Справа № 11-356/11 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Категорія –ч.1 ст. 187 КК України Доповідач: Галин В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: Галина В.П.
суддів: Гаврилова В.М., Марітчака Т.М.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 11 лютого 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Полоничі Буського району Львівської області, українця, громадянина України, безпартійного, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи загального захворювання, не військовозобов»язаного, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2, згідно ст. 89 КК України не судимого
засуджено за
- ч. 1 ст. 187 КК України –на 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено без змін - тримання під вартою.
Термін відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 15 жовтня 2010 року.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду, ОСОБА_1 02 серпня 2010 року біля 20 години, знаходячись в парку ім. Ів.Франка у м.Львові, вчинив напад поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров"я на гр. ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, а саме, підійшовши до потерпілого, який сидів на бордюрі тротуару в парку, та, погрожуючи йому застосуванням ножа, під приводом надіслання СМС - овідомлення, попросив мобільний телефон та гроші. Коли потерпілий повідомив, що не має на рахунку мобільного телефону грошей, підсудний витягнув ззаду з-за пояса штанів ножа та, тримаючи такий у руці, почав вимагати у ОСОБА_2 гроші, проводячи лезом ножа по його руці зі словами, що може застосувати до нього такий, чим викликав у потерпілого реальне побоювання за своє життя та здоров"я. Скориставшись, що повз них проходили перехожі, ОСОБА_2 втік від підсудного, не віддавши свого майна.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, застосувати до нього лікування у К.З.Л.О.П.Л. та викликати його та лікаря-психіатра на розгляд його апеляційної скарги. Вважає, що вирок районного суду є несправедливим, оскільки суд упереджено з обвинувальним ухилом вівся щодо нього. Зазначає, що залишились нез"ясовні причини істотних протиріч у доказах незазначених у вироку, на яких ґрунтується обвинувачення. Також зазначає, що обвинувачення непідтверджене достовірними доказами, а ґрунтується на показах, що давались під моральним, психічним та фізичним тиском працівниками міліції.
Крім того, зазначає, що на судовому засіданні не взято до уваги і те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_6.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Доводи підсуднього про те, що обвинувачення непідтверджене достовірними доказами, а ґрунтується на показах, що давались під моральним, психічним та фізичним тиском працівниками міліції є безпідставними. Оскільки на досудовому слідстві, і в судовому засіданні підсудній покази давав добровільно і свою визнав частково, посилаючись на те, що мав намір лише налякати потерпілого.
Будь-яких доказів фізичного та психологічного тиску на нього з боку працівників міліції у справі немає.
Проте, напад ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров"я особи, яка зазнала нападу підтвержується показами самого підсуднього ОСОБА_1; показами потерпілого ОСОБА_2; показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які несли службу в той день по охороні громадського порядку та, які здійснювали затримання підсуднього, а також протоколом ставки віч-на-віч між підсудним ОСОБА_1 та потерпілим.
Суд вірно дав оцінку показам потерпілого ОСОБА_2 та вклав їх в основу вироку, оскільки вони були послідовні, логічні і не викликають сумнівів у своїй правдивості. У матеріалах справи відсутні докази того, що потерпілий міг обмовити засудженого ОСОБА_1
Посилання підсуднього на те, що судом не взято до уваги стан його здоров"я оскільки в судове засідання не викликався лікар-психіатр є необгрунтованими. Як вбачається з акту № 299 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 15 грудня 2010 року підсудній ОСОБА_1 в період інкримінованих йому дій не перебував у стані хворобливого розладу психічної діяльності, виявляв ознаки стану ремісії простої шизофренії з нерізко вираженим психопатопобіним дефектом та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі. А тому, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Даний висновок експертизи не викликає сумнівів у своїй правдивості, а тому суд першої інстанції правильно врахував його при постановленні вироку.
Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули би за собою скасування чи зміну вироку колегія суддів не вбачає.
При призначенні покарання суд правильно врахував суспільну небезпеку вчиненого, особу винного, що згідно ст. 89 КК України вважається не судимим, характеристику за місцем проживання, часткове визнання ним своєї вини у скоєному та щире каяття, інвалідність, наявність психічних розладів у стадії ремісії, певну небезпеку його поведінки у громадському місці.
Колегія суддів вважає, що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав для заміни покарання засудженому не вбачає.
Керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
вирок Галицького районного суду м.Львова від 11 лютого 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 –без задоволення.
Головуючий:
Судді: