КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011                                                                                           № 27/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:            Чорногуза  М.Г

          Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача: ОСОБА_1., дов. №01/119 від 17.05.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №26/01-33 від 11.04.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства «Будремкомплект»Національно академії наук України

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року

у справі №27/42 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд», м. Київ,

до Державного виробничого підприємства «Будремкомплект»

Національно академії наук України, м. Київ,

про стягнення 55 122,82 грн., –

встановив:

28.03.2011 року ВАТ «Київоздоббуд»(далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДВП «Будремкомплект»НАН України (далі –відповідач) про стягнення 55 122,82 грн., а саме збитки від інфляції у розмірі 39 895,77 грн. за період з 01.07.2009 року по 31.01.2011 року та 3 % річних у розмірі 15 227,05 грн. за період з 23.07.2009 року по 28.02.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ДВП «Будремкомплект»НАН України на користь ВАТ «Київоздоббуд»збитки від інфляції у розмірі 39 895,77 грн., 3% річних у розмірі 15 227,00 грн., 551,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДВП «Будремкомплект»НАН України звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він припинив оплату виконаних позивачем будівельних робіт керуючись листом Головного фінансового управління КМДА від 06.11.2008 року №048-2-3-07/1158. Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення не враховано положень ст. 614 Цивільного кодексу України та пунктів 5.3., 5.5. договору. Відповідач зазначає, що не користується грошовими коштами позивача, оскільки відсутнє фінансування з боку замовника будівництва. Поряд із тим, на переконання скаржника, суд першої інстанції не скористався правом згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та не зменшив розмір штрафних санкцій.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року у справі №27/42 апеляційну скаргу ДВП «Будремкомплект» НАН України на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.06.2011 року.

В судовому засіданні 06.06.2011 року було оголошено перерву до 04.07.2011 року.

В судовому засіданні 04.07.2011 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі №8/371-31/148 за позовом ВАТ «Київоздоббуд»до ДВП «Будремкомплект»НАН України про стягнення 713 090,46 грн. встановлено, що згідно договору №25/8с на реконструкцію та розширення середньої загальноосвітньої школи №162 по вул. Рахманінова, 47 у Святошинському районі м. Києва (1 черга, 2 корпус), укладеного між ВАТ «Київоздоббуд»(надалі –позивач) та ДВП «Будремкомплект»НАН України (надалі –відповідач) позивач виконав роботи на загальну суму 3 519 810,00 грн.

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі №8/371-31/148 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 514 007,70 грн., 3% річних у розмірі 9 006,07 грн., збитки від інфляції у розмірі 38 842,62 грн. та 1,00 грн. пені. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що на даний час рішення господарського суду міста Києва у справі №8/371-31/148 виконано частково. Так, Державною виконавчою службою стягнуто з відповідача 197 860,24 грн., що вбачається з відповідних банківських виписок (а.с. 36-39).

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва 03.06.2010 року у справі №8/371-31/148 було стягнуто з відповідача збитки від інфляції у розмірі 38 842,62 грн. за період з 20.01.2009 року по 30.06.2009 року та 3% річних у розмірі 9 006,07 грн. за період з 20.01.2009 року по 22.07.2009 року, а позивач звернувся до суду у даній справі з вимогою про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 39 895,77 грн. за період з 01.07.2009 року по 31.01.2011 року та 3 % річних у розмірі 15 227,05 грн. за період з 23.07.2009 року по 28.02.2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками суду першої інстанції 3% річних за період з 23.07.2009 року по 28.02.2011 року становлять:

316 147,46 грн. (сума боргу) * 3% * 586 днів / 365 = 15 227,05 грн.

Розмір збитків від інфляції за період з 01.07.2009 року по 31.01.2011 року складає:

316 147,46 грн. (сума боргу) * 1,140 (сукупний індекс інфляції за період з липня 2009 року по січень 2011 року) = 44 260,64 грн.

При цьому, місцевим господарським судом вірно визначено, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки позивачем не заявлено таке клопотання, то суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про стягнення збитків від інфляції заявленій позивачем у сумі –39 895,77 грн.

Одночасно, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки збитків від інфляції та 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання відповідача на те, що п.п. 5.3., 5.5. договору №25/8с від 15.08.2006 року сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи проводяться після надходження коштів від замовника, а замовник не здійснив перерахування коштів, що вбачається з листа Головного фінансового управління КМДА від 06.11.2008 року №048-2-3-07/1158, а тому відповідач не мав фінансової можливості вчасно виконати свої грошові зобов’язання, судом апеляційної інстанції відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини, а отже, наявності або відсутності фінансування з боку замовника робіт, виконаних позивачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства «Будремкомплект»Національно академії наук України на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №27/42 залишити без змін.

3.          Справу №27/42 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Агрикова О.В.

Судді                                                                                          Чорногуз  М.Г

                                                                                          Суховий В.Г.