АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4590/06 рік                                                 Головуючий у 1-й інстанції

Матяш О.В. Суддя-доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

«17» серпня 2006 року                                                                     м. Запоріжжя

Колегія  суддів  судової  палати  з  цивільних  справ  Апеляційного  суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів               Боєвої В.В.

Кримської О.М.

При секретарі   Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2003 року ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися до суду з вищевказаним позовом.

В позові зазначили, що вони є співласниками квартири № АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі.

В цьому же будинку в квартирі № АДРЕСА_2 мешкає відповідачка ОСОБА_1.

Відповідачка неодноразово заливала водою їхню квартиру , що відображено в актах ЖЕУ № НОМЕР_1 від 28.11.2001 року, 06.12.2001 року, 04.02.2003 року, 28.03.2003 року, 07.04.2003 року. Затоплення квартири відбулося внасдлідок халатного та безвідповідального відношення щодо нагляду за сантехнікою в її квартирі.

Внаслідок затоплення , в їхній квартирі були пошкоджені: стіни, стеля в кухні, коридорі, житловій кімнаті, ванній та туалеті, пошкоджено столярні вироби: вікна,двері, підлога, меблі в кухні, холодильник "Донбас", верхній одяг, взуття, що зберігалися в коморі.

Посилаючись на те, що винними діями відповідачки їм заподіяна матеріальна шкода в розмірі 3488 грн. та моральна шкода, яку позивачі оцінюють в 1600 грн., просили суд стягнути з відповідачки на їх користь зазначену шкоду .

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивачів 3488 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з залиттям квартири та 1600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 51 грн. - витрати по сплаті держмита, а всього на загальну суму 5139 грн.

ОСОБА_1. непогоджуючись з таким рішенням суду подала апеляційну скаргу на зазначене заочне рішення суду,посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.

Вислухавши доповідача,пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що внаслідок затоплення квартири № АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя , що мало місце в 2001 році та 2003 році, з вини відповідачки , яка належним чином не стежила за станом сантехніки в своїй квартирі, було заподіяно матеріальну шкоду позивачам .

Відповідно до кошторису 2-1-1 на будівельні роботи по вул. АДРЕСА_1   вартість ремонтних робіт складає - 3488 грн.( а.с. 11 -15).

За таких обставин суд правильно дійшов до висновку про стягнення матеріальної шкоди з  ОСОБА_1  на користь позивачів в розмірі 3488 грн.

Факт ушкодження майна безперечно спричиняє моральну шкоду. Необхідність вирішення питання щодо ремонту квартири безумовно потребує витрат часу.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інших обставин , які мають істотне значення.

Отже, з урахуванням доказів, наданих позивачами на підтвердження наявності моральної шкоди , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо визначення розміру заподіяної позивачам моральної шкоди.

Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач була завчасно повідомлена телеграмою про місце та час розгляду справи, яку 03.12.2005 року вона отримала особисто . Однак ОСОБА_1 не з'явилась в судове засідання, яке відбулося 16 січня 2006 року, причину неявки суду не повідомила.

Відповідачка причини, які б об'єктивно перешкоджали їй повідомити суд про причини неявки в судове засідання не навела, тобто скористалась своїми правами на власний розсуд.

Доводи апелянта про те, що у зв'язку зі своєю хворобою: постравматичний сингвіт правого колінного суставу ( а.с.124) перешкоджало їй самостійно пересуватися , не підтверджено належними доказами. А навпаки, відповідачка не заперечувала в судовому засіданні апеляційного суду, що фактично взмозі була пересуватись самостійно.

До того ж, апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів , які б свідчили про неправильність ухваленого судового рішення . Інші доводи скарги не спростовують законність рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317   ЦПК України, колегія суддів,

У X В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 січня 2006 року по цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.