УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

27 червня 2007 року

Колегія    суддів    судової    палати    в    кримінальних                                             справах

Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коваленка Є.П.

Суддів - Гавриш Г.П.,  Вавріва 1.3.

з участю прокурора - Сліворської Г.Ю.

захисника - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Тернополі матеріали за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року,  за апеляцією ОСОБА_3 на постанови Підгаєцького районного суду від 23 травня 2007 року та 31 травня 2007 року,  за апеляцією прокурора Підгаєцького району на постанову Підгаєцького районного суду від 8 червня 2007 року,  встановила слідуюче.

Вироком Підгаєцького районного суду від 14.02.2005 року ОСОБА_2 засуджена за  ст.  ст. 191 ч.4,  366 ч.2 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов"язані з бухгалтерською звітністю та обслуговуванням матеріальних цінностей строком на три роки.

На підставі  ст. 75 КК України засуджену було звільнено від відбуття покарання з випробуванням та трьохрічним іспитовим строком,  та покладеними обмеженнями відповідно до  ст. 76 КК України у вигляді заборони виїзду за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  та повідомлень цих органів про зміну місця проживання,  роботи і навчання.

Постановою цього ж суду від 4 жовтня 2005 року задоволено подання кримінально-виконавчої інспекції в Підгаєцькому районі про скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 і направлено засуджену   для   реального   відбуття   призначеного   покарання   за   вироком

Справа № 11 -178                                      Головуюча у 1 -й інстанції - Ігнатова Г.В.

Категорія                                                                               Доповідач - Гавриш Г.П.

2

Підгаєцького районного суду від 14.02.2005 року.

Постановами Підгаєцького районного суду від 23.05.2007 р. та від 31. 05.2007 р. відмовлено ОСОБА_3 в прийнятті скарги про продовження строку на апеляційне оскарження та скасування постанови Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року.

Постановою цього ж суду від 8 червня 2007 року засудженій ОСОБА_2 відновлено пропущений строк на оскарження постанови Підгаєцького районного суду від 04.10.2005 року про заміну виду відбуття покарання.

В своїй апеляції засуджена ОСОБА_2 просить скасувати постанову Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року про скасування їй звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлення для реального відбування покарання призначеного вироком цього ж суду від 14.02.2005 року,  оскільки вважає її незаконною та необгрунтованою і такою,  що постановлена судом без належного врахування важких сімейних обставин,  що склалися у неї.

В апеляції ОСОБА_3 ставиться питання про скасування постанови Підгаєцького районного суду від 23.05.2007р. та 31.05.2007 p.,  якими йому відмовлено в прийнятті клопотання про продовження строку на оскарження та апеляції на оскарження постанови цьго ж суду від 04.10.2005 року про зміну виду відбуття покарання ОСОБА_2

В апеляції прокурора Підгаєцького району ставиться питання про скасування постанови Підгаєцького районного суду від 8 червня 2007 року,  якою було відновлено пропущений строк засудженій ОСОБА_2 на оскарження нею постанови цього суду від 04.10.2005 року,  про заміну їй виду відбуття покарання,  оскільки на думку апелянта дана постанова є незаконною та невмотивованою.

Заслухавши доповідача,  виступ апелянта ОСОБА_3,  міркування прокурора,  яка підтримала апеляцію прокурора Підгаєцького району,  розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляцій,  колегія суддів прийшла до переконання,  що апеляція засудженої ОСОБА_2 підлягає до задоволення,  а апеляції ОСОБА_3 та прокурора Підгаєцького району до задоволення не підлягають.

Відмовляючи ОСОБА_3 у прийнятті скарги про продовження строку на оскарження та апеляції про оскарження постанови Підгаєцького районного суду від 04.10.2005 року суд 1-ї інстанції виходив із вимог  ст. 44 КПК України,  згідно якої він,  як чоловік засудженої,  міг бути допущений в якості захисника до участі у справі лише за її заявою. Разом з тим під час розгляду даної справи такої заяви від ОСОБА_2 не надходило і її чоловік ОСОБА_3 в установленому законом порядку не був визнаний захисником засудженої. А тому в відповідності до вимог  ст. 348 КПК України він не набув права на подачу апеляції на постанову Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року у частині,  що стосується інтересів засудженої ОСОБА_2

Таким чином рішення суду 1-ї інстанції з цього питанння відповідають вимогам закону,  а тому до скасування не підлягають.

Не підлягає до задоволення і апеляція прокурора Підгаєцького району

3

щодо скасування постанови суду від 8 червня 2007 року про відновлення ОСОБА_2 пропущеного строку на оскарження нею постанови Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року.

