Справа № 22-ц-5343\2011 р. Головуючий 1 –ї
Категорія: “договірні” інстанції: Бондарева І.В.
Доповідач: Бурлака І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«18»квітня 2011 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.,
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
при секретарі: Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2010 року, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2010 року та 04 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, анулювання реєстрації права власності та визнання права власності, треті особи-ОСОБА_1, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6, КП “ХМБТІ”,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, анулювання реєстрації права власності та визнання права власності. В обгрунтуванні своїх вимог посилався на те, що він проживав в квартирі АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_2 тяжко хворів, стан його здоров’я погіршився, перебував на “Д” обліку, мав групу інвалідності, з 2002 року бачив тільки одним оком з відхиленням від норми, потребував сторонньої допомоги, тому 06.08.2003 року уклав з ОСОБА_3, своєю донькою, договір, який, як він вважав, являвся договором довічного утримання. На початку липня 2009 року йому стало відомо, що донька уклала з ним не договір довічного утримання, а договір дарування квартири та розпорядилася нею. На теперішній час в спірній квартирі замінені вхідні двері, вивезено його майно і доступу до житла він не має. У зв’язку з чим просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 між ним та його донькою недійсним, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1; зобов’язати КП “Харківське міське бюро технічної інвентарізації” анулювати реєстрацію власності за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.04.2007 року; визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору недійсним-відмовлено.
Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2010 року та від 04 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про анулювання реєстрації, визнання права власності та про витребування майна -відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2-ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилалася на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважала, що суд не звернув увагу на стан здоров’я ОСОБА_2, а саме на те, що він з 2000 року являвся інвалідом 1-ої групи, у зв’язку з тяжкою хворобою знаходився на диспансерному обліку, українською мовою не володів, тому під час оголошення договору від 06.08.2003 року, який написано українською мовою, не зрозумів його зміст; не надав належної оцінки доказам у справі, а саме тому, що саме ОСОБА_3 займалася оформленням документів, а не ОСОБА_2; що спірна квартира являлася його єдиним житлом; що ОСОБА_3 після укладення договору здійснювала догляд ОСОБА_2, тобто фактично виконувала договір довічного утримання, а не договір дарування. Зазначила, що суд не врахував вимог до строку позовної давності, хоча на пропуск послався в рішенні.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити, судові рішення –залишити без змін з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог закону та обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 06.08.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчено.
В суді апеляційної інстанції нотаріус ОСОБА_6 пояснила, що стан здоров’я ОСОБА_2 відповідав його віку. Оскільки він недобачав, договір йому було прочитано вголос в присутності сторін, зміст договору та правові наслідки роз’яснені сторонам. При цьому вона підкреслила, що сторони наполягали на укладенні договору дарування.
Посилання представника ОСОБА_7 на те, що ОСОБА_2 не розумів української мови, тому вважав, що він укладав договір довічного утримання, а не договір дарування, судовою колегією не приймаються, оскільки доказів щодо цього матеріали справи не містять.
Твердження ОСОБА_3 стосовно того, що вона ввела свого батька ОСОБА_2 в оману, тому договір дарування необхідно визнати недійсним, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається із матеріалів справи відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.04.2007 року ОСОБА_3 розпорядилася спірною квартирою, і з 17.06.2009 року власницею спірної квартири являлася ОСОБА_4
Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що спірна квартира являється його єдиним житлом, тому договір дарування необхідно визнати недійсним, судовою колегією також не приймаються, оскільки статтями 215, 203 ЦК України наведено вичерпний перелік підстав недійсності правочину. Підстава, на яку посилається ОСОБА_2 не входить до цього переліку. Як вбачається із матеріалів справи та змісту позову, місце проживання ОСОБА_2 зазначено за адресою: АДРЕСА_3, де він проживав разом з ОСОБА_3, своєю донькою, однією сім’єю.
У зв’язку з чим судова колегія вважає, що висновок суду щодо відмови ОСОБА_2 у визнанні договору недійсним, анулюванні реєстрації, визнанні права власності та витребуванні майна відповідає зазначеним вище обставинам справи, наявним у справі доказам та зроблений відповідно до норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2010 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2010 року та 04 березня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя : підпис
Судді: підписи
Копія вірна: суддя-