно подавши для цього банку протокол зборів учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 19.12.2003 року, який містить завідомо неправдиву інформацію про надання йому згоди учасників зборів ТзОВ "Кнісельчанка" на передачу нерухомого та рухомого майна у заставу банку. Отриманий кредит в сумі 299 912 грн. 72 коп. у банк своєчасно повернуто не було.
Крім того, підсудний ОСОБА_2 26.05.2004 року, як директор ТзОВ "Кнісельчанка" отримав кредит в розмірі 70 000 грн. у ВАТ КБ "Надра", повторно подавши даному банку документ, що містить завідомо неправдиву інформацію, а саме –виписку зборів учасників ТзОВ "Кнісельчанка" в заставу банку. Отриманий кредит в сумі 32 451 грн. 13 коп. у банк своєчасно повернуто не було.
Крім того, підсудний ОСОБА_2, будучи службовою особою –директором ТзОВ "Кнісельчанка", власноручно завірив виписку № 5 протоколу зборів учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 01.11.2002 року та виписку з протоколу зборів учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 19.12.2003 року, достовірно знаючи про те, що на зборах учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 01.11.2002 року та 19.12.2003 року питання про надання йому, як директору згоди на передачу майна підприємства у заставу банку з метою отримання кредитів не вирішувалось, підробивши вказані документи.
В подальшому виписку № 5 з протоколу Зборів Учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 01 листопада 2002 року підсудний ОСОБА_2 22 серпня 2003 року пред'явив представникам АТ "Кредит Банк (Україна)" разом з завідомо підробленим сертифікатом відповідності № UA 1.076.Х004553-00 на бланку серії ВА № 091784 на мінеральну воду "Кнісельчанка" з метою укладення кредитної угоди та Державному нотаріусу Ходорівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 для посвідчення договору застави. Завідомо підроблений протокол Зборів Учасників ТзОВ "Кнісельчанка" від 19.12.2003 року підсудний ОСОБА_2 пред'явив 02.03.2004 року представникам ВАТ "Електрон Банк" з метою укладення кредитного договору та Державному нотаріусу Ходорівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 для посвідчення договору іпотеки та завідомо підроблений витяг протоколу Зборів Учасників ТзОВ "Кнісельчанка", проведених у м.Львові від 19.12.2003 року підсудний пред'явив 26.05.2004 року представникам ВАТ КБ "Надра" з метою укладення кредитної угоди та приватному нотаріусу ОСОБА_8 з метою посвідчення договору застави. Отримані на підставі підроблених документів кредити в загальній сумі 332 363, 5 грн. у ВАТ "Електрон Банк" та ВАТ КБ "Надра" своєчасно повернуті не були, що спричинило тяжкі наслідки.
На даний вирок прокурор у справі подала апеляційну скаргу, в якій просить такий скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. Свою вимогу мотивує тим, що вирок винесений з порушеннями кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Зазначає, що фактично ОСОБА_2, будучи допитаний як обвинувачений, надав зізнавальні покази, хоча заперечив свою вину у вчиненому. Проте, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у суді він почав давати зовсім інші покази, які є неправдивими, ним ніяким чином не підтверджені.
Вказує також, що не відповідає дійсності твердження суду про непроведення слідчим у справі дослідження і перевірки версії ОСОБА_2 про передачу ним отриманого товариством "Джерела Львівщини" у лізинг в "Української державної інноваційної компанії" обладнання на зберігання у ВАТ "Львівський мотозавод", бо згідно протоколу огляду від 19.08.05 та фототаблиці до нього (а.с. 103-106 т.9) вбачається, що старшими слідчими УСБ України у Львівській області в присутності понятих та за участю ОСОБА_2 в одному з виробничих приміщень на території "Львівського Мотозаводу" дійсно було виявлено станину друкарської машини у розібраному стані, станцію зшивки дротом БШП-5 № 4346 у розібраному неробочому стані, при цьому ОСОБА_2 заявив, що це саме те обладнання, яке у 1998 році за договором лізингу отримало ТзОВ "Джерела Львівщини" в "Українській державній інноваційній компанії". Проте, такі покази ОСОБА_2 органом досудового слідства перевірено шляхом проведення огляду цього ж наявного на території "Львівського Мотозаводу" обладнання 29.08.05 з участю свідка ОСОБА_9 (протокол огляду від 29.08.05, Т.9, а.с. 132-137), який спростував свідчення ОСОБА_2, як зацікавленої особи, про відповідність цього обладнання поліграфічному обладнанню отриманому у лізинг товариством "Джерела Львівщини".
