Справа № 11-308/11 Головуючий у 1 інстанції: Серьодкіна І.М.
Доповідач : Галин В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Галина В.П.
суддів: Пайонкевича Т.Т., Гаврилова В.М.
при секретарі: Кирилейзи Ю.С.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого: ОСОБА_3
засудженого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора у справі ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 05.11.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, гр-на України, з незакінченою вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1,
засуджено за ст. 122 ч. 1 КК України на один рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10% заробітної плати в дохід держави.
Позов прокурора Галицького району м.Львова задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КМК ЛШМД 168 (сто шістдесят вісім) грн. 83 (вісімдесят три) коп.
Позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 (три) тисячі грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід залишено попередньо обраний - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
За вироком суду підсудний ОСОБА_4 03.02.2010 року близько 14.00 год. знаходячись на вул. Кн.Романа, 36 у м.Львові біля інституту економіки і туризму, вступивши в конфлікт з ОСОБА_3, умисно наніс останньому удари кулаком в ліву частину щелепи, завдавши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 90/10 від 02.03.2010 року.
На даний вирок потерпілий ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його цивільний позов задоволити повністю, скасувати вирок районного суду, поновити судове слідство та постановити новий вирок, яким призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення підсудньому ОСОБА_4 без застосування ст. 75 КК України. Вважає, що даний вирок не відповідає тяжкості вчиненого злочину, його наслідкам, а також суперечить обставинам справи та не відповідає нормам КК України: ОСОБА_4 повідомив, що він офіційно працює в Готелі "ЖОРЖ" охоронцем за адресою м.Львів, пл.Міцкевича, 1, однак жодних документів, які б стверджували це немає. І на підставі цього суд призначив міру покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи. Зазначає, що згідно Довідки № 97 від 16 листопада 2010 року ТзОВ Готельний комплекс "ЖОРЖ" за підписом виконавчого директора ОСОБА_6, підсудній ОСОБА_4 в трудових відносинах з даним готельним комплексом не перебував і не перебуває. Також зазначає, що ОСОБА_4 з моменту вчинення даного злочину, проведення досудового слідства в добровільному порядку не цікавився станом його здоров"я, не відшкодував і не запропонував допомоги в лікуванні.
Прокурор у справі подав апеляцію та зміни до неї, просить вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 –скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишити без змін. Вважає судове рішення незаконним у зв"язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що стосується задоволення цивільного позову потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що суд не навів мотиви прийнятого рішення про часткову цивільну відповідальність засудженого.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляції, міркування прокурора, яка підтримала апеляцію, засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечили апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку і яким судом дана належна оцінка та в апеляціях потерпілого та прокурора не оспорюються, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Посилання потерпілого ОСОБА_3 на те, що судом визначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, його наслідкам, а також суперечить обставинам справи та не відповідає нормам КК України є безпідставними.
При призначенні покарання суд першої інстанції правильно врахував тяжкість скоєного злочину, дані про особу винного, його молодий вік, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, займається суспільно-корисною працею, характеризується позитивно за місцем проживання та за місцем попереднього навчання, його щире каяття. При обранні покарання суд також врахував факт допомоги слідству підсуднім у розкритті злочину, а суду у встановленні істини у справі. А тому визначена судом міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення та попередження ним нових злочинів та відповідає вимогам ст.65 КК України.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судове рішення є незаконним у зв"язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що стосується задоволення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди та те, що суд не навів мотиви прийнятого рішення про часткову цивільну відповідальність засудженого є безпідставне.
Судом першої інстанції встановлено характеристику підсудного, його розуміння негативності вчиненого ним проступку, глибину душевних, моральних та фізичних переживань потерпілого. Із врахуванням всіх цих обставин справи, колегія суддів вважає, що стягнення із засудженого ОСОБА_4 моральної шкоди на суму 3 (три) тисячі гривень відповідає вимогам ст. 23 ЦК України.
Враховуючи наведене, доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3 про неправильність призначеного покарання, а також вимога про задоволення цивільного позову в повному об"ємі та доводи апеляції прокурора про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не грунтуються на матеріалах справи і є безпідставні..
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
вирок Галицького районного суду Львівської області від 5 листопада 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та прокурора у справі - без задоволення.
Головуючий:
Судді: