АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4461 Головуючий у 1 -й інстанції: Батрак І.В.
2006 р. Суддя-доповідач: Боєва В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиба Н.Ф.,
Суддів: Боевої В.В.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) про визнання права користування земельною, ділянкою за давністю користування, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення факту яке має юридичне значення,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В позовній заяві зазначав, що він є власником 3/4 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.1/4 частина зазначеного будинку належить ОСОБА_4
Відповідач по справі (ОСОБА_1) - власник сусіднього будинку АДРЕСА_2, який розташований на сусідній земельній ділянці. Без згоди ОСОБА_2. відповідачка зайняла частину його земельної ділянки та побудувала туалет.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати ОСОБА_1 прибрати паркан на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1; поновити межу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3; знести туалет, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням місцевого суду Комунарського району міста Запоріжжя від 30.01.2004 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено (а.с. 4344). На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
ділянками межу, відповідно до земельного плану від 20.03.1997 року, який є в технічному паспорті на її домоволодіння (АДРЕСА_3).
25.05.2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду з заявою про залишення його позовної заяви до ОСОБА_1.. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою без розгляду (а.с.234).
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язака довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Статтею 95 ЗК України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до 158 ЗК України, одним із органів, що вирішує земельні спори є суд.
Саме ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі незгоди власників землі або
землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, спір вирішується судом.
Так, судом встановлено, що сторони займають суміжні земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1(домоволодіння ОСОБА_2.) та АДРЕСА_2 (домоволодіння ОСОБА_1). Між сторонами виникли суперечки щодо меж земельних ділянок.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог вірно дійшов висновку, що порушення межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, є з боку власника частини домоволодіння по АДРЕСА_2.
Такий висновок суду підтверджується доказами по справі, а саме, поясненнями в судовому засіданні суду першої інстанції відповідача ОСОБА_2., третіх осіб - -ОСОБА_3, ОСОБА_4, які вважають, що ОСОБА_1 вийшла за межі своєї земельної ділянки. Представник Запорізького МБТІ - Маковецька Є.М. також пояснила суду першої інстанції,
ділянками межу, відповідно до земельного плану від 20.03.1997 року, який є в технічному паспорті на її домоволодіння (АДРЕСА_2).
25.05.2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду з заявою про залишення його позовної заяви до ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою без розгляду (а.с.2'34).
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення по сухі позовних вимог.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Статтею 95 ЗК України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до 158 ЗК України, одним із органів, що вирішує земельні спори є суд.
Саме ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, спір вирішується судом.
Так, судом встановлено, що сторони займають суміжні земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1(домоволодіння ОСОБА_2) та АДРЕСА_2 (домоволодіння ОСОБА_1..). Між сторонами виникли суперечки щодо меж земельних ділянок.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1у задоволенні її позовних вимог вірно дійшов висновку, що порушення межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, є з боку власника частини домоволодіння по АДРЕСА_2.
Такий висновок суду підтверджується доказами по справі, а саме, поясненнями в судовому засіданні суду першої інстанції відповідача ОСОБА_2., третіх осіб - -ОСОБА_3, ОСОБА_4., які вважають, що ОСОБА_1 вийшла за межі своєї земельної ділянки. Представник Запорізького МБТІ - Маковецька Є.М. також пояснила суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія судців
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.