Задовольняючи клопотання засудженої ОСОБА_2,  суд прийняв до уваги важкі сімейні обставини,  що пов"язані з тяжкою хворобою її дочки ОСОБА_4. В зв"язку з хворобою дитини та необхідністю проведення її лікування вона вимушена була виїзджати на нетривалі терміни за межі області і навіть за межі України,  проте постійного місця проживання ніколи не змінювала. Саме по цих причинах вона не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи,  а тому і не була присутня в судовому засіданні. Про те,  що їй було змінено вид відбування покарання ОСОБА_2 стало відомо лише в травні 2007 року.

В підтвердження своїх пояснень ОСОБА_2 представила копії медичних документів з приводу діагнозу хвороби дитини та виписки щодо її обстежень з різних медичних закладів.

А тому на думку колегії суддів,  суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання щодо поважності причин,  з яких засудженою ОСОБА_2 був пропущений строк на оскарження постанови про зміну їй виду відбуття покарання,  а тому своєю постановою його відновив.

Постанова суду 1-ї інстанції з цього приводу є законною і обгрунтованою,  а тому до скасування не підлягає.

Що стосується апеляції ОСОБА_2 на постанову Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року,  колегія суддів вважає,  що вона підлягає до задоволення із наступних підстав.

Задовольняючи подання КВІ Підгаєцького району,  суд в своїй постанові мотивував це тим,  що засуджена ОСОБА_2,  перебуваючи на обліку в цій інспекції з 14.03.2005 року,  не виконала покладені на неї судом обов"язки,  змінила місце проживання,  не повідомивши про це орган,  що здійснює контроль за виконанням покарань і на даний час місце проживання її невідоме.

Разом з тим,  при вирішенні даного питання відповідно до вимог  ст.  408-2 КПК України,  суддя зобов'язаний з"ясувати,  у чому полягали правопорушення,  чи відбувалися вони систематично,  які стягнення були накладені на засуджену і чи мала вона реальні можливості виконати покладені на неї обов'язки,  чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженої стати на шлях виправленя. Дані питання в судовому засіданні не були з"ясовані,  оскільки засуджена ОСОБА_2 належним чином не була повідомлена про день та час розгляду даної справи,  а тому і не була присутня в судовому засіданні,  як цього вимагає  ст. 262 КПК України. В зв"язку з цим в відповідності до  ст. 370 КПК України було грубо порушено її право на захи ст.

В своїй апеляції ОСОБА_2 стверджує,  що порушень встановлених щодо неї обмежень на підставі  ст. 76 КК України під час відбування покарання вона не допускала,  оскільки постійного місця проживання не змінювала. Періодичність її виїздів за межі області та України пов"язані з тяжкою хворобою її малолітньої дитини та необхідністю проведення її лікування в різних медичних закладах як України так і за її межами. В підтвердження цього

4

вона представила копії медичних документів з зазначенням діагнозу хвороби та вициски її обстежень в медичних закладах.

Факту її зняття з реєстрації та вибуття з місця постійного проживання не встановлено також ні матеріалами справи ні доказами,  які були предметом дослідження в судовому засіданні.

Наведені твердження засудженої ОСОБА_2 з урахуванням її важких сімейних обставин дають підстави вважати,  що її дії не можуть розцінюватися як порушення встановлених щодо неї обмежень на підставі  ст. 76 КК України та як свідчення небажання стати на шлях виправлення. А тому,  за наведених вище обставин суд 1-ї інстанції безпідставно в задоволення подання КВІ Підгаєцького району,  змінив вид відбуття покарання засудженій ОСОБА_2,  направивши останню для відбуття реальної міри покарання за вироком Підгаєцького районного суду від 14.02.2005 року.

Крім цього в порушення вимог ч.3  ст. 408-2 КПК України суд першої інстанції в резолютивній частині постанови невірно зазначив на триденний строк на оскарження даної постанови.

Отже на підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до переконання,  що оскаржувана засудженою ОСОБА_2 постанова суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню,  а справа закриттю.

Керуючись  ст.  ст.  356,  365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції ОСОБА_3 та прокурора Підгаєцького району залишити без задоволення.

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Підгаєцького районного суду від 4 жовтня 2005 року про заміну виду відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 та направлення її для відбування реального покарання за вироком цього ж суду від 14.02.2005 року скасувати,  а справу провадженням закрити.

ОСОБА_2 негайно звільнити з під варти.