25.08.2011
копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/4751/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О. < Текст >
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від відповідача: Овсянникова Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємствіа "РЕД ЛАЙН КОНСАЛТ"" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових вимог, -
ВСТАНОВИВ:
22.04.2011р. Приватне підприємство «Ред Лайн Консалт» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.05.2011р., просить:
- визнати нечинним та скасувати податкову вимогу від 24.03.2011р. № 425 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Ред. Лайн Консалт»;
- визнати нечинним та скасувати податкову вимогу від 28.04.2011р. № 591 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Ред. Лайн Консалт».
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом були прийняті дві податкові вимоги від 24.03.2011р. № 425 на суму 68,63 грн. та від 28.04.2011р. № 591 на суму 69,63 грн., які, на його думку, суперечать чинному законодавству та виходять за межі повноважень податкових органів, є незаконними, оскільки позивач не має заборгованості за несплаченими грошовими зобов’язаннями з податку на доходи фізичних осіб за поданими податковими деклараціями, підтвердженням чого є квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб за 2011р., жодних перевірок контролюючим органом не було здійснено. Крім того, позивач вказує на те, що безпідставно було в тексті податкових вимог зазначено про попередження про податкову заставу, яка розповсюджується з 27.04.2011р. на майно платника податків, оскільки податкову вимоги було сформовано тільки 28.04.2011р. Зазначене свідчить про те, що ДПІ видає податкові вимоги хаотично та безпідставно у будь-який зручний для них час, не з’ясовуючи ні обставин, ні повідомляючи платника, що є порушенням прав платника податків та обов’язків контролюючих органів, визначених ст. 21 ПКУ України.
Представник позивача, який приймав участь у судових засіданнях 18.05.2011р., 20.06.2011р., 06.07.2011р. позов підтримав та просив його задовольнити.
У судове засідання 15.08.2011р. позивач не з’явився, 12.08.2011р. надав до канцелярії суду клопотання в якому просить розглянути справу за його відсутності в порядку п.4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях та поясненнях проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що станом на момент розгляду цієї справи оспорювані податкові вимоги відкликані у зв’язку із сплатою позивачем боргу. Однак, представник відповідача зазначає, що податкові вимоги податковим органом було сформовані правомірно, оскільки позивачем несвоєчасно був сплачено суму грошового зобов’язання за поданими ним деклараціями за лютий та за березень 2011р., а саме: за лютий 2011р. були перераховані кошти у квітні 2011р., а за березень 2011р. податок був сплачений позивачем у травні 2011р., тоді як позивач самостійно визначив дату погашення грошового зобов’язання у поданих ним деклараціях у рядку 7 – за лютий 2011р. – 21.02.2011р., за березень 2011р. – 21.03.2011р. Станом на 21.02.2011р. та 21.03.2011р. податок з доходу фізичних осіб позивачем не був сплачений, що не відповідає п.п.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. При цьому, представник відповідача зазначила, що у такому випадку податкові вимоги формуються в автоматичному режимі та надсилаються платнику податків. Щодо змісту податкових вимог, то представник відповідача зазначила, що податкова вимога формується відповідно до норм ПК України та наказу ДПА України від 24.12.10р. № 1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», в якій повинні міститися відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, враховуючи строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати справу за його відсутності.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.08.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством ( у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Порядок заповнення податкових декларації з податку на доходи фізичних осіб регулювався також листом Державної податкової адміністрації України від 17.02.2011р. № 4485/7/17-0217, який був чинним у період з лютого по травень 2011р.
Згідно до п.п.3.1.7 п.3.1 розділу 3 наведеного листа ДПА вказано, що у рядку «7» вказується дата виплати доходу за звітний період з врахуванням норм Закону України від 23.09.2010р. № 2559-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» (дата виплати заробітної плати за другу половину місяця). При неодноразовій виплаті доходів у звітному місяці сплата податку здійснюється з дотриманням вимог пп.. 168.1.2 п.168 ст. 168 Кодексу.
Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що 15.03.2011р. ПП «Ред Лайн Консалт» подано до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011р. № 8445, сума грошового зобов’язання за якою склала 74,03 грн. та в рядку 7 декларації позивачем самостійно було зазначено дату погашення грошового зобов’язання – 21.02.2011р. (а.с.46)
Однак, станом на 15.03.2011р. вказана сума грошового зобов’язання по декларації № 8445 від 15.03.2011р. позивачем не була сплачена до бюджету.
