Справа №22-ц-1183-06              Головуючий у 1 інстанції  Дубас Т.В.

Категорія    27                                  Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня   2006   року колегія    судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів    Голуб   С.А.,   Оношко Г.М. при секретарі   Велицькому     О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2  на рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня 2005 року по справі за позовом  ОСОБА_3  до ОСОБА_1 ОСОБА_2  про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , Боярської міської ради про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.  Заслухавши    доповідь    судді    Апеляційного    суду    ,    перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

встановила :

                                                                                        У жовтні  2005    року  ОСОБА_3   звернулася  до  суду  з названим позовом     до      відповідачів    ОСОБА_1,  ОСОБА_2.     У  позові зазначала,    що   вказана    квартира    АДРЕСА_1     у січні    1985 року була надана      її матері   ОСОБА_5,     на   сім"ю   з      4   осіб ,     в тому   числі на  позивачку,   позивачка  постійно  проживала   в квартирі        як    член   сім"^,ї наймача.  ІНФОРМАЦІЯ_1   мати померла . Після смерті матері відповідач  ОСОБА_1  незаконно вивіз позивачку до якогось села у Вінницьку область у там її утримував, а сам незаконно заволодів квартирою, вселив   ОСОБА_2, спалив речі та документи позивачки. Позивачка не може вселитися в квартиру, тому просить вселити її , виселивши відповідачів ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  без надання їм іншого жилого приміщення.

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2   звернулися з позовом до ОСОБА_3    та Боярської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та визнання ОСОБА_3 і  ОСОБА_4   такими , що втратили прав користування спірним жилим приміщенням. Позов обґрунтовують тим, що за домовленістю з  ОСОБА_3  та її дядьком 10   червня 2 005   року  ОСОБА_1     уклав договір   про  наміри, домовившись про те, що він забезпечить їх житлом у

Вінницькій області , а міська рада допоможе оформити йому житло

ОСОБА_3   після того, як він сплатить всі борги за квартиру та  приведе квартиру в нормальний стан.. Він разом з  ОСОБА_2   виконав        умови   домовленості   ,   перевіз  ОСОБА_5     у   Вінницьку  область, сплатив заборгованість , привів квартиру в нормальний стан. Тому вважає, що ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  втратили право користування жилим приміщенням, оскільки з травня 2005 року в ньому не проживають.  Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня 2006 року     позов   ОСОБА_3    задоволено .    Постановлено                                    вселити   ОСОБА_3  в квартиру  АДРЕСА_1 , виселивши з даної квартири ОСОБА_1   та ОСОБА_2.    В позові   ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  відмовлено.  В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та     передати справу на    новий    розгляд. Перевіривши матеріали справи а порядку с т. 303 ЦПК України,  колегія    суддів       дійшла       висновку, що  апеляційну    скаргу    слід  відхилити з    таких підстав.  Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира була надана у встановленому порядку матері позивачки   ОСОБА_5  на сім"ю, що складалася з чотирьох осіб , в тому числі на позивачку , остання проживала в квартирі як член сім"і наймача . Квартира не приватизована. ІНФОРМАЦІЯ_1   мати позивачки померла. Відповідачі  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  самоуправно без дотримання   вимог  ЖК України вселилися в спірне жиле  приміщення , права на проживання в спірному жилому приміщенні не набули, не є її власниками чи наймачами , перешкоджають позивачці користуватися жилим приміщенням, тому висновок про те, що  відповідачі підлягають   виселенню   буз    надання іншого   жилого  приміщення та не вправі ставити питання про визнання позивачки такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням, відповідає матеріалам справи та   ґрунтується на   вимогах закону.

Так само є обґрунтованим висновок суду про безпідставність позовних вимог відповідачів про визнання за ними права користування спірною квартирою , зобов'язання ради укласти з ними договір найму та зареєструвати їх в квартирі, оскільки відповідачі вселилися в спірну квартиру не в установленому ЖК України порядку , порядок надання жилих приміщень з державного житлового фонду встановлений Житловим кодексом України   і не може встановлюватися   домовленістю   між громадянами .   Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права   безпідставні , спростовуються матеріалами справи .

Порушення норм процесуального права , які призвели до неправильного вирішення справи , не встановлено.  Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у   рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.  Керуючись ст. ст.    308, 315  ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила:                                                  Апеляційну скаргу   ОСОБА_1   та    ОСОБА_2   відхилити.   Рішення   Києво-Святошинського   районного суду від 20 грудня 2005 року залишити   без змін.   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.