Окрім цього зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам обвинувачення, не спростував їх та не обґрунтував, а саме: поясненням ОСОБА_2 від 07.09.04 (Т.1, а.с. 88) та його показам як обвинуваченого (Т.5, а.с. 25-27, 48-50, 54-60); показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18
А тому вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, в порушення ст.ст. 367, 369 КПК України та базуються лише на показах ОСОБА_2, наданих ним в суді, та якими він змінив і фактично заперечив свої покази, надані на досудовому слідстві. Також зазначає, що судом не взято до уваги, не надано оцінку та не обґрунтовано відкинуто докази обвинувачення, які могли істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Також прокурор вказує на те, що призначаючи покарання за сукупністю, суд повинен був, відповідно до ст. 70 КК України, призначити спочатку остаточне покарання, а вже після цього на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільняти від нього.
На вирок Жидачівського суду апеляційну скаргу подав і цивільний позивач: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення, в якій просить скасувати даний вирок в частині залишення без розгляду цивільного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та постановити новий вирок, в якому цивільний позов задоволити повністю. Вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим та незаконним. Зазначає, що діями підсудного, Державній інноваційній фінансово-кредитній установі було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 83 500 грн.
Також зазначає, що районним судом не було досліджено подані цивільним позивачем докази, які свідчили, що майно Державної інноваційної фінансово-кредитної установи було незаконно привласнено та передано ОСОБА_2 до НВФ "Українські технології".
Крім цього, посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, прокурора та представника цивільного позивача, які підтримали подану ними апеляції, засудженого, який заперечив апеляції, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення із наступних підстав.
Суд, розглядаючи кримінальну справу, виходячи зі змісту ст.22 КПК України, зобов»язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи.
Відповідно до ст.367 КПК України підставою для скасування вироку суду є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Крім цього, згідно ст.399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов" язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Проте, суд першої інстанції, постановляючи вирок, допустився порушень матеріального і процесуального права та не виконав вимоги суду касаційної інстанції.
Зокрема, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України ухвалою від 12.06.2008 року, скасовуючи у даній справі вирок Жидачівського районного суду Львівській області від 16.07.2007 року, вказав на невиконання судом першої інстанції вимог ст.334 КПК України, згідно якої мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред"явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
При новому розгляді даної справи суд першої інстанції не виконав вимогу суду касаційної інстанції та допустив порушення ст334 КПК Ураїни.
Оправдовуючи ОСОБА_2 за ст.191 ч.5 КК України, суд у вироку не навів в повному об"ємі пред"явлене йому на досудовому слідстві обвинувачення.
Крім цьго, суд не проаналізував наведені слідством докази та не дав їм правової оцінки, а обмежився вказівкою на недоліки досудового слідства, що не може бути підставою для оправдального вироку.
Так, суд у вироку на підтвердження свого висновку про відсутність доказів для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст.191 ч.5 КК України посилається на те, що досудовим слідством не перевірена версія ОСОБА_2 про те, що обладнання не продавав і грошей за обладнання не привласнював, а передав обладнання на ВАТ "Львівський Мотозавод" для збереження, оскільки власники відмовились його забрати. Далі суд вдається в полеміку стосовно поліграфічного обладнання, а не оцінку доказів стосовно цього.
Фактично суд першої інстанції не виконав вимоги ст.22 КПК України.
Крім того, слід погодитися із доводами апеляції прокурора, що суд допусти грубе порушення вимог матеріального права, а саме не застосував ст.70 КК України.
За таких обставинах колегія суддів вважає, що апеляції прокурора у справі та цивільного позивача слід задоволити, вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст.365, 366, 367, 368, 370 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційні скарги прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гудз О.С. та цивільного позивача –Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення задоволити.
Вирок вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
СУДДІ:
Галапац І.І. Галин В.П. Гаврилов В.М.