УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бершадської Г.В.,  Храпак Н.М.

при секретарі - Гачинській М. В.

з участю апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.02.2007 року позов задоволено частково.

"Поновлено строк позовної давності.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 27132 грн. боргу за договором позики,  2436 грн. річних з простроченої суми боргу,  277 грн. 44 коп. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В решті заявлених позовних вимог - відмовлено".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,  зокрема на безпідставне поновлення позивачу строку позовної давності для звернення з даною вимогою до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення учасника процесу,  перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи,  суд апеляційної інстанції приходить до висновку,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

if

Відповідно до  ст.  1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові

справа №22а-361/2007р.                                     головуючий у 1 інстанції - Грицак Р.М.

категорія - спори,  що виникають із договорів (18)     доповідач - Гірський Б.О.

2

кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до  ст.  ст.  526,  545 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Прийнявши виконання зобов'язання,  кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ,  кредитор,  приймаючи виконання зобов'язання,  повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці,  яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається,  що 23.10.2003 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 4080 євро,  які останній зобов'язався повернути до 23.11.2003 року.

У визначений договором строк ОСОБА_1 позичені грошові кошти не повернув.

Оригінал боргової розписки,  написаної власноручно ОСОБА_1 знаходиться у позивача ОСОБА_2.

Будь-яких допустимих доказів про повернення боргу по грошовому зобов'язанню ОСОБА_1 суду не представив.

Тому,  судом першої інстанції вірно зроблено висновок про невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань по договору позики грошей.

Відповідно до  ст.  303 ЦПК України,  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

З тих же матеріалів справи вбачається,  що для даної вимоги позовна давність для звернення до суду за захистом порушеного права закінчилась 23.11.2006 року,  а позивач подав позов 14.12.2006 року,  з пропуском даного строку,  який просив поновити.

Суд першої інстанції обґрунтовано поновив ОСОБА_2 встановлений законом строк звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права,  оскільки даний строк був пропущений ним з поважних причин,  так як він з 20.11.2006 року по 12.12.2006 року перебував на лікарняному,     г.

Таким чином,  суд апеляційної інстанції вважає,  що судове рішення є вірним і обгрунтованим,  постановлено з додержанням вимог матеріального

3

та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313,  314 ЦПК України,  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області,  -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.02.2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.