УХВАЛА
ІМЕНЕМ УК РАЇНИ
"10" травня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого -Козака І.О. суддів- ГурзеляІ.В., ДемковичаЮ.Й. при секретарі - Стець І.В.
з участю - сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
В вересні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що в січні та лютому, а також в липні 2006 року ОСОБА_2намагалася незаконно попасти в квартиру при цьому ображала його, обзивала образливими словами, вдарила його співжительку, що спричинило йому моральні та фізичні страждання, він неодноразово лікувався від гіпертонічної хвороби, а тому просив стягнути з відповідачки 10 000 грн. моральної шкоди. Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінював позовні вимоги, просив стягнути 3000 грн. та 1 грн. моральної шкоди та 3067 грн. матеріальних збитків, а також зобов"язати ОСОБА_2 вибачитись перед ним та заборонити перебувати ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, без його згоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2007 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування 3067 грн. матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 3001 грн., про заборону знаходитись ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, про зобов'язання ОСОБА_2 в судовій залі в присутності дружини вибачитись перед ним відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 в доход держави 51 грн. судового збору.
Справа №22а- 486 Головуючий у 1 інстанції - Мартицъ О.І.
Категорія- 19 Доповідач -Гурзель І.В.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.
ОСОБА_2вимоги апеляційної скарги не визнала та пояснила, що вона мала доручення від своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпоряджатися їх майном, а саме 2/3 частини АДРЕСА_1, а тому вона правомірно приходила туди для наведення порядку, та встановлення лічильників обліку води та газу, знаючи що ОСОБА_1 там не проживає, оскільки до цього він проживав в гуртожитку. Позивач чинить перешкоди в її відвіданні квартири, безпідставно викликає міліцію, має намір залишити всю квартиру собі, порушуючи права інших власників - її дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6. Позов вважає безпідставним а рішення суду законним, оскільки ні моральної", ні матеріальної шкоди позивачу не завдавала, а питання користування спірною квартирою всіма власниками залишається не вирішеним.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено такі факти:
Двокімнатна АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по 1/3 частині належить ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, жоден із співвласників на час подій зазначених в позовній заяві, не проживав у спірній квартирі, ОСОБА_1 проживав у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" по вул. С. Бандери, 74 в М. Тернополі, ОСОБА_6 тимчасово проживає в м. Києві, а ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3.
Данний факт встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.10.2006 р..
У відповідності до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини з приводу користування спірною квартирою, яка є їх спільною частковою власністю, які періодично переростають у конфлікти, скандали, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відмовними матеріалами ТМВ УМВСУ в Тернопільській області від 23.01.2006 p., 21.02.2006 p., 03.08.2006 p..
Оскільки позивачем не доведено, що відповідачка вчинила відносно нього незаконні дії, що призвели до спричинення йому моральної шкоди, то в позові відмовлено.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись.
3
Так згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
ОСОБА_6 як власник 1/3 частин квартири, доручила ОСОБА_2 управляти та розпоряджатись всім її майном.
Діючи по дорученню, ОСОБА_2несла витрати по утриманню квартири, а тому мала право на встановлення лічильників обліку компослуг, а також мала право на проведення прибирання, чи інших дій по підготовці квартири до продажу, оскільки співвласники домовились про це, а тому посилання позивача, що ОСОБА_2незаконно проникала в квартиру безпідставні.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
З постанов винесених органами МВС вбачається, що по всіх фактах скандалів, зазначених в позовній заяві, відмовлено в порушенні кримінальної справи що до ОСОБА_2, чи притягненні її до адміністративної відповідальності.
Посилання апелянта, що проти ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ст. 125 КК України і справа перебуває в суді не може бути взято до уваги, оскільки справу порушено за скаргою іншої особи.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.