Також, судом встановлено, що 26.04.2011р. позивачем була подана до органу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська декларація № 37538 з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011р. за якою сума грошового зобов’язання склала 74,03 грн. та в якій також позивачем самостійно зазначено дату погашення грошового зобов’язання – 21.03.2011р. (а.с.48).
Станом на 26.04.2011р. вказана сума грошового зобов’язання по декларації № 37538 від 26.04.2011р. позивачем не була сплачена до бюджету.
Згідно ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає ( вручає) йому податкову вимогу, визначену для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання ( вручення) податкового повідомлення-рішення.
Порядок та умови формування податкових вимог визначено наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1037 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за № 1432/18727 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платників податків».
Відповідно до розділів 2,3 Порядку № 1037 визначено, що податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки. Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби. Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Так, на виконання вищевказаних вимог чинного законодавства України, органом податкової служби у зв’язку з несвоєчасною сплатою податку на доходи фізичних осіб позивачем за поданими ним деклараціями були сформовані дві податкові вимоги, а саме:
- податкова вимога № 425 від 24.03.2011р. на суму 68,63 грн., яка надіслана позивачеві, як платникові податку, отримана позивачем 13.04.2011р.;
- податкова вимоги № 591 від 28.04.2011р. на суму 69,63 грн., яка надіслана позивачеві, як платникові податку, отримана ним 12.05.2011р.
В подальшому, судом було встановлено, що сума грошового зобов’язання за декларацією за лютий 2011р. позивачем була погашена лише 09.03.2011р. та 21.03.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 116 від 09.03.2011р. на суму 38 грн. та № 122 від 21.03.2011р. на суму 36,03 грн., а також копіями виписок банку(а.с. 29-30,51-67),тоді як відповідно до вказаної в декларації дати погашення податкового зобов’язання позивачем самостійно у рядку 7 декларації зазначено дату погашення зобов’язання за лютий 2011р. - 21.02.2011р.(а.с.46).
Сума грошового зобов’язання за декларацією за березень 2011р. позивачем була погашена лише 12.04.2011р. та 19.04.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 143 від 12.04.2011р. на суму 38 грн. та № 148 від 19.04.2011р. на суму 36,03 грн., а також копіями банківських виписок ( а.с. 27-28, 51-67), тоді як відповідно до вказаної в декларації дати погашення податкового зобов’язання позивачем самостійно у рядку 7 декларації зазначено дату погашення зобов’язання за березень 2011р. – 21.03.2011р. ( а.с. 48).
Таким чином, судом встановлено, що позивачем був сплачений податок з фізичних осіб несвоєчасно, тобто з порушенням строків сплати визначених у п.п. 168.1.2. п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та строків самостійно визначених позивачем у поданих ним деклараціях.
Отже, зазначені податкові вимоги були сформовані ДПІ у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 24.12.10 № 1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», відповідають вимогам цих нормативно-правових актів, а тому посилання позивача на хаотичне видання податкових вимог та не проведення перевірки є неспроможними та спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства України, якими передбачено автоматичне формування таких податкових вимог на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.
У відповідності п. п.60.1 ст. 60 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1037 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за № 1432/18727 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платників податків» податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
В подальшому, у ході судового засідання із пояснень представника відповідача судом було встановлено, що на момент розгляду цієї справи в адміністративному суді оспорювані податкові вимоги є відкликаними у зв’язку з погашенням позивачем суми грошового зобов’язання.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд під час вирішення питання правомірності рішення суб’єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду жодних доказів того, що днем виплати заробітної плати на підприємстві позивача були 09.03.2011р. та 21.03.2011р. за лютий 2011р., 12.04.2011р. та 19.04.2011р. за березень 2011р. (дні, в які був сплачений позивачем податок з доходів фізичних осіб) у відповідності до вимог п.п. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.
Слід також зазначити, що на момент формування оспорюваних податкових вимог орган податкової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому прийняті ним оспорювані податкові вимоги на момент їх прийняття були правомірними та законними.
Виходячи з того, що на момент розгляду справи податкові вимоги є відкликаними, тобто оспорювані податкові вимоги відсутні, оскільки позивач погасив суми грошових зобов’язань за спірними податковими вимогами, що підтверджено відповідними платіжними документами, які наявні в матеріалах справи та наведені вище, у зв’язку з чим слід в позові відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб’єкта владних повноважень у зв’язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «РЕД ЛАЙН КОНСАЛТ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22.08.2011р.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Постанова не набрала законної сили
станом на 22.08.2011р.
СуддяС.О. Конєва
< Текст >
С.О.Конєва
С.О.Конєва