КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2011                                                                                           № 09/5026/964/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:            Шапрана В.В.  

          Моторного О.А.  

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача          ОСОБА_2,

від відповідача          не з’явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2011 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом          Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до                              Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про                              стягнення 490 300,04 грн.

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_4 (далі позивач) звернулвся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 (далі відповідач) 490 300,00 грн., з яких 201 798,00 грн. основний борг, 84 887,85 грн. пені, 42 781,18 грн. інфляційних втрат та 160 833,01 грн. 3% річних

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2011 у справі № 09/5026/964/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 201 798,00 грн. основного боргу, 16 977,57 грн. пені, 42 781,18 грн. інфляційних втрат, 160 833,01 грн. 3% річних, 5 139,00 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 11.08.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2009 між сторонами було укладено договір поставки № 0209 (далі договір), відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати в погоджені строки (строк) другій стороні – відповідачу, як покупцю, товар (товари), а покупець зобов’язався прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Як свідчить оригінал договору (а. с. 94) він засвідчений підписами сторін на кожній сторінці договору та скріплений печатками сторін.

Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця (п. 1.2. договору).

Позивач відвантажує товар відповідачу за договірними цінами, які зазначені в заявках відповідача та узгоджені з позивачем шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати (п. 2.1. договору).

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається (п. 2.2. договору).

Сума договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених позивачем, на видачу товарів відповідачу на протязі дії цього договору (п. 2.3. договору).

Відповідач повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому позивачем товару не пізніше 14 робочих днів з дати поставки даної партії товару (п. 2.4. договору).

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача у цьому договорі (п. 2.5. договору).

В разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов’язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36,5% річних, які нараховуються на суму заборгованості відповідача за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу (п. 2.7. договору).

Передача товару від позивача відповідачу здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою відповідачем відповідним чином довіреністю на одержання товару (п. 3.1. договору).

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичного отримання товару відповідачем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної (п. 3.2. договору).

Передача товару від позивача відповідачу здійснюється на складі позивача. За попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці відповідача та узгоджено з позивачем, позивач може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний відповідачем (п. 3.4. договору).

Строк поставки товару складає 3 робочі дні з моменту підтвердження позивачем заявки відповідача (п. 3.5. договору).

За порушення грошових зобов’язань за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов’язань, від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов’язань (п. 5.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар - системний блок Соrе2Duо Q9550/4096/1024/500DVDRW в кількості 20 штук на суму 201 798,00 грн., про що свідчить оригінал видаткової накладної № РН-0000004 від 02.02.2009 (а. с. 98), отримання товару за даною видатковою накладною підтверджується підписом представника відповідача та печаткою відповідача на видатковій накладній.

02.02.2009 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ/Н-00008 на суму 201 798,00 грн. (а. с. 97).

Оригінал видаткової накладної № РН-0000104 від 30.01.2009 на суму 182 720,00 грн. (а. с. 72) свідчить про те, що товар - системний блок Соrе2Duо Q9550/4096/1024/500DVDRW в кількості 20 штук був придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_5 Даний факт також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 (а. с. 71).

Вищевикладене свідчить про належне виконання умов договору позивачем.

Натомість відповідач в порушення умов договору своє зобов’язання за договором щодо оплати отриманого від позивача товару не виконав, грошові кошти в розмірі 201 798,00 грн. не перерахував.

Вказане також підтверджується довідкою відділення ТТ № 466 АТ «УкрСиббанк» від 15.09.2010 вих. № 022979, відповідно до якої на рахунок ФОП ОСОБА_4 (позивача у справі) грошові кошти від платника ФОП ОСОБА_3 (відповідача у справі) за період з 10.01.2009 по 14.09.2010 не надходили (а. с. 18).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар становить 201 798,00 грн.

Докази про перерахування відповідачем грошових коштів в розмірі 201 798,00 грн. за поставлений за договором товар в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 11.04.2011 на суму 485 412,62 грн., у якій просив розрахуватися за товар, отриманий на підставі договору та сплатити кошти, нараховані позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання

Відповідь на вказану претензію відповідач не надав, грошові кошти не перерахував.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов’язку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 201 798,00 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як встановлено вище, відповідно до п. 5.4. договору за порушення грошових зобов’язань за цим договором відповідач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов’язань, від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов’язань.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми боргу 201 798,00 грн., за період прострочення з 21.02.2009 по 28.04.2011, що становить 84 887,85 грн.

Враховуючи обставини справи та матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про зменшення суми нарахованої позивачем пені на 80% враховуючи інтереси обох сторін та відповідно до ст. 233 ГК України, яка відповідно до обґрунтованого розрахунку господарського суду першої інстанції становить 16 977,57 грн. пені.

Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідно до п. 2.7. договору в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов’язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36,5% річних, які нараховуються на суму заборгованості відповідача за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача 160 833,01 грн. 3% річних та 42 781,18 грн. індексу інфляції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2011 у справі № 09/5026/964/2011 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2011 у справі № 09/5026/964/2011 - без змін.

2.          Матеріали справи № 09/5026/964/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                       Кошіль В.В.

  Судді                                                                                           Шапран В.В.

                                                                                           Моторний О